Пошкодження менісків колінного суглоба

Ушкодження менісків – Порушення цілісності хрящової прокладки, розташованої в порожнині колінного суглоба. У гострому періоді пацієнта турбує біль у коліні та обмеження рухів, відзначається блокування суглоба, набряклість, можлива поява рідини у суглобі або розвиток гемартрозу. Надалі іноді спостерігаються повторні блокади, ознаки запалення, рецидивуючий синовіт. Діагноз встановлює травматолог на підставі даних огляду, анамнезу, у деяких випадках – МРТ колінного суглоба. Лікування включає усунення блокади, забезпечення повного спокою, за показаннями – пункцію суглоба. При неможливості усунення блокади, повторних блокадах, збереженні больового синдрому потрібна операція.

Ушкодження менісків посідають перше місце за поширеністю серед усіх травм колінного суглоба. Найчастіше ушкодження менісків є наслідком спортивної травми. Внутрішній меніск ушкоджується в 4-7 разів частіше за зовнішній.

Зазвичай причиною розриву менісків стає ротація (обертання) напівзігнутої чи зігнутої гомілки в момент навантаження на ногу (під час бігу на ковзанах чи лижах, гри у хокей чи футбол). Пошкодження внутрішнього меніска відбувається при обертанні гомілки назовні, пошкодження зовнішнього – при обертанні гомілки досередини. Рідше пошкодження менісків виникають в результаті падіння на випрямлені ноги (стрибки в довжину і висоту, зіскок зі снаряда) або прямого удару в область колінного суглоба (удари об край сходинки, удари предметом, що рухається).

Імовірність розриву менісків збільшується при дегенерації внаслідок повторних травм, хронічних інтоксикацій, подагри чи ревматизму. Ушкодження менісків можуть супроводжуватися травмами інших елементів колінного суглоба (зв’язок, хряща, жирового тіла або капсули).

Менісками називаються хрящові прокладки, розташовані всередині колінного суглоба. Два меніски: латеральний (зовнішній) і медіальний (внутрішній) знаходяться між суглобовими поверхнями великогомілкової та стегнової кістки. Основні функції менісків – амортизація при бігу та ходьбі. Крім того, меніски виступають у ролі стабілізаторів колінного суглоба. Меніски еластичні і можуть змінювати свою форму під час рухів у колінному суглобі. Рухливість менісків неоднакова. Внутрішній меніск пов’язаний з медіальним боковим зв’язуванням і менш рухливий, ніж зовнішній, тому його пошкодження виникає частіше.

По краях меніски зростаються з капсулою суглоба та кровопостачаються за рахунок судин капсули. Внутрішні частини менісків не мають власних артерій і отримують харчування із внутрішньосуглобової рідини. Ця особливість живлення зумовлює хороше зрощення менісків при крайових ушкодженнях та повну відсутність зрощення при пошкодженні внутрішніх частин.

У травматології та ортопедії виділяють такі різновиди розривів менісків:

• відрив меніска у місці прикріплення (можливий відрив переднього та заднього рогу та відрив тіла меніска в зоні, розташованій поруч із капсулою суглоба);
• розриви внутрішньої (розташованої далеко від капсули суглоба) частини тіла, переднього та заднього рогів менісків;
• поєднання пошкоджень внутрішньої та перикапсулярної (розташованої поруч із капсулою суглоба) зони менісків;
• меніскопатия (зміни менісків внаслідок дегенерації чи хронічної травми);
• кістозне переродження меніска (зазвичай страждає зовнішній меніск).

Розрізняють неповні, повні, поперечні, поздовжні («ручка лійки»), роздроблені та клапотоподібні розриви менісків. Можливі пошкодження менісків зі зміщенням та без усунення відірваної частини. Найчастіше спостерігаються поздовжні розриви менісків на кшталт «ручки лійки». Рідше зустрічаються ізольовані ушкодження заднього (25-30%) та переднього (9%) рогів. В результаті повторних блокувань суглоба при розривах меніска виникають ушкодження хряща внутрішнього виростка стегнової кістки (хондромаляція) та передньої хрестоподібної зв’язки.

Виділяють гострий та хронічний періоди травми. Гострий період починається безпосередньо після розриву меніска. Пацієнт скаржиться на виражені болі в ділянці коліна. Рухи у суглобі різко обмежені. Гомілка фіксована в положенні згинання. При спробі рухів з’являється почуття заклинювання суглоба – блокування (блокада, блок) суглоба. Можливе пошкодження меніска, що не супроводжується блокуванням колінного суглоба. У цьому випадку біль спочатку носить розлитий характер, а після появи набряку і гемартрозу (крові) або випоту (рідини) в суглобі стає строго локалізованою по лінії суглобової щілини.

Навіть якщо пошкодження меніска не діагностовано, згодом біль, набряк та випіт у суглобі зникають, проте, у подальшому знову з’являються після незначної травми або незручного руху. Якщо симптоми пошкодження менісків з’являються повторно, говорять про хронічний період захворювання, який характеризується болями, зменшенням обсягу рухів та запальними явищами.

За відсутності блокування виявлення розриву меніска в гострому періоді становить значні труднощі. Відсутність характерних симптомів призводить до того, що пацієнтам часто виставляють діагноз розтягування зв’язок або забиття колінного суглоба. Діагностика найінформативніша в підгострому періоді (2-3 тижні з моменту травми), коли неспецифічні симптоми травми стають менш вираженими. На цьому етапі лікар-травматолог може встановити діагноз розриву меніска на підставі локального болю та інфільрації в області суглобової щілини, спеціальних больових тестів (медіолатеральний тест, симптоми компресії, симптоми розгинання (Ланди, Байкова, Роше) та ротаційні симптоми) та даних .

В гострому періоді при блокуванні суглоба під місцевою анестезією виконують усунення блокади, за наявності рідини (гемартрозу або випоту в суглобі) проводять пункцію суглоба. Потім на напівзігнутий колінний суглоб накладають гіпсову логнету терміном на 3 тижні. У подальшому пацієнту призначають ЛФК та ​​фізіолікування.

Операція показана при неможливості усунути блокаду в гострому періоді, повторних блокадах, болях та обмеження рухів у суглобі у хронічному періоді. В даний час при виборі методу хірургічного лікування перевага надається артроскопічним втручанням, які дозволяють зменшити рівень травматизації суглоба та знизити ймовірність розвитку ускладнень. Меніск, по можливості, намагаються зберегти, оскільки після його видалення прискорюється зношування суглобових поверхонь, що веде до швидкого розвитку остеоартрозу.