Постінфекційна астенія у дітей

Постінфекційна астенія у дітей – це підвищена стомлюваність та зниження енергійності, які зберігаються тривалий час після перенесеної інфекції. У дітей проблема найчастіше викликана грипом та іншими ГРВІ, рідше причиною виступає вірус Епштейна-Барр, ентеровіруси, віруси кору та краснухи. Стан проявляється невмотивованою слабкістю, поганою переносимістю фізичної та розумової напруги, емоційною лабільністю. Астенія є клінічним діагнозом, який ставиться на підставі скарг, анамнезу та фізикального огляду. Лікування включає нормалізацію режиму дня, прийом препаратів із груп адаптогенів, ноотропів, нейрометаболітів та антигіпоксантів.

Постінфекційна астенія відноситься до класу функціональних (реактивних) астенічних синдромів, що виникають у відповідь на дію стресових факторів. Вона зустрічається щонайменше у 30% дітей після перенесеного інфекційного захворювання. Оскільки стан не має чітких критеріїв діагностики, його справжня поширеність може бути вищою за статистичні дані. Фахівці в галузі практичної педіатрії серйозно ставляться до цієї патології, адже вона не тільки порушує повсякденну активність дитини, а й негативно впливає на її психомоторний розвиток.

Етіологічними факторами постінфекційної астенії можуть бути практично всі види вірусних захворювань та деякі бактеріальні інфекції. ГРВІ (грип, респіраторно-синцитіальний вірус, аденовірус та ін) – головна причина астенічних проявів у педіатрії. У 52% випадків спостерігається вірусна моноінфекція, у 32% випадків – асоціація з 2-х та більше вірусних агентів. Випадки, що залишилися, викликані бактеріальними захворюваннями.

Патологічне стан нерідко виникає після типових дитячих інфекцій: вітряної віспи, кору, краснухи. Його причиною може стати зараження вірусами Коксакі А та В, збудниками вірусних гепатитів, вірусом Епштейна-Барр (інфекційний мононуклеоз) та іншими типами герпесвірусів. Чим важче і довше протікало основне захворювання, тим вища ймовірність розвитку постінфекційних ускладнень. Така закономірність зберігається всім інфекцій.

Основним патогенетичним механізмом захворювання називають порушення роботи ретикулярної формації головного мозку – структури, що регулює діяльність кори великих півкуль та підкіркових ядер. Ретикулярна формація є «енергетичним центром» ЦНС, тому розлади її функцій неминуче викликають астенію. Оскільки у дітей всі неврологічні функції знаходяться на етапі становлення, вони більш схильні до негативних зовнішніх впливів.

Важливу роль відіграють порушення метаболізму та енергетичного забезпечення клітин, які викликані інфекційним процесом та реакціями імунної системи на нього. У нормі клітини організму синтезують достатню кількість енергетичних субстанцій, за що відповідають 2 системи: мітохондріальна (окислення вільних жирних кислот) та аеробний гліколіз. Вони перебувають у складних взаєминах, які змінюються і натомість вірусної інфекції.

Віруси – біологічні стресори для організму, які порушують енергоутворення. При інфекції зменшується кількість молекул АТФ та креатинфосфату, клітинне середовище закислюється. Патологічні процеси стають причиною перемикання аеробного шляху окостеніння глюкози на анаеробний, який є менш ефективним. При зменшенні рН активізуються лізосомальні ферменти, які ушкоджують мітохондрії та посилюють загальний енергетичний дефіцит.

Важливою ланкою патогенезу постінфекційної астенії є порушення імунного статусу. Захворювання супроводжується зниженням рівня клітинного та гуморального імунітету, недостатньою активністю Т-лімфоцитів, дисбалансом між різними популяціями лімфоцитів. Стан посилюється на тлі підвищення концентрації імунних комплексів у сироватці крові, збільшення продукції інтерлейкіну-1, дисбаланс активності моноцитів.

Провідні клінічні прояви постінфекційної астенії у дітей: підвищена стомлюваність, слабкість та втома. Симптоми виявляються у повсякденному житті під час ігор, занять у школі, відвідування гуртків та спортивних секцій. Відмінною рисою астенії є нездатність повноцінно відпочити, тому навіть після денного чи тривалого нічного сну дитина не почувається краще. Це призводить до розумового та фізичного перенапруження, що позначається на роботі всіх органів.

Астенія супроводжується емоційною нестійкістю. У дітей вона представлена ​​підвищеною збудливістю, швидкою зміною настрою, нападами агресії. У шкільному віці переважають апатичні прояви, представлені зниженим настроєм, втратою інтересу до хобі, небажанням спілкуватися з друзями. Діти відчувають постійну тривогу, занепокоєння та внутрішню напругу, які вони не здатні адекватно пояснити батькам.

Клінічна картина доповнюється вегетативними порушеннями: перебоями у роботі серця, задишкою, пітливістю та періодами субфебрилітету. Найчастіше у дітей погіршується апетит, вони стають надто перебірливими в їжі, відмовляються від улюблених страв. Багато хто скаржиться на головний біль і запаморочення. Батьки та шкільні вчителі зауважують, що у дитини погіршилася пам’ять, спостерігається погана концентрація уваги та сповільнене мислення.

Ще однією характерною ознакою постінфекційної астенії у дітей є порушення сну: труднощі із засинанням, нічні пробудження, кошмари. Вдень зберігається постійна сонливість та слабкість. На тлі внутрішньої напруги проявляється підвищена чутливість до зовнішніх факторів: скрипу та хлопкам дверей, працюючому телевізору, звуку пральної машини, які раніше не викликали дискомфорту.

Постінфекційна астенія у дітей становить серйозну небезпеку, оскільки вона призводить до виснаження психічних та фізичних функцій організму. При тривалому існуванні проблеми розвиваються та посилюються соматичні прояви: порушення терморегуляції, респіраторні, шлунково-кишкові та інші симптоми. Захворювання провокує імунну дисфункцію, через що можлива реінфекція чи загострення хронічних соматичних патологій.

Провідну роль постановці діагнозу має клінічне обстеження, яке проводиться лікарем-педіатром чи сімейним лікарем. Для визначення астенічного синдрому необхідна інформація про давність появи симптомів, особливості їх розвитку та прогресування, режим дня дитини. Під час первинної консультації обов’язково з’ясовують анамнез перенесених інфекційних патологій. Для діагностики використовуються загальноприйняті критерії:

• погіршення стану пов’язане з вірусним чи іншим інфекційним захворюванням;
• симптоматика виникає через 1-2 тижні після одужання та зберігається більше 1 місяця;
• у клінічній картині переважає загальна втома, яка неадекватна рутинним розумовим та фізичним навантаженням.

Діагноз постінфекційної астенії не потребує додаткового інструментального чи лабораторного обстеження. За показаннями пацієнта направляють на консультацію до дитячого невролога та імунолога, щоб виключити енцефалопатію, первинні та вторинні імунодефіцити, інші патології зі подібною клінічною картиною. Соматичні скарги – привід щодо електрокардіографії (ЕКГ), УЗД серця (ЭхоКГ), електроенцефалографії (ЭЭГ).

Терапія астенічних станів у педіатричній практиці починається з немедикаментозних методів. Необхідно оптимізувати режим відпочинку та сну дитини, виключити підвищені розумові навантаження, додати регулярні ігри на свіжому повітрі та іншу фізичну активність. Дієту збагачують триптофаном (попередником нейромедіаторів), який міститься в сирі, бананах, хлібі грубого помелу та м’ясі індички.

Широко застосовується методики фізіотерапії (масаж, бальнеотерапія), які мають тонізуючу та загальнозміцнюючу дію на дитячий організм. При стійкій постінфекційній астенії гарний ефект дає санаторно-курортне лікування. Медикаментозна терапія призначається при недостатній результативності інших методів і включає такі групи препаратів:

• Ноотропи. Препарати нормалізують процеси збудження та гальмування у головному мозку, надають патогенетичну дію при постінфекційній астенії у дітей. Ліки відрізняються щадним впливом на мозок, тому дозволені до застосування з раннього віку.
• Адаптогени. Засоби рослинного та тваринного походження показані при тривалому астенічному стані, який не усувається іншими методами. Адаптогени призначають на нетривалий час, щоб уникнути парадоксальних реакцій.
• Метаболічні засоби. Медикаменти нормалізують обмінні процеси в нервовій системі та підвищують стійкість клітин до гіпоксії, тим самим покращуючи функціонування головного мозку. Виражений ефект дає комбінація кількох діючих речовин, зокрема амінокислот та їх похідних, вітамінів та мікроелементів.

При правильному комплексному підході постінфекційні астенія успішно піддаються терапії, не залишаючи віддалених наслідків для здоров’я. Менш сприятлива ситуація складається у дітей, що часто й довго хворіють, пацієнтів з вродженими та набутими імунними порушеннями. У такому разі є ризик хронізації симптоматики, що суттєво впливає на рутинну активність дитини.

Основним заходом профілактики є захист від інфекційних патологій: специфічний у вигляді планової вакцинації та неспецифічний, який включає загартовування, вітамінізоване харчування, дотримання санітарно-епідемічних вимог у періоди зростання захворюваності на ГРВІ. Для зниження ризику астенічного синдрому необхідно раціонально підбирати терапію вірусних інфекцій та уникати поліпрагмазії.