Поствакцинальні ускладнення

Поствакцинальні ускладнення – Різні стійкі або тяжкі порушення здоров’я, що розвинулися внаслідок проведення профілактичної вакцинації. Поствакцинальні ускладнення можуть бути місцевими (абсцес у місці ін’єкції, гнійний лімфаденіт, келоїдний рубець та ін) або загальними (анафілактичний шок, БЦЖ-інфекція, енцефаліт, менінгіт, сепсис, вакцино-асоційований поліомієліт та ін.). Діагностика поствакцинальних ускладнень заснована на аналізі клінічних даних та їх зв’язку з нещодавно проведеним щепленням. Лікування поствакцинальних ускладнень повинно включати етіотропну, патогенетичну та симптоматичну загальну та місцеву терапію.

Поствакцинальні ускладнення – патологічні стани, що мають причинний зв’язок з профілактичним щепленням, що порушують стан здоров’я та розвиток дитини. Проведення профілактичної вакцинації в педіатрії спрямоване на формування протективного імунітету, що не дозволяє розвинутись інфекційному процесу при повторному контакті дитини з патогенним. Крім індивідуального типоспецифічного імунітету, масова вакцинація дітей має на меті створення колективного (популяційного) імунітету, покликаного припинити циркуляцію збудника та розвиток епідемій у суспільстві. З цією метою в Росії прийнято Національний календар профілактичних щеплень, що регламентує перелік, терміни та порядок проведення обов’язкової та додаткової вакцинації дітей від народження та до повноліття.

У деяких випадках у дитини виникає несподівана, патологічна відповідь організму на вакцинацію, яка розцінюється як поствакцинальне ускладнення. Частота поствакцинальних ускладнень сильно варіюється залежно від виду щеплення, що використовуються вакцин та їх реактогенності. Згідно з наявними в літературі даними, «лідером» з розвитку поствакцинальних ускладнень є щеплення проти кашлюку, дифтерії та правця – частота ускладнень становить 0,2-0,6 випадків на 100 тис. щеплених. При вакцинації проти поліомієліту, проти кору, проти паротиту небажані наслідки настають в 1 і меншому випадку на 1 млн. вакцинованих.

Виникнення поствакцинальних ускладнень може бути пов’язане з реактогенністю препарату, індивідуальними особливостями організму дитини, ятрогенними факторами (технічними похибками та помилками при проведенні імунізації).

Реактогенні властивості тієї чи іншої вакцини, тобто здатність при введенні в організм викликати поствакцинальні реакції та ускладнення, залежать від її компонентів (бактеріальних токсинів, консервантів, стабілізаторів, розчинників, ад’ювантів, антибіотиків та ін.); імунологічної активності препарату; тропності вакцинних штамів до тканин організму; можливої ​​зміни (реверсії) властивостей вакцинного штаму; контамінації (забруднення) вакцини сторонніми речовинами Різні вакцини значно відрізняються за кількістю та тяжкістю побічних реакцій; найбільш ректогенними з них вважаються БЦЖ та АКДС-вакцини, найменш «важкими» – препарати для щеплень проти поліомієліту, проти гепатиту В, проти паротиту, проти краснухи та ін.

Індивідуальні особливості організму дитини, що зумовлюють частоту та тяжкість поствакцинальних ускладнень, можуть включати фонову патологію, що загострюється у післяприщепному періоді; сенсибілізацію та зміну імунної реактивності; генетичну схильність до алергічних реакцій, аутоімунної патології, судомного синдрому та ін.

Як показує практика, частою причиною поствакцинальних ускладнень є помилки медичного персоналу, що порушує техніку щеплення. До них може належати підшкірне (замість внутрішньошкірного) введення вакцини і навпаки, неправильне розведення та дозування препарату, порушення асептики та антисептики при проведенні ін’єкції, помилкове використання як розчинники інших лікарських речовин тощо.

До патологічних станів, що супроводжують вакцинальний процес, відносяться:

• інтеркурентні інфекції або хронічні захворювання, що приєдналися або загострилися у поствакцинальному періоді;
• вакцинальні реакції;
• поствакцинальні ускладнення.

Підвищена інфекційна захворюваність у поствакцинальному періоді може бути зумовлена ​​збігом хвороби та щеплення у часі або транзиторним імунодефіцитом, що розвивається після вакцинації. У цей період у дитини може виникати ГРВІ, обструктивний бронхіт, пневмонія, інфекції сечовивідних шляхів та ін.

До вакцинальних реакцій відносяться різні нестійкі розлади, що виникають після щеплення, що зберігаються короткочасно і не порушують життєдіяльність організму. Поствакцинальні реакції однотипні за клінічними проявами, які зазвичай не порушують загального стану дитини і проходять самостійно.

Місцеві вакцинальні реакції можуть включати гіперемію, набряк, інфільтрат у місці ін’єкції та ін. після вакцинації проти краснухи).

Поствакцинальні ускладнення поділяються на специфічні (вакциноасоційовані захворювання) та неспецифічні (надмірно сильні токсичні, алергічні, аутоімунні, імунокомплексні). За вираженістю патологічного процесу поствакцинальні ускладнення бувають місцевими та загальними.

Надмірні за силою токсичні реакції розцінюються як поствакцинальні ускладнення, якщо розвиваються в перші три доби після вакцинації, характеризуються вираженим порушенням стану дитини (підйомом температури вище 39,5°С, ознобами, млявістю, порушенням сну, анорексією, можливо блювотою, носовими кровотечами) ін) і зберігаються протягом 1-3 діб. Зазвичай такі поствакцинальні ускладнення розвиваються після введення АКДС, Тетракоку, живої корової вакцини, протигрипозних спліт-вакцин та ін. В окремих випадках гіпертермія може супроводжуватися короткочасними судомами фебрильними і галюцинаторним синдромом.

Поствакцинальні ускладнення, що протікають у формі алергічних реакцій, поділяються на місцеві та загальні. Критеріями локального поствакцинального ускладнення виступає гіперемія та набряк тканин, які поширюються за область найближчого суглоба або на площу більше 1/2 анатомічної зони в місці введення вакцини, а також гіперемія, набряк і болючість, що зберігаються понад 3 дні незалежно від розмірів. Найчастіше місцеві алергічні реакції розвиваються після введення вакцин, що містять сорбент гідроксид алюмінію (АКДС, Тетракок, анатокісні).

Серед поствакцинальних ускладнень також зустрічаються загальні алергічні реакції: анафілактичний шок, кропив’янка, набряк Квінке, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона, багатоморфна ексудативна еритема, маніфестація та загострення бронхіальної астми та атопічного дерматиту у дітей. Імунізація може викликати ініціацію імунокомплексних поствакцинальних ускладнень – сироваткової хвороби, геморагічного васкуліту, вузликового періартеріїту, гломерулонефриту, тромбоцитопенічної пурпури та ін.

К поствакцинальным осложнениям с аутоиммунным механизмом развития относятся поражения центральной и периферической нервной системы (поствакцинальный энцефалит, энцефаломиелит, полиневрит, синдром Гийена-Барре), миокардит, ювенильный ревматоидный артрит, аутоиммунная гемолитическая анемия, системная красная волчанка, дерматомиозит, склеродермия и др.

Своєрідним посвакцинальним ускладненням у дітей першого півріччя життя є пронизливий крик, що має завзятий (від 3 до 5 годин) та монотонний характер. Зазвичай пронизливий крик розвивається після введення коклюшної вакцини та обумовлений пов’язаною з цією зміною мікроциркуляції в головному мозку та гострим нападом внутрішньочерепної гіпертензії.

Найбільш важкі за своєю течією та наслідками поствакцинальні ускладнення представляють звані вакциноасоційовані захворювання – паралітичний поліомієліт, менінгіт, енцефаліт, клінічна симптоматика яких відрізняється від таких захворювань з іншим механізмом виникнення. Вакциноасоційовані енцефаліти можуть розвиватися після вакцинації проти кору, краснухи, АКДС. Доведено ймовірність захворювання на вакциноасоційований менінгіт після отримання щеплення проти епідемічного паротиту.

Поствакцинальні ускладнення після введення вакцини БЦЖ включають локальні ураження, персистуючу та дисеміновану БЦЖ-інфекцію. Серед локальних ускладнень найчастіше зустрічаються пахвовий і шийний лімфаденіти, поверхневі чи глибокі виразки, холодні абсцеси, келоїдні рубці. Серед дисемінованих форм БЦЖ-інфекції описані остеїти (остити, остеомієліти), фліктенульозні кон’юнктивіти, іридоцикліти, кератити. Тяжкі генералізовані поствакцинальні ускладнення зазвичай виникають у дітей з імунодефіцитом і нерідко закінчуються летальним кінцем.

Поствакцинальне ускладнення може бути запідозрене педіатром на підставі появи в розпал вакцинального процесу тих чи інших типових клінічних ознак.

Обов’язковим для диференціальної діагностики поствакцинальних ускладнень та ускладненого перебігу вакцинального періоду є лабораторне обстеження дитини: загальний аналіз сечі та крові, вірусологічні та бактеріологічні дослідження крові, сечі, калу. Для виключення внутрішньоутробних інфекцій (цитомегалії, герпесу, хламідіозу, токсоплазмозу, мікоплазмозу, краснухи та ін.) у дітей першого року життя використовуються методи ІФА, ПЛР, РНГА, РСК та ін. Біохімічний аналіз крові дозволяє виключити судомні стани, обумовлені зниженням рівня кальцію при рахіте та спазмофілії; гіпоглікемією при цукровому діабеті.

За показаннями (при ознаках ураження ЦНС) призначається люмбальна пункція з дослідженням ліквору, проводиться електроенцефалографія та електроміографія, нейросонографія, МРТ головного мозку. Диференціальна діагностика поствакцинальних ускладнень у цих випадках здійснюється з епілепсією, гідроцефалією, пухлинами мозку та ін.

Діагноз післяствакцинального ускладнення встановлюється тільки після того, як виключаються всі інші можливі причини порушення стану дитини.

В рамках комплексної терапії поствакцинальних ускладнень проводиться етіотропне та патогенетичне лікування; організується щадний режим, ретельний догляд та раціональна дієта. З метою лікування локальних інфільтратів призначаються місцеві мазеві пов’язки та фізіотерапія (УВЧ, ультразвукова терапія).

При вираженій гіпертермії показано питво, фізичне охолодження (обтирання, лід на голову), жарознижувальні препарати (ібупрофен, парацематол), парентеральне введення глюкозо-сольових розчинів. При алергічних поствакцинальних ускладненнях обсяг допомоги диктується тяжкістю алергічної реакції (введення антигістамінних препаратів, кортикостероїдів, адреноміметиків, серцевих глікозидів та ін.).

У разі поствакцинальних ускладнень з боку нервової системи призначається посиндромна терапія (протисудомна, дегідратаційна, протизапальна тощо). Лікування поствакцинальних БЦЖ-ускладнень проводиться за участю дитячого фтизіатра.

Профілактика поствакцинальних ускладнень передбачає комплекс заходів, серед яких перше місце займає правильний відбір дітей, які підлягають вакцинації, та виявлення протипоказань. З цією метою проводиться передвакцинальний огляд дитини педіатром, при необхідності – консультації дитячих фахівців, які спостерігають дитину щодо основного захворювання (дитячого алерголога-імунолога, дитячого невролога, дитячого кардіолога, дитячого нефролога, дитячого пульмонолога та ін.). У поствакцинальному періоді за щепленими дітьми має бути організовано спостереження. Важливе значення має дотримання техніки імунізації: до проведення вакцинації дітей повинен допускатися лише досвідчений спеціально навчений медперсонал.

Дітям, які перенесли поствакцинальне ускладнення, вакцина, що викликала реакцію, більше не вводиться, проте загалом планова та екстрена імунізація не протипоказані.