Повне несвертывание крові (4-я сталія гострого ДВС-синдрому)

Ініціатори розвитку. Надходження до системного кровотоку ініціаторів активації системи гемостазу:
• тканинного тромбопластину (передчасне відшарування нор
мально розташованої плаценти, емболія навколоплідними водами,
атонічну маткову кровотечу, внутрішньоутробна загибель плода);
177
• фосфоліпідів із зруйнованих формених елементів крові та
ендотелію судин (важкі бактеріальні та вірусні інфекції
криза мікроциркуляції під час шоку будь-якої природи і при
імунокомплексних захворюваннях).
Клінічні ознаки Коагулопатичний та капілярно-ге-матомний характер кровотечі:
профузна кровотеча з родових шляхів, тканин операційного поля;
по дренажах виливається рідка кров;
кров, що виливається, не утворює згустків;
профузна кровотеча з неушкоджених слизових носа, верхніх дихальних шляхів, шлунка;
крововиливи у життєво важливі органи: головний мозок, надниркові залози;
матка Кувелера.
Лабораторна діагностика.
Час зсідання крові по Лі – Уайту (понад 60 хв) і тести коагулограми не визначаються.
Зниження числа тромбоцитів (<60 • 109/л).
Плазмінемія (плазмін-антиплазміновий комплекс, ПДФн та ПДФ, D-димер).
Гемостатична терапія.
Інгібітори протеаз: контрикал – понад 100 тис. АТрЕ або гордокс – більше 1000 тис. Е або тразилол – понад 300 тис. КІЕ, вводять внутрішньовенно шприцом.
Свіжозаморожену плазму 20-30 мл/кг маси тіла слід переливати через 15 хв після введення інгібіторів протеаз. Вона застосовується внутрішньовенно, струминно. Необхідно використовувати лише плазму, сумісну за системою АВ0. Її слід розморожувати протягом 20 хв при температурі 37-38°С.
Утримуватися від переливання крові, заготовленої на гепарині, та реінфузії.
Місцево з гемостатичною метою в рану або дренаж доцільно на 20-30 хв вводити суміш, що складається з е-амінокапронової кислоти (100-400 мл 5% розчину), сухого тромбіну (125-500 ОД) і адроксону (1-4 мл) або дицинону (250-500 мг). Ефект досягається лише після застосування 750 мл СЗП.
Місцевий гемостатик тахокомб, що складається з колагенової пластини, покритої з одного боку висококонцентрованими.
178
тромбіном, фібриногеном та апротиніном, надійно склеює за 5 хв раневу поверхню та колагенову пластину, навіть при порушеннях біологічного гемостазу. Інфузійна терапія. Для лікування гіповолемії застосовувати кровозамінники, які не мають прямого негативного впливу на первинний та вторинний гемостаз (гелофузин, ізотонічні електролітні розчини).
Критерії ефективності гемостатичної терапії:
Через 15 хв після інгібіторів протеаз клінічні ознаки без динаміки.
Після введення перших 3-4 доз СЗП (750-1000 мл) спостерігаються такі зміни:

зменшення кровотечі з родових шляхів, тканин операційного поля, по дренажах та зменшення підвищеної кровоточивості місць ін’єкцій;
кров, що виливається, утворює поодинокі, пухкі, спонтанно вже не лізуються згустки;
зменшення дифузної кровоточивості тканин операційного поля, слизових оболонок, місць ін’єкцій.
3. Після введення повторно 2-3 доз СЗП (500-750 мл) наблю
даються такі зміни:
різке зменшення кровотечі з родових шляхів, тканин операційного поля, по дренажах та зменшення підвищеної кровоточивості місць ін’єкцій;
кров, що виливається, утворює щільні, спонтанно не лізуються згустки;
зменшення дифузної кровоточивості тканин операційного поля, слизових оболонок, місць ін’єкцій.

Через 30 хв після введення тромбоцитів (1 доза на 10 кг маси тіла) припинення дифузної кровоточивості тканин операційного поля, слизових оболонок, місць ін’єкцій.
Остаточна зупинка кровотечі спостерігається через 90-120 хв від початку інгібіторів протеаз.
Якщо після 90-120 хв вже немає клініко-лабораторних даних, що підтверджують гострий ДВС-синдром, але інтенсивність кровотечі зберігається, слід припустити дефект хірургічного гемостазу.
Тактика після зупинки кровотечі. Протягом щонайменше 2 години після зупинки кровотечі для уникнення його рецидиву хворих не слід перекладати і транспортувати.