Професійна екзема

Професійна екзема — це хронічне мляве запальне захворювання шкіри, що розвиваються в ході професійної діяльності у зв’язку з впливом подразнюючих речовин. Часто виникає і натомість алергічного дерматиту. Характеризується почервонінням шкіри, утворенням бульбашок та папул, мокнутим та свербінням. У діагностиці професійної екземи основне значення має визначення факторів, що провокують захворювання, шляхом опитування пацієнта та проведення алергічних проб. Лікування проводиться антигістамінними, седативними, глюкокортикоїдними препаратами, місцевими протисвербіжними та в’язкими засобами. Широко використовуються фізіотерапевтичне лікування, лазеротерапія та кріовплив на уражені ділянки шкіри.

Професійна екзема – аллергодерматоз, етіологічно пов’язаний із впливом виробничих факторів (хімічних, фізичних, бактеріологічних). На захворювання страждає доросле працездатне населення, що робить екзему соціально значущою мультидисциплінарною проблемою. Медичні аспекти, пов’язані з професійною екземою, вивчаються практичною дерматологією, алергологією, профпатологією. При виявленні ознак захворювання вирішується питання профпридатності працівника.

Найчастіше на професійну екзему хворіють працівники хімічної, фармацевтичної, машинобудівної промисловості, а також лікувальних закладів. Захворювання розвивається внаслідок алергічної сенсибілізації організму за постійного впливу шкідливих професійних чинників. Причому моновалентний характер сенсибілізації на початку захворювання поступово трансформується на полівалентний, що призводить до виникнення алергічної реакції на різні екзогенні впливи.

До факторів, що викликають розвиток професійної екземи, належать: солі хрому та нікелю, деякі барвники, цемент, скипидар, формальдегід, синтетичні епоксидні смоли, бакелітовий клей та інші хімічні речовини. Виникненню професійної екземи сприяє вологе чи сухе повітря робочого приміщення, вплив на шкіру пилу, часте травмування шкірного покриву.

Сенсибілізації до шкідливих впливів найбільш схильні люди із захворюваннями печінки та ШКТ (хронічний гепатит, цироз, холецистит, панкреатит, виразкова хвороба), ендокринними порушеннями (цукровий діабет, ендокринне ожиріння), вегетативною дисфункцією хронічний тонзиліт, отит, гайморит, періодонтит), алергічні захворювання (поліноз, алергічний риніт, бронхіальна астма).

Професійна екзема, зазвичай, виникає і натомість вже наявного алергічного контактного дерматиту. Вона характеризується тривалим хронічним перебігом, у якому виділяються періоди загострення та ремісії. Ремісія настає за умов припинення впливу шкідливих виробничих чинників під час переходу пацієнта в іншу роботу чи відпустці. Загострення професійної екземи спостерігається при повторному вплив факторів, що провокують захворювання.

Клінічна картина професійної екземи подібна до проявів істинної екземи. Загострення починається з почервоніння та набряклості шкіри, на якій потім з’являються везикули та папули. Процес характеризується вираженим свербінням. Розтин бульбашок супроводжується утворенням невеликих ерозій та мокнутим. На початку професійної екземи запальні зміни шкіри виникають тільки на ділянках, які безпосередньо контактують з провокуючим фактором. При повторних загостреннях до процесу залучаються й інші ділянки шкіри.

З часом у вогнищах ураження відбувається ущільнення шкіри з посиленням шкірного малюнка та появою запальної синюшної забарвлення. Спостерігається лущення та сухість шкіри, на ній утворюються тріщини. Пацієнта турбує печіння та сильне свербіння. Можливе приєднання інфекції з розвитком стрептококового імпетиго або піодермії.

Діагностують професійну екзему на підставі анамнезу, огляду, дерматоскопії та алергічних проб. Для виявлення зв’язку захворювання з професійною діяльністю та визначення можливих факторів, що його провокують, лікар-дерматолог проводить ретельне опитування пацієнта. Потім проводиться алергологічне дослідження з речовинами, що впливають на пацієнта під час його професійної діяльності. Воно дозволяє визначити, які фактори є алергенами.

Виявлення вогнищ хронічної інфекції та супутніх екземі захворювань може вимагати консультації гастроентеролога, ендокринолога, огляду отоларинголога та стоматолога, проведення УЗД органів черевної порожнини, гастроскопії та інших обстежень.

Незважаючи на різноманітність сучасних методів лікування, якими володіє дерматологія, терапія професійної екземи є непростим завданням. На відміну від алергічного дерматиту прояви професійної екземи не проходять при усуненні фактора, що провокує їх. Це з полівалентным характером сенсибілізації і потребує адекватної комплексної терапії.

У лікуванні професійної екземи застосовують глюкокортикостероїди: преднізолон, тріамцинолон, дексаметазон, кортикотропін. Антигістамінні препарати (мебгідролін, дифенгідрамін, прометазин) призначають для зменшення сенсибілізації організму та сверблячки. Хороший ефект у плані гіпосенсибілізації надають методи екстракорпоральної гемокорекції. Рекомендована вітамінотерапія, при вираженому свербіні – седативні засоби.

Місцево в гострому періоді професійної екземи призначають рідину Бурова, 0,1% розчин сульфату міді, 1% розчин таніну, 0,25% розчин нітрату срібла, 0,1% розчин сульфату цинку. Зудозаспокійливу дію має 1% розчин лимонної кислоти, 1% розчин ментолу, мазь або паста з дифенгідраміном. Після стихання гострого періоду застосовують індиферентні пасти та мазі з додаванням іхтіолу, нафталану, сірки або саліцилової кислоти.

З методів фізіотерапії при професійній екземі використовують діадинамотерапію, електросон, ультразвук, фонофорез, мікрохвильову терапію, індуктотермію, грязелікування та лікувальні ванни з розчином таніну, евкаліптом, корою дуба, радонові ванни. Застосовується кріотерапія та лазерне лікування екземи.