Прогестеронова недостатність

Прогестеронова недостатність – ендокринний розлад, що характеризується недостатнім виділенням жовтим тілом гормону прогестерону у другу фазу менструального циклу. Симптомами порушення виступають нерегулярні та болючі менструації, патологічний перебіг вагітності або безплідність через порушення імплантації. Для діагностики визначають рівень основних статевих гормонів у сироватці крові, проводять ультразвукове дослідження матки та її придатків, біопсію та гістологію ендометрію. Лікування зводиться до замісної терапії препаратами прогестерону, схема прийому яких розробляється індивідуально.

Прогестеронова недостатність інакше називається недостатністю жовтого тіла чи лютеїнової фази. Синонімічні назви пов’язані з тим, що жовте тіло в нормі виробляє гормон прогестерон у другу (лютеїнову) фазу менструального циклу – якщо його знижена функція, виникає даний ендокринний синдром. Точних даних про поширеність розладу в гінекології немає, оскільки часто плутають його з іншими формами гормонального дисбалансу у жінок. Діагноз ставиться за наявності низького рівня гормону і натомість овуляторного менструального циклу. У той же час цей стан здатний сам спровокувати каскад ендокринних порушень, у тому числі призвести до ановуляторного циклу, що додатково ускладнює діагностику основної патології. Вважається, що порушення частіше розвивається у жінок віком 18-25 років.

Достовірні причини ендокринного синдрому невідомі, є лише припущення вплив порушень різної природи з його розвиток. В тому числі:

• Генетичні фактори, наприклад, абберації Х-хромосоми та деякі мутації, що зачіпають роботу яєчників, гіпофізу, ферментних систем. Такі порушення можуть призводити до спадкової передачі ендокринного розладу матері дочкам.
• Поразка яєчників. Патологія може бути зумовлена ​​полікістозом, травматичними ураженнями чи пухлинами яєчників.
• Порушення роботи гіпофіза. Травми та пухлини залози призводять до численних ендокринних збоїв, у тому числі торкаються і статеві гормони.
• Захворювання інших органів та систем. Розвиток прогестеронової недостатності відзначається на тлі патологій нирок (ХНН, пієлонефрити), печінки, цукрового діабету, тиреотоксикозу та інших порушень.
• Спосіб життя жінки. Шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю), ожиріння, надмірні фізичні (включаючи спортивні) навантаження, дієти можуть сприяти розвитку дефіциту прогестерону.

У розвитку синдрому грає роль одночасно безліч чинників. Є вказівки на стійке зниження рівня прогестерону в лютеїнову фазу у деяких жінок після тривалого прийому та відміни комбінованих оральних контрацептивів. Описано окремі випадки виникнення прогестеронової недостатності на фоні лікування гіпотиреозу, застосування гормону росту та інших гормональних препаратів.

При прогестероновій недостатності жовте тіло, що утворюється після овуляції, продукує недостатню кількість прогестерону, що стає причиною каскаду порушень. У нормі цей гормон переводить ендометрій у секреторну фазу, готуючи умови для імплантації ембріона. При настанні вагітності він знижує рухову активність матки та усуває розвиток імунних реакцій на плід. Недостатній рівень прогестерону порушує структуру ендометрію, ускладнюючи імплантацію. Якщо вона все ж таки відбулася, то недостатнє зниження тонусу матки та активності імунної системи створює загрозу переривання вагітності. Надалі за принципом зворотного зв’язку дефіцит прогестерону веде до зниженої освіти ФСГ, зменшення виділення естрогену та уповільнення формування фолікула для наступної овуляції. Розвивається естроген-прогестеронова недостатність, виникає ановуляторний менструальний цикл.

Існує кілька теорій молекулярного патогенезу прогестеронової недостатності. Загальноприйнята гіпотеза бачить причину синдрому у зміні ендокринного зворотного зв’язку, що призводить до порушення пропорції між рівнями фолікулостимулюючого (ФСГ) та лютеїнізуючого (ЛГ) гормонів. Це може бути наслідком зміни чутливості рецепторів або аномалій сигнальних кіл через генетичний дефект. До такого ж порушення призводить аномальний рівень інших гормонів (статевих, тиреоїдних, гіпофізарних). Інші теорії розвитку розладу вказують на можливість дефектів у рецепторах ендометрію або виникнення оксидантного стресу з виділенням великої кількості вільних радикалів у тканинах матки та яєчників.

Спочатку прояви стерті, симптоми поступово наростають у міру прогресування гормональних збоїв. Першою ознакою є порушення менструального циклу – його тривалість збільшується чи зменшує, менструації стають болючими, змінюється кількість виділень. Така картина може зберігатися протягом тривалого часу (місяці та роки). Наступним за поширеністю проявом синдрому є безпліддя, що виявляється або відсутністю зачаття, або частими мимовільними викиднями. У разі збереження плода вагітність протікає з ускладненнями – гіпоксією плода, багато-або маловоддям, передчасними пологами.

Супутніми симптомами прогестеронової недостатності є залізодефіцитна анемія через рясні менструації, зниження статевого потягу у жінок, ознаки інших ендокринних порушень. Жінки, які використовують для контрацепції метод вимірювання базальної температури, виявляють її недостатнє підвищення другої фази менструального циклу. На знижене виділення прогестерону вказує різниця температур менше 0,4-0,5 градусів між овуляторною (першою) та лютеїновою (другою) фазами. Також можуть виникати набряки, пов’язані із затримкою води в організмі, передчасне старіння шкіри, дратівливість.

Найчастішими ускладненнями прогестеронової недостатності є безпліддя та невиношування вагітності. Ослаблення зворотного зв’язку між виділенням прогестерону, фолікулостимулюючого гормону та естрогену веде до більшого розбалансування ендокринної частини статевої системи. Наслідком цього є розвиток кіст яєчників та ановуляторного менструального циклу. Аномалії трофіки ендометрію та зміна характеру секрету цервікального каналу підвищують ризик інфікування слизової матки патогенною мікрофлорою (ендометрит). Гормональний дисбаланс призводить до патології молочних залоз. На тлі цього стану виникає мастопатія, при вагітності з нестачею прогестерону часто реєструється галакторея. Тривалий перебіг ендокринного розладу без лікування може спровокувати розвиток пухлин молочних залоз як доброякісного, так і злоякісного характеру.

Для підтвердження діагнозу прогестеронової недостатності потрібне комплексне та багатостороннє обстеження. Воно може тривати багато часу, оскільки ряд діагностичних процедур інформативні лише певні фази менструального циклу.

1. Консультація та огляд гінеколога. У його ході лікар з’ясовує фазу менструального циклу та загальний стан репродуктивної системи. При розпитуванні визначаються дати і тривалість кількох останніх менструацій, що у їх ході незвичайні явища (болі, зміни обсягу виділень). З цих даних призначається дата проведення таких досліджень.
2. Аналіз рівня статевих гормонів. Дослідження проводиться у режимі скринінгу, тобто протягом декількох місяців у різні дні циклу для визначення динаміки змін. Вивчають рівень прогестерону, естрогену, фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів.
3. УЗД органів малого тазу. У ході діагностики визначають будову та структуру яєчників, ендометрію, матки, їх відповідність віку жінки та дню циклу, наявність або відсутність лідируючих фолікулів. Так само як і аналіз на гормони, УЗД проводять неодноразово різні фази для оцінки функціональної активності репродуктивної системи.
4. Біопсія ендометрію мікрокюреткою або аспірацією. Визначення гістологічної будови ендометрію в різні фази використовують як додатковий метод діагностики безпліддя та причин частих викиднів. В окремих випадках проводять біохімічні тести визначення реакції тканини на жіночі статеві гормони.

Іноді додатково призначають аналізи визначення рівня гормонів щитовидної залози, активності нирок і печінки, основних ферментних систем. Рекомендується проводити діагностику запальних захворювань жіночої статевої сфери. За наявності у жінки вагітності визначають стан плода, відповідність його розвитку терміну, наявність або відсутність внутрішньоутробної патології.

При дефіциті прогестерону використовують замісну терапію – препарати прогестерону. Вони можуть застосовуватися у вигляді таблеток, капсул, вагінальних супозиторіїв, в умовах стаціонару призначають масляні розчини для внутрішньом’язового введення. Курс лікування розробляється акушером-гінекологом чи ендокринологом, суворо з урахуванням індивідуальних особливостей. Такими є наявність або відсутність вагітності, тривалість менструального циклу, рівень ендогенного прогестерону у різні фази. Тривалість лікування залежить від його цілей (наприклад, вдала вагітність та виношування дитини), причин синдрому, віку та інших факторів.

Допоміжну роль терапії стану грає нормалізація загального гормонального тла, усунення чи купірування патологій інших органів прокуратури та систем. Необхідно позбутися шкідливих звичок за їх наявності, уникати виснажливих дієт, значних фізичних навантажень. Для зменшення наслідків емоційного стресу можуть призначатися седативні препарати, окремих випадках – антидепресанти. Лікування ускладнень прогестеронової недостатності – залізодефіцитної анемії, ендометритів, мастопатій – провадиться у відповідних фахівців згідно з показаннями. В окремих випадках (при полікістозі яєчників) може призначатися хірургічне втручання.

Прогноз для життя зазвичай сприятливий, ендокринний синдром дуже рідко призводить до важких життєзагрозних станів. Щодо можливості жінки завагітніти та виносити дитину результат патології залежить від безлічі факторів – причин прогестеронової недостатності, тривалості її перебігу, дотримання плану лікування. При правильно підібраних дозах препаратів прогестерону зачаття можливе вже через 2-3 місяці після початку терапії, під час вагітності її продовжують з урахуванням зміни гормонального тла. Для профілактики стану слід відзначати в календарі початок та кінець кожної менструації, тим самим ведучи моніторинг тривалості циклу, своєчасно лікувати запальні захворювання статевих органів, ендокринної системи, нирок. При зміні тривалості менструального циклу чи характеру менструацій слід звернутися до лікаря.