Променеві реакції та пошкодження

Імовірність виникнення променевих реакцій визначається дозою іонізуючого випромінювання, площею опромінення, часом опромінення та рівнем радіочутливості тканин, що опромінюються. Найнижчою толерантністю до опромінення має кістковий мозок. Висока радіочутливість також виявляється у лімфатичної системи, яєчок та яєчників, тому перелічені органи та системи найчастіше страждають при проведенні променевої терапії. Крім того, до часто променевих реакцій, що часто зустрічаються, відносяться патологічні зміни шкіри, що обумовлено як її досить високою чутливістю, так і попаданням шкірних покривів в зону опромінення при лікуванні більшості онкологічних захворювань.

До факторів, що збільшують ризик розвитку променевих реакцій, відносяться підвищена індивідуальна радіочутливість, помилки при плануванні та проведенні променевої терапії. Толерантність тканин до іонізуючого випромінювання може знижуватися при кахексії, ожирінні, алергії, хронічних запальних захворюваннях, хворобах шкіри, цукровому діабеті, дифузному токсичному зобі, гіпокортицизмі та хворобах нирок. Імовірність виникнення променевих реакцій підвищується в молодому та старечому віці, при переохолодженні, перегріванні, надмірних фізичних навантаженнях, травматичних пошкодженнях, порушеннях цілісності або нормального стану шкіри (при подряпинах, розчісуваннях, подразненні після використання місцевих препаратів подразнюючої дії або проведення).

Загальні променеві реакції

Найбільш поширеною променевою реакцією є так зване променеве «похмілля», яке проявляється слабкістю, емоційною лабільністю, порушеннями сну, втратою апетиту, нудотою, блюванням, почастішанням серцебиття, гіпотонією чи нестійкістю артеріального тиску. За аналізами крові хворих із цією променевою реакцією визначаються тромбоцитопенія та лейкопенія, іноді – у поєднанні з анемією. Засобами профілактики є білкова дієта, рясне пиття, вживання овочів та фруктів, прогулянки, вітаміни, антиоксиданти та антигістамінні засоби. Лікування променевої реакції симптоматичне.

Рідше виникає гостра чи хронічна променева хвороба, у розвитку якої можна назвати чотири фази: первинної загальної реакції, уявного добробуту, яскраво виражених симптомів і відновлення. Перша фаза проявляється слабкістю, сонливістю, головним болем, нудотою, блюванням, сухістю в роті, іноді – коливаннями пульсу та артеріального тиску з тенденцією до зниження. У фазі уявного добробуту стан хворого покращується, зберігається лабільність пульсу та артеріального тиску. Надалі спостерігаються прогресуючі облисіння, неврологічні порушення, лейкопенія та інші зміни системи крові.

У фазі виражених симптомів на перший план виходять ураження системи крові у поєднанні зі зниженням імунітету, інфекціями, геморагічним синдромом та аутоінтоксикацією. Виникає клінічна картина, що нагадує септичний стан. У фазі відновлення спостерігається регресія симптомів хвороби. Лікування – дезінтоксикація, антибактеріальна терапія, гемостатики, інфузійна терапія. У тяжких випадках показано трансплантацію кісткового мозку.

Променеві реакції та пошкодження шкіри

Найбільш легким варіантом променевої реакції шкіри є еритема, що супроводжується свербінням та локальною гіперемією. Одужання настає самостійно. Як наступні стадії захворювання розглядають сухий і вологий радіодерматит (променевий дерматит). При сухому радіодерматит спостерігається гіперпігментація, виражена гіперемія, набряк, випадання волосся, лущення та нерізкі болі. Як і еритема, дана променева реакція не потребує проведення спеціальної терапії. Можуть використовуватися нейтральні олії. При вологому радіодерматит до перерахованих вище симптомів додаються відшарування епідермісу та інтенсивні болі. Лікування променевої реакції – гормональні мазі, мазі з антибіотиками. У результаті спостерігаються атрофія шкіри, зникнення волосся, порушення пігментації та телеангіектазії.

До променевих ушкоджень шкіри відносяться променева виразка та променевий рак. Променева виразка є дефектом шкіри з щільними піднятими бугристими краями. Шкіра навколо виразки ущільнена. На дні виразки – фібрин, гній та некротичні маси. На відміну від шкірних променевих реакцій, самостійне одужання неможливе, спостерігається схильність до рецидивів. Можлива трансформація у променевий рак. Лікування – як за вологого дерматиту. При неефективності консервативної терапії виконують висічення виразки та шкірну пластику.

Променеві реакції та пошкодження легень та стравоходу

Променеві реакції та пошкодження легень виникають при променевій терапії онкологічних захворювань молочної залози, стравоходу, легень та середостіння. Можуть бути гострими (пневмоніт) чи хронічними (пневмосклероз). При пневмонітах спостерігаються сухий кашель, задишка та гіпертермія. На рентгенограмах визначається посилення легеневого малюнка з подальшим утворенням осередків затемнення. Клінічні прояви променевої реакції зникають через 1-2 тижні, рентгенологічні – через 2-3 місяці.

Пневмосклероз розвивається за кілька місяців після завершення курсу лікування. Проявляється сухим кашлем, болями та наростаючою задишкою. Викликає серцево-легеневу недостатність. На рентгенограмах видно численні лінійні тіні. Лікування пневмоніту та пневмосклерозу – антибіотики, протигрибкові засоби, бронхолітики, антигемокоагулянти, вітамінотерапія, ЛФК.

Променеві реакції та пошкодження стравоходу виникають при тих самих захворюваннях, що й аналогічні ураження легень. Виявляються болями при їді. Лікування – спазмолітики, олія обліпихи та розчин новокаїну всередину.

Променеві реакції та пошкодження сечового міхура та прямої кишки

Ураження даної локалізації виникають при променевій терапії новоутворень прямої кишки, шийки матки та сечового міхура. Променеві реакції можуть бути обмеженими або дифузними, розвиватися в період проведення променевої терапії або після закінчення. Найбільш частим ускладненням із боку сечового міхура є цистит. Легкі форми циститу виявляються у більшості хворих на неоплазії сечового міхура і у 30-40% пацієнтів з пухлинами прилеглих органів. Супроводжуються болями при сечовипусканні. Усі прояви променевої реакції редукуються протягом кількох тижнів. Тяжкі цистити зустрічаються рідше, виявляються гематурією та різкою хворобливістю. Схильні до тривалого перебігу та рецидивування, можливе зморщування органу. Лікування – прийом великої кількості рідини, препарати, що дезінфікують, сечогінні засоби.

Найпоширенішою променевою реакцією прямої кишки є гострий ректит, що виникає перед завершенням курсу лікування. Спостерігаються ректальні кровотечі, при ректороманоскопії виявляються набряклість та гіперемія слизової оболонки. Усі симптоми променевої реакції зникають за кілька тижнів. У важких випадках розвивається виразковий променевий проктит, що проявляється порушеннями випорожнень, кровотечами, домішками слизу та крові в калі, болісними помилковими позивами, інтенсивними болями при дефекації та тупими болями в інший час. Відзначається схильність до хронізації та рецидивування. Лікування променевих реакцій та пошкоджень прямої кишки – дієтотерапія, клізми, свічки з анальгетиками, антибактеріальними та гормональними препаратами.