Простатить у дітей

Простатить у дітей – це гостре або хронічне запалення передміхурової залози. Захворювання виникає як ускладнення патологій сечовидільної системи або за інфікування органу патогенною мікрофлорою. Основні ознаки простатиту – утруднене хворобливе виділення сечі, дискомфорт внизу живота, почастішання позивів до сечовипускання. Для діагностики простатиту проводять пальцеве дослідження, інструментальні методи (УЗД, уретроскопію, урофлоуметрію), бактеріологічний аналіз простатичного секрету. Лікування складається з фізіотерапії, медикаментів – антибіотиків, протизапальних засобів, коректорів мікроциркуляції.

Запалення простати – рідкісне явище в педіатричній практиці, що зумовлено особливостями будови органу, відсутністю більшості факторів ризику, що викликають хворобу у дорослому віці. У дитячій урології цей стан може поєднуватися разом з іншими патологіями сечовидільної системи, що ускладнює своєчасну діагностику. Від лікаря вимагається ретельне обстеження передміхурової залози, оскільки нелікований у дитинстві простатит у майбутньому призводить до серйозних проблем репродуктивної сфери.

Етіологічна структура простатиту у хлопчиків значно відрізняється від такої у дорослих чоловіків. У дітей передміхурова залоза переважно запалюється за наявності інших захворювань сечостатевого тракту: нейрогенної дисфункції сечового міхура, хронічного циститу, пієлонефриту. Рідше причиною стають вроджені аномалії розвитку сечових шляхів, а також тривала постановка урологічного катетера при неефективності самостійного сечовипускання.

Класичні інфекційні простатити у дітей зустрічаються досить рідко. Основний етіологічний фактор – зараження органа кишковою паличкою (E. Coli). Патогенні мікроорганізми можуть проникати у простату з осередків хронічної інфекції або під час проведення медичних маніпуляцій на уретрі. До факторів ризику належать зниження неспецифічної резистентності організму, переохолодження, супутні соматичні хвороби.

Вкрай рідкісна проблема у хлопчиків дошкільного та молодшого шкільного віку викликана анатомічною та функціональною незрілістю передміхурової залози. У дітей до 9-10 років вона має кулясту форму, не містить достатньої кількості часточок і м’язових волокон. Тільки до 11-13 років на початку статевого дозрівання орган набуває «дорослої» форми, чітко пальпується, починає секреторну активність. У цей час можливий розвиток простатиту.

У дітей патологія в основному зустрічається при детрузорно-сфінктерній дисінергії, що сприяє рефлюксу сечі в передміхурову залозу. Як наслідок, запускається класична запальна реакція, тканини простати переповнюються кров’ю, у результаті збільшуються розміри органу. Через здавлення уретри починаються проблеми із сечовиділенням, а залучення до процесу тазових нервових закінчень провокує больовий синдром.

Дитячі урологи рідко використовують розподіл простатиту на гостру та хронічну форму, оскільки він вважається проявом своєрідної реакції на хвороби сечових шляхів. Клінічна картина простатиту неспецифічна: дитина скаржиться на переривчасте хворобливе сечовипускання, болі, що тягнуть, в нижній частині живота, почастішали походи в туалет з виділенням мізерної кількості сечі. Деякі хлопчики відзначають дискомфорт у сфері промежини, мошонки, прямої кишки.

Зазвичай при простатиті спостерігаються мізерні виділення з уретри при дефекації, сеча стає каламутною, у ній з’являються домішки слизу. При поєднанні запалення простати з ураженням сечового міхура в дітей віком розвивається енурез, болючі імперативні позиви на сечовипускання. Хлопчиків-підлітків найчастіше турбують неприємні відчуття при мастурбації, болючість при сім’явипорскуванні.

Небезпека простатиту, що хронічно протікає, полягає в його негативному впливі на репродуктивне здоров’я хлопчика. У дитячому віці пацієнт може не пред’являти особливих скарг, однак по досягненню статевої зрілості можливе зниження лібідо, еректильна дисфункція, безпліддя. Хронічний запальний процес завершується фіброзом простати, внаслідок чого орган не може належним чином виконувати секреторну та сфінктерну функції.

Поширення запалення на статеві органи може призвести до орхіту, епідидиміту, везикуліту. Бактеріальний процес за відсутності своєчасного лікування ускладнюється абсцесом простати. При цьому у дитини посилюється больовий синдром, виникає фебрильна лихоманка, утруднюється сечовипускання та дефекація. При розтині гнійника можуть утворюватися нориці між залозою та уретрою або прямою кишкою.

Враховуючи неспецифічність симптоматики, рідкісну зустріч простатиту у дітей, фахівець забезпечує всебічне обстеження хворого. Лікар починає огляд із з’ясування скарг, аналізу інформації в медкарті про стан сечостатевої системи. З фізикальних методів дитячий уролог застосовує ректальне дослідження простати, огляд та пальпацію яєчок. Для підтвердження діагнозу призначаються такі види обстеження:

• УЗД передміхурової залози. При сонографії уролог бачить збільшення органу у розмірах, набряклість часточок, підвищення ехогенності паренхіми. Найчастіше помітні окремі ділянки гіперехогенності у центральній частині органу. Іноді лікар виявляє нерівність контурів, відкладення кальцинатів.
• Уретроскопія. При ендоскопічному огляді уретри видно збільшення та набряклість насіннєвого горбка, гіперемія слизової оболонки сечівника. Зрідка у дітей визначається хибний перебіг уретри.
• Урофлоуметрія. Дослідження демонструє різний ступінь зниження швидкості потоку сечі, що може вказувати на нейрогенний сечовий міхур, наявність міхурово-сечовідного рефлюксу. За показаннями дитині проводиться екскреторна урографія для детальної візуалізації сечостатевого тракту.
• Лабораторні аналізи. При мікроскопії секрету простати лікар виявляє збільшення числа лейкоцитів, у деяких хлопчиків виявляється патогенна мікрофлора. Обов’язково роблять загальний аналіз сечі із мікроскопією осаду, бактеріологічний посів на мікрофлору.

Лікування дітей із простатитом проводиться за загальноприйнятими схемами відповідно до етіології процесу. При бактеріальній формі запалення призначається курс протимікробних препаратів, які підбираються з урахуванням результатів антибіотикограми простатичного секрету. Основу терапії неінфекційного простатиту складають протизапальні, знеболювальні, імунокоригуючі ліки. Також рекомендують медикаменти для покращення кровообігу у простаті.

Високу ефективність у дітей, які страждають на простатит, показують методики фізіотерапії. Для усунення запального процесу використовують курси магнітолазеротерапії МІЛТА на область промежини, струми надтональної частоти, уретральну електростимуляцію. Для стимуляції відтоку секрету передміхурової залози виконується її трансректальний масаж. Хороший ефект мають теплі лікувальні мікроклізми.

На тлі інтенсивного курсу лікування симптоми простатиту зникають, у хлопчика нормалізуються розміри передміхурової залози. Однак запалення може набувати латентного рецидивуючого перебігу, що потребує повторного призначення терапії. Прогноз багато в чому визначається станом сечостатевої системи, наявністю у дітей супутніх захворювань. уроджених аномалій розвитку.

З урахуванням етіології дитячого простатиту, основну роль у профілактиці відіграє раннє виявлення патологій уретри, сечового міхура та нирок, їх своєчасне та комплексне лікування. Для зниження ризику бактеріального запалення потрібна санація хронічних осередків інфекції. Неспецифічні превентивні заходи включають уникнення переохолодження, підвищення загального імунітету, раціональне вітамінізоване харчування.