Простий контактний дерматит

Простий контактний дерматит – Запальна реакція шкіри, що виникає у відповідь на пряму дію дратівливих речовин (лугів, кислот, миючих засобів, розчинників, хлорного вапна тощо). Симптоми захворювання залежать від сили та характеру впливу. Це може бути почервоніння шкіри, сухість і тріщини, набряк, утворення пухирів або покритих струпом виразок. Діагностика простого контактного дерматиту та його диференціювання з інших дерматитів полягає в виявленні зв’язку виникнення захворювання з впливом шкіру ураженої області хімічної речовини. Лікування полягає в усуненні причинного фактора, місцевому застосуванні глюкокортикоїдів, протизапальних, загоюючих та антибактеріальних засобів.

Поряд із простим контактним дерматитом до групи контактних дерматитів входить алергічний контактний дерматит. Однак у дерматологічній практиці він зустрічається рідше. Простий контактний дерматит є реакцією на безпосередній вплив подразника і виникає при першому контакті з ним. Алергічний варіант контактного дерматиту обумовлений алергічною реакцією уповільненого типу та розвивається при неодноразовому впливі алергену.

Клінічна дерматологія виділяє гострі та хронічні форми простого контактного дерматиту. Залежно від характеру речовини, що впливає на шкіру, та індивідуальних особливостей проникності епідермісу може розвинутись один із трьох варіантів гострого контактного дерматиту: еритематозний, бульозний чи некротичний.

Ерітематозний дерматит проявляється почервонінням і набряком ділянки шкіри, що контактувала з подразником. Болючість і свербіж виражені слабо. Можлива сухість шкіри та поява на ній тріщин. Бульозний варіант простого контактного дерматиту представлений пухирями різного розміру, наповненими прозорою рідиною. Бульбашки з’являються на гіперемованому фоні і лопаються з утворенням ерозій. Характерна болючість, почуття жару чи печіння.

Некротичний дерматит виникає при дії їдких речовин і характеризується утворенням виразок, поверхня яких покрита струпом. Виражений больовий синдром. Після того, як відбувається загоєння виразок, на шкірі залишаються рубці.

Хронічна форма простого контактного дерматиту розвивається при багаторазовому вплив слабкого подразника. Найчастіше уражається шкіра рук. Захворювання, як правило, пов’язане з використанням засобів побутової хімії чи професійної діяльності. Хронічний дерматит характеризується посиленням малюнку шкіри, застійною гіперемією, інфільтрацією, сухістю шкіри та гіперкератозом. У деяких випадках спостерігаються атрофічні процеси у шкірі. Суб’єктивні відчуття слабо виражені та мало турбують хворого.

Діагноз простого контактного дерматиту встановлюється дерматологом за характерними клінічними проявами і зв’язку виникнення симптомів, що чітко простежується, з впливом на шкіру подразнюючої речовини. При підозрі на алергічний характер контактного дерматиту потрібна консультація алерголога та проведення нашкірних алергічних проб. Поява ознак гнійного запалення говорить про інфікованість місця ураження і є показанням для бакпосева, що відокремлюється з обов’язковим складанням антибіотикограми.

Гістологічне дослідження зразка ураженої шкіри виявляє всередині верхніх шарів епідермісу бульбашки, що містять скупчення нейтрофілів. При простому хронічному контактному дерматиті спостерігається акантоз, гіперкератоз, розширення і подовження дермальних сосочків.

Основний принцип лікування – це визначення та усунення причини появи простого контактного дерматиту. Ерітематозний дерматит зазвичай не вимагає лікування та самостійно проходить при усуненні причинного фактора. Для зменшення симптомів запалення можливе застосування протизапальних присипок або кремів. При бульозному варіанті роблять проколювання великих бульбашок без видалення їхньої покришки. Для профілактики вторинного інфікування змащують область пухирів розчином калію перманганату або анілінових барвників. У лікуванні некротичного дерматиту застосовують загоювальні мазі.

У тяжких випадках гострого простого контактного дерматиту можливе місцеве застосування глюкокортикоїдних мазей та системне призначення малих доз кортикостероїдів. Приєднання вторинної інфекції є показанням щодо антибіотикотерапії. При хронічному варіанті дерматиту рекомендовано регулярне використання пом’якшувальних мазей та кремів, при ураженні рук – застосування захисних рукавичок.