Прикордонна інтелектуальна недостатність

Прикордонна інтелектуальна недостатність – гетерогенна група станів розвитку, що відхиляється, яка характеризується легким зниженням інтелекту, що знаходиться між нормою та олігофренією. Виявляється недостатнім розвитком словесно-логічного та абстрактного мислення, обмеженим словниковим запасом, вузьким кругозіром, нестійкою увагою. Діти відстають від навчальної програми, дублюють класи. Діагностику здійснюють психіатр та психолог, використовуються клінічний та психодіагностичний методи. Медикаментозна терапія підбирається залежно від основного захворювання, корекційні заняття спрямовані усунення когнітивного дефіциту.

Прикордонну інтелектуальну недостатність називають також прикордонною розумовою відсталістю, прикордонним рівнем інтелектуального розвитку. У окремих випадках застосовуються терміни «мінімальна мозкова дисфункція», «затриманий розвиток», «затримка темпів психічного розвитку». Загальна характеристика цих порушень – легка, коригована недостатність інтелекту, яка не досягає рівня дефективного розвитку. Від дебільності відрізняється меншою стійкістю, можливістю компенсації. Різнорідність етіологічних, патогенетичних механізмів та клінічних ознак перешкоджає точному визначенню епідеміологічного показника. За даними досліджень середини ХХ століття, поширеність коливається від 1,5 до 3%.

Походження порушення різноманітне. В етіології відхилення основну роль відіграє біологічна основа, що проявляється негрубими зниженнями темпів розвитку систем мозку, легкими органічними ушкодженнями ЦНС. Додатковий негативний вплив мають умови середовища. Причини виникнення розладу можна згрупувати таким чином:

• Патології вагітності та пологів. До відставання розвитку призводить гіпоксія, несумісність за резус-фактором та системою АВО, інтоксикації, інфекції в період вагітності. Під час пологів причинами стають травми, асфіксії.
• Нейроінфекції, черепно-мозкові травми. Ранні інфекційні та травматичні ураження мозку проявляються відставаннями інтелектуального розвитку. Виразність симптомів залежить від інтенсивності ушкоджуючого фактора та віку його впливу.
• Хронічні соматичні захворювання. Негативний вплив мають неврологічні, ендокринні патології. Відставання інтелектуальних функцій формується з урахуванням астенічного синдрому, гормональних зрушень.
• Педагогічна занедбаність. Неправильне виховання, умови когнітивної депривації, нестача інформації призводять до затримок розвитку. Група ризику – діти із неблагополучних сімей.

Патогенетична основа прикордонної інтелектуальної недостатності – уповільнене дозрівання та недостатність функцій філогенетично молодих мозкових структур. Найчастіше спостерігається незрілість лобових часток великих півкуль мозку, що забезпечують складну психічну діяльність – програмування та контроль свідомої поведінки, складних дій. Стан різнорідний за походженням. Може переважати затримка темпу розвитку відділів мозку чи негрубе органічне ушкодження центральної нервової системи, що супроводжується випаданням функцій і структурних елементів, важливих реалізації складних інтелектуальних процесів. У другому випадку спостерігаються стійкіші клінічні прояви. Прикордонна інтелектуальна недостатність визначається через особистісну незрілість, негрубе зниження когнітивних функцій, має тенденцію до зворотного розвитку та компенсації.

Найбільш поширеною та клінічно обґрунтованою є класифікація, розроблена радянським та російським психіатром, професором В. В. Ковальовим. Типи прикордонної інтелектуальної недостатності визначено автором із психопатологічних механізмів та походження. Диференціація проведена відповідно до структури дефекту, співвідношення симптоматики хвороби та проявів порушеного розвитку. Виділено три типи відхилень:

• Дизонтогенетичний. Прикордонний інтелект обумовлений нерівномірністю дозрівання систем та структур мозку. Конкретні розлади – психічний інфантилізм, парціальні затримки розвитку компонентів когнітивної діяльності, спотворений психічний розвиток (деякі форми РДА).
• Енцефалопатічний. В основі відставання інтелектуального розвитку лежать залишкові явища органічного ураження центральної нервової системи. Діагностується при церебрастенні, психоорганічному синдромі, ДЦП.
• Дизонтогенетично-енцефалопатичний (змішаний). До цієї форми належить загальне недорозвинення мови. Включено неускладнений варіант ОНР, ОНР з неврологічними та психопатологічними синдромами, моторна алалія (стійке мовленнєве недорозвинення).

Клінічні ознаки прикордонного рівня інтелекту стають помітними у дошкільному та молодшому шкільному віці. Спостерігається виражене порушення функцій довільної уваги – діти непосидючі, легко відволікаються, «не чують» дорослого. Недостатність інтеграції функцій мозку проявляється утрудненнями у впізнанні нестандартних (перевернутих, недомальованих) зображень, з’єднанні деталей малюнка в ціле. Порушено сприйняття просторових відносин, орієнтування у власному тілі. Виражено рухову розгальмованість, недорозвинено дрібну моторику. Надалі це стає основою проблем для формування шкільних навичок – читання, письма, спелінгування, рахунки.

У школярів виявляється обмежений словниковий запас, низька ерудованість. Утруднене розуміння соціальних ситуацій – діти та підлітки не вміють знайомитись, пропонувати допомогу, вирішувати конфлікти. Пізно формуються навички гігієни, побутового самообслуговування. У старших школярів та дорослих недостатньо розвинене абстрактно-логічне мислення, що проявляється нерозумінням гумору, крилатих виразів, приказок. Емоційна сфера відрізняється нестійкістю, коливаннями настрою.

При церебрастенічному синдромі спостерігається зниження запам’ятовування, швидка втома, виснаження при навантаженнях. При психічному інфантилізмі прикордонна інтелектуальна недостатність поєднується з відставанням емоційно-вольових функцій – діти віддають перевагу ігровій діяльності, не засвоюють норми та правила, не утримують інструкції. Іноді визначається відсутність чи недорозвиненість мови, недостатня сформованість навчальних навичок (читання, лист, спелінгування, рахунок).

Основне ускладнення прикордонної інтелектуальної недостатності – освітня та професійна дезадаптація. Навчальна програма початкових класів може бути освоєна більшістю дітей. Введення складних предметів, що вимагають розвиненого абстрактно-логічного мислення – фізики, алгебри, геометрії – виявляє проблеми, що навчаються. Навчальна неуспішність підлітків стає провокуючим фактором поведінкових порушень: агресивності, зухвалості, прогулів, залучення до асоціальних груп. Чим складніша шкільна програма та подальша професійна підготовка, тим вищий ризик дезадаптації. Найбільш сприятливий результат спостерігається у невеликих сільських школах, що знижують вимоги до учнів. Підліткам вдається здобути неповну середню освіту, освоїти робітничу професію.

Виявлення прикордонної інтелектуальної недостатності ускладнене відсутністю чітких критеріїв діагностики, різним рівнем вимог, які ставляться до інтелектуальних здібностей дітей окремих груп. Критичними періодами стають вступ та випуск із середньої школи. Первинна діагностика проводиться лікарем-психіатром – фахівець розмовляє з батьками та дитиною, оцінює рівень мовного розвитку, здатність встановлювати продуктивний контакт, вирішувати прості логічні завдання, розуміти переносний зміст фраз. Специфічна діагностика виконується патопсихологом, набір методик підбирається індивідуально з урахуванням віку та здібностей дитини. Загальна схема обстеження включає:

• Тести інтелекту. Поширеною методикою є дитячий варіант тесту Векслер (WISC). Прикордонний розвиток інтелекту відповідає проміжку 70-80 балів. Для обстеження пацієнтів із загальним недорозвиненням мови використовується лише невербальна частина.
• Вивчення пам’яті. Застосовується проба «10 слів», «Відтворення оповідання», «Посередник», «Піктограма». Зниження результатів розглядається на користь церебрастенічного синдрому.
• Дослідження уваги. Функції активної уваги досліджуються за допомогою методик Таблиці Шульте, Коректурна проба, Червоно-чорні таблиці. Оцінюється виснаження психічної діяльності, нестійкість концентрації, порушення переключення. Відхилення від норми виявляють органічний компонент.
• Дослідження мислення. Використовується методика «Порівняння понять», «Виняток зайвого», «Класифікація», «Прості аналогії», «Пояснення прислів’їв та метафор». При прикордонному рівні інтелекту визначається легке зниження аналітико-синтетичної функції, знижена здатність до абстрагування.

Найбільш важливою є диференціальна діагностика з легким ступенем олігофренії. Ключовими ознаками прикордонної інтелектуальної недостатності є менша стійкість порушень, краща освіта, IQ вище 70 балів (за Векслером).

Лікування прикордонних форм інтелектуальної недостатності проводиться психіатром, неврологом, психологом. Методи підбираються індивідуально, залежить від основного діагнозу. Лікування обов’язково доповнюється реабілітаційними заходами, що сприяють кращій адаптації дитини до навчального закладу. До процесу підключаються освітяни, батьки. На етапі лікування учням необхідні щадні умови, що дозволяють подолати інтелектуальне відставання – додаткові позаурочні заняття, докладні розбори помилок і т. д. Найбільш поширені напрями терапії:

• Застосування медикаментів. Вибір препаратів визначається патогенезом, клінікою провідного захворювання. Часто використовуються ліки, що стимулюють обмінні процеси та кровообіг мозку – ноотропи, блокатори кальцієвих каналів, психостимулятори, амінокислоти.
• Психолого-педагогічна корекція. Заняття проводяться на регулярній основі, орієнтовані на розвиток та компенсацію відстаючих функцій. Використовуються техніки залучення відразу кількох модальностей: рухової, тактильної, візуальної, аудіальної.

Прогноз прикордонної інтелектуальної недостатності часто є сприятливим – лікування, спеціальні умови навчання дозволяють компенсувати відставання, досягти нормального розвитку інтелекту. Профілактика порушень такого типу має починатися з періоду планування та ведення вагітності: необхідно підтримувати здоров’я майбутньої матері, вести здоровий спосіб життя, регулярно проходити перинатальні обстеження. Другий етап – турбота про здоров’я дитини. Відсутність травм, тривалих соматичних захворювань знижують ймовірність інтелектуальної затримки. Третій етап – створення умов середовища, що стимулюють розвиток пізнавальних функцій. Необхідно підбирати іграшки, ігри, заняття відповідно до віку, подбати про відвідування дитячого садка, приділяти достатньо уваги розвитку дитини.