Якщо відмовитися вірити у прикмети, жити стане набагато простіше – можна не стежити за кольором перебігаючих дорогу кишок, і можна пришивати ґудзіки прямо “на собі”. Так краще обходитися і з найпоширенішими помилками про здоров’я. Якими ж?

Міф№1 – Хондропротектори – наше все. Їжте холодець, і суглоби будуть міцними

Майже кожен пацієнт із хворобами хребта та суглобів впевнений: для зміцнення хрящової тканини потрібно приймати певні препарати або ж просто включати до рациону страви з підвищеним вмістом хрящів тварин (наприклад, холодець, хаш, рулька)

Це помилка! Компоненти хрящової тканини (хондроїтин та глюкозамін), прийняті у вигляді БАД або фармакологічних препаратів, не вбудовуються у суглобовий хрящ чи міжхребцевий диск через порушення місцевого кровопостачання.

Консервативне лікування хвороб суглобів в основному зводиться до адекватного знеболення або, у крайньому випадку, замедлення дегенеративного процесу. Ні їжа, ні хондропротектори, на жаль, не допоможуть.

Міф№2 – Мануальна терапія та масаж небезпечні при міжхребцевих грижах

Не зовсім. Необхідність цих методик часто спірна і неоднозначна, за одних хвороб їх ефективність доведена, а за інших – ні. Що стосується міжхребцевих гриж, одні фахівці вважають, що (за умови комплексного обстеження та виявлених показань) масаж і мануальна терапія необхідні, оскільки тільки ці процедури допомагають розслабити глибокі м’язи спини і відновити біомеханіку хребта і рухливість міжхребцевих суглобів.

Інші фахівці стверджують, що необхідність масажу мануальної терапії при міжхребцевих грижах – “харчування швидше філософське”. Потрібно дивитися на конкретні випадки, щоб рекомендувати чи не рекомендовані подібне лікування. Є список протипоказань (причому для масажу вони одні, а для мануальної терапії – інші) цей список досить великий. Наприклад, не можна застосовувати мануальну терапію у разі свіжих травм та остеопорозу. Але, повторюся, кожен випадок треба розглядати індивідуально.

Міф№3 – Не варто робити гігієнічну чистку зубів: після першого разу “підсядеш” назавжди

Невірно! У домашніх умовах використовують здебільшого тільки щітку та зубну пасту, а цього мало. У 90% людей є дефекти прикусу, наприклад, скупченість зубів – одна з основних причин утворення каміння. Однією тільки зубною щіткою неможливо повноцінно очистити зуби від м’якого нальоту. Він залишається на зубах і під впливом слини перетворюється на твердий камінь. Але і одноразове профілактичне чищення не позбавити проблем назавжди, якщо основна причина утворення каменю не усунуто.

Висновок: гігієнічну чистку потрібно робити періодично. Від неї одна тільки користь, і зовсім немає ризику залежності.

Міф№3 – Ерозію шийки матки треба лікувати “припіканням”

Невірно. Так було до недавньої години: якщо у пацієнтки знаходили ерозію, одразу ж записували до групи ризику по раку та відправляли на процедуру електрокоагуляції.

У сучасному світі тактика змінилася, оскільки ерозія може бути спровокована вродженими чи здобутими післяпологовими змінами – її перестали відносити до патології і наголосили на більш докладному обстеженні шийки матки. За відсутності ВПО, відхилень у мазках на цитологію та кольпоскопії, показань до “припікання” немає. Пацієнтка вважається здоровою, і її відпускають під нагляд. Винятком є ​​велика ерозія, яка кровоточить після статевих актів, і хронічне запалення у піхві на тлі ерозії (хоча і в цьому випадку все вирішується індивідуально).

Міф№4 – Кісти яєчників потрібно лікувати оперативно

Не зовсім вірно. Функціональний стан яєчників залежить від гормонів, рівень яких змінюється протягом менструального циклу. Як правило, кості на яєчниках утворюються через ендокринні порушення. Виявлені на УЗД кості частіше – функціональні, тобто не пов’язані з овуляцією (якщо під дією будь-яких факторів домінантний фолікул чи жовте тіло перетворюються в кісту). Розміри таких кіст коливаються від 3 см до 6 см. Але навіть кісту розміром 6 см не завжди потрібно удаляти хірургічно.

Якщо лікар не бачить патологічних змін на УЗД і розцінює виявлену освіту як функціональну кісту, у пацієнтки немає вираженого болевого синдрому, можна обійтися консервативним лікуванням. На тлі гормональної та/або протизапальної терапії кості поступово зменшуються та зникають (на це відводиться 3 місяці).

Якщо ж кіста змінює свою структуру, збільшується в розмірах під час лікування, то тактику можуть змінити на оперативну. Ендометріоїдних кіст більше 3 см, а також дермоїдна кості, цистаденоми, на жаль, не доступні для консервативного лікування, і впоратися з ними можна лише оперативно.

Як би там не було, ми все одно у більш виграшному положенні порівняно з нашими предками: їм доводилося жити зовсім з іншими супутниками. Наприклад, у Давньому Єгипті вважалося, що карієс викликають зубні черв’яки – саме вони залишають відчинки в емалі. Позбавлятися від напасті рекомендували різними способами, у тому числі запечатувати дірки у зубах воском (і це далеко не найхимерніший метод лікування давнини).