Природжений стридор

Природжений стридор – патологічне шумне (свистяче або шипляче) дихання, обумовлене вродженою аномалією будови гортані або трахеї. Уроджений стридор проявляється гучним утрудненим диханням, яке збільшується при плачі, кашлі. Діагностика вродженого стридору проводиться педіатром, отоларингологом та пульмонологом з урахуванням даних анамнезу, ларингоскопії, трахеобронхоскопії, езофагоскопії. Лікування вродженого стридора, обумовленого функціональними причинами, не потрібно: зі зростанням хрящової гортані (до 2-3 років) стридорозное дихання зникає. Якщо патологія пов’язана з органічними причинами, може знадобитися хірургічне втручання.

Вроджений стридор є захворюванням дітей раннього віку, з яким доводиться стикатися фахівцям у галузі педіатрії, отоларингології та пульмонології. Уроджений стридор зазвичай проявляється від народження, рідше дебютує на першому місяці життя дитини або дещо пізніше. Характерною ознакою стридора є патологічно галасливе дихання, пов’язане з подоланням опору, яке зустрічається на шляху повітряних мас при проходженні через звужену ділянку гортані. Уроджений стридор не є самостійною нозологічною формою, а вказує на дихальну обструкцію, зумовлену різними патологічними станами гортані та трахеї.

Від 60 до 70% випадків уродженого стридора у дітей обумовлені аномаліями розвитку гортані та верхніх дихальних шляхів. Найчастіше стридорозне дихання обумовлено вродженою слабкістю зовнішнього кільця гортані (ларингомаляцією). У цьому випадку під час вдиху надгортанник та черпалонадгортанні складки пролабують у порожнину гортані, що супроводжується її обструкцією та стридорозним звуком на вдиху. Ларингомаляція часто спостерігається у дітей, народжених від передчасних пологів, які страждають на гіпотрофію, рахіт, спазмофілію. У ряді випадків вроджена слабкість гортані може поєднуватись з іншими вадами дихальних шляхів – наприклад, трахеомаляцією та трахеобронхомаляцією.

Дані порушення пов’язують із локальною формою м’язової гіпотонії, обумовленої затримкою розвитку нервово-м’язового апарату. У дітей із вродженим стридором нервово-м’язова недостатність також може проявлятися гастроезофагеальним рефлюксом, ахалазією кардії, апное сну, птозом повік.

Значно рідше серед причин вродженого стридора виявляються доброякісні пухлини гортані (гемангіоми, лімфангіоми, папіломатоз гортані), злоякісні новоутворення, атрезія хоан, парези і паралічі голосових складок, рубцевий ларинготрахеальний стеноз, в. про стравохідно-трахеальне норище або ущелину гортані.

Уроджений стридор може зустрічатися як ізольовано, і входити до структури генетичних синдромів (Дауна, Марфана, Пьер–Робена та інших.). Нерідко вродженому стридору супроводжує інша вроджена патологія – гіпертензійно-гідроцефальний або судомний синдром, вади серця (відкрите овальне вікно, додаткова хорда шлуночка), легенева гіпертензія та ін.

Придбаний стридор може бути ознакою пухлин трахеї та бронхів, обтурації трахеобронхіального дерева чужорідними тілами, бронхіальної астми, алергічного набряку дихальних шляхів, інфекцій (епіглоттиту, заглоточного абсцесу, крупа), підзв’язувального стенозу, об’єднаного стенозу.

За ступенем порушення дихання вроджений стридор класифікують таким чином:

• I ступінь (компенсована) – вроджений стридор не потребує лікування;
• II ступінь (прикордонно-компенсована) – вроджений стридор потребує динамічного спостереження та, можливо, лікування;
• III ступінь (Декомпенсована) – вроджений стридор, що вимагає лікування;
• VI ступінь – вроджений стридор, несумісний із життям, що потребує негайних реанімаційних заходів та хірургічного лікування.

Розрізняють три типи вродженого стридора: інспіраторний, експіраторний та двофазний. Інспіраторний стридор розвивається на вдиху; при цьому утворюється стридорозний шум низького звучання, зумовлений локалізацією ураження вище голосових складок (в області гортаноглотки або верхнього відділу гортані). При двофазному стридорі має місце обструкція дихальних шляхів лише на рівні голосових складок; при цьому виникає гамірне дихання високого звучання. Природжений стридор експіраторного типу, що розвивається на видиху, обумовлений обструкцією нижче за голосові складки і характеризується середньою висотою стридорозного звуку.

Уроджений стридор проявляється вже невдовзі після народження дитини та посилюється у перші тижні життя. При цьому звертає увагу характерне гучне звучання, що чує на відстані, що виникає при прориві повітряного струменя через звужену горло. Шум може бути свистячим, дзвінким або шиплячим, глухим; нагадувати воркування голубів, муркотіння кішки, півнячий крик або кудахтання курки. Під час сну, перебування у теплому приміщенні, у стані спокою інтенсивність шуму знижується; при смоктанні, плачі, кашлі – навпаки, збільшується.

У більшості випадків уроджений стридор протікає легкою, компенсованою мірою, дозволяючи дитині рости і розвиватися нормально. При компенсованому вродженому стридорі фізичний стан дитини, як правило, не страждає, акт ссання не порушений, збережений голос. Однак у деяких випадках стридорозне дихання може поєднуватися з явищами дисфонії та дисфагії.

У разі виникнення ГРВІ, що супроводжуються катаральними змінами верхніх дихальних шляхів, виникає гострий напад стридора. Це проявляється задишкою, ларингоспазмом, ціанозом шкірних покривів, втягненням міжреберних проміжків грудної клітки, яремної ямки та епігастральної ділянки при вдиху. При тяжкій формі вродженого стридора може розвинутись асфіксія та гостра дихальна недостатність.

Наявність у дитини вродженого стридору може сприяти розвитку ларингіту, трахеїту, бронхіту, важкої пневмонії, бронхіальної астми.

Для з’ясування причин уродженого стридора необхідний огляд дитини педіатром, отоларингологом, пульмонологом, неврологом, гастроентерологом. При огляді оцінюється загальний стан дитини, ЧД та ЧСС, забарвлення шкірних покривів, участь допоміжної мускулатури в акті дихання, втягнення поступливих ділянок грудної клітки при диханні тощо.

1. Для візуальної оцінки стану гортані проводиться мікроларингоскопія.
2. При необхідності виконується рентгенографія гортані та м’яких тканин шиї, УЗД гортані, КТ та МРТ, рентгенографія грудної клітки, трахеобронхоскопія, бронхографія.
3. При поєднанні симптомів уродженого стридору з дисфагією обстеження доповнюється рентгеноскопією стравоходу, езофагогастродуоденоскопією, УЗД черевної порожнини.
4. При дисфонії та афонії доцільно проведення нейросонографії, ЕЕГ, КТ головного мозку.
5. При підозрі на вроджений зоб потрібна консультація ендокринолога з проведенням УЗД щитовидної залози, визначенням рівня ТТГ, Т3, Т4.

Диференціальну діагностику вродженого стридору слід проводити з ларингітом, істинним та хибним крупом, заковтковим абсцесом, сторонніми тілами гортані, трахеї та бронхів, бронхоаденітом при туберкульозі, лімфогранулематозом.

У більшості випадків явища компенсованого та прикордонно-компенсованого вродженого стридору зменшуються до 6 місяців життя дитини та зникають повністю до 2-3 років. Рекомендується регулярне спостереження отоларинголога; спеціального лікування у своїй зазвичай проводиться.

У ряді випадків при ларингомаляції вдаються до нанесення лазером надрізів на надгортанник, розсічення черпалонадгортанних складок або видалення частини черпалоподібних хрящів. При гострих нападах вродженого стридора, які розвинулися і натомість ГРВІ, потрібна негайна госпіталізація. У стаціонарі можуть призначати гормональні препарати, інгаляції, бронхолітики. При розвитку критичного стану показано трахеотомію або інтубацію з ШВЛ.

При вродженому стридорі, зумовленому пухлинними процесами, необхідне ендоскопічне видалення доброякісних новоутворень гортані. При стридорі, викликаному вродженим гіпотиреозом, проводиться гормонозамісна терапія.

У міру зростання дитини хрящі гортані стають твердішими, просвіт гортані – ширше, тому явища вродженого стридора можуть спонтанно регресувати до 2-3 років. У цей період необхідно піклуватися про профілактику простудних захворювань, повноцінне харчування, проведення заходів, що гартують, створення сприятливої ​​психологічної обстановки. За наявності органічних причин вродженого стридора та супутньої патології необхідне їх своєчасне усунення.

У разі приєднання респіраторної інфекції, декомпенсації вродженого стридору та розвитку дихальної недостатності прогноз може викликати побоювання.