Пришийковий карієс

Пришийковий карієс – каріозний процес з локалізацією в приясенній ділянці, тобто в ділянці шийки зуба. Залежно від стадії пришийковий карієс може виявлятися потемнінням емалі зуба в навколодесневій ділянці; підвищеною чутливістю зуба на температурні, хімічні та механічні подразники; освітою каріозної порожнини різної глибини, больовим синдромом. Пришийковий карієс діагностується в ході стоматологічного огляду та рентгенографії зуба. Лікування пришийкового карієсу проводиться з урахуванням стадії каріозного ураження зуба і не відрізняється від такого при інших видах карієсу.

Пришийковий карієс – різновид карієсу, що характеризується деструкцією твердих тканин на межі коронки та кореня зуба, поряд з яснами. Згідно з класифікацією, прийнятою в стоматології, залежно від локалізації виділяють фіссурний, пришийковий (цервікальний), контактний (апроксимальний) та кільцевий (циркулярний) карієс. Пришийковим карієсом можуть уражатися губні, щічні, язичні поверхні бічних і передніх зубів. Пришийковий карієс частіше виникає у людей віком 30-60 років. Пришийковий карієс відноситься до найбільш небезпечних типів карієсу, що вражають зуб в найбільш вразливому місці і сприяють його швидкому руйнуванню.

Загалом карієс пришийкової області розвивається внаслідок тих самих причин та механізмів, що й каріозні процеси інших локалізацій. Разом про те, виникненню пришеечного карієсу сприяють особливі умови, що у придесневої області. У першу чергу, це важкодоступність даної зони для якісного гігієнічного догляду, а, отже, підвищене скупчення зубного нальоту та утворення зубного каменю в пришийковій ділянці. Простежується прямий зв’язок між пришийковим карієсом та гінгівітом.

Крім цього, в області шийки зуба товщина емалі складає всього 0,1 мм, тоді як в області пагорбів – 1,7 мм, а в області фісур – 0,6-0,7 мм. Тонкий шар емалі відносно легко ушкоджується під час чищення зубів абразивними пастами, зубними порошками, жорсткими щітками.

Серед інших факторів, розвитку карієсу при шийці можуть сприяти часте вживання в їжу кислих продуктів і прийом лікарських препаратів, що підвищують пористість емалі, вагітність. При ураженні пришийковим карієсом одночасно кількох зубів, швидше за все, слід думати про ендокринну дисфункцію (цукровий діабет, захворювання щитовидної залози).

У своєму розвитку пришийковий карієс проходить ті ж стадії, що і будь-яка інша каріозна поразка: стадію плями, поверхневого, середнього та глибокого карієсу. У початковій стадії емаль в області шийки зуба втрачає блиск і стає матовою; на ній з’являється світла (меловидна) або пігментована пляма з гладкою поверхнею; клінічних проявів відсутні.

Надалі поверхня плями стає шорсткою, що свідчить про руйнування емалі, що почалося; суб’єктивні відчуття характеризуються короткочасною хворобливою реакцією на хімічні, механічні та температурні подразники. Це свідчить про перехід пришийкового карієсу в наступну клініко-морфологічну стадію – поверхневу.

Слабкість емалі в ділянці шийки зуба сприяє досить швидкому прогресуванню пришийкового карієсу в стадію середнього та глибокого карієсу, які клінічно проявляються утворенням каріозної порожнини, застряганням їжі, больовою реакцією при розмові, прийомі їжі, чищенні зубів. Глибокий карієс може супроводжуватись значним руйнуванням зуба та ускладнюватися розвитком пульпіту. Пришийковий карієс зазвичай локалізується на губній або щічній поверхні зубів; іноді поразка охоплює всю прикореневу шийку зуба на кшталт циркулярного карієсу.

Досвідчений стоматолог може розпізнати пришийковий карієс ще на стадії меловидної плями. Як і в інших випадках, проводиться огляд ротової порожнини, зондування, оцінка гігієнічного індексу. Додаткові методи діагностики карієсу пришийків можуть включати термопробу, вітальне фарбування, електроодонтодіагностику, трансілюмінацію, рентгенографію зуба, радіовізіографічне обстеження.

У процесі діагностики пришийковий карієс слід відрізняти від клиноподібного дефекту, ерозії емалі, флюорозу. Якщо у пацієнта виявляється кілька зубів, уражених карієсом пришийка, його слід направити на консультацію до ендокринолога для виключення патології ендокринної системи.

Методи лікування пришийкового карієсу залежать від стадії звернення до фахівця. На ранніх етапах (стадії плями) доцільним є проведення ремінералізуючої терапії – курсу аплікацій фторвмісних препаратів, глибокого фторування емалі.

При утворенні порожнини процес лікування пришийкового карієсу повинен включати такі основні етапи: місцеву анестезію, видалення зубних відкладень, препарування дефекту та обробку порожнини, накладання лікувальної та ізолюючої прокладки (при лікуванні середнього та глибокого карієсу), постановку пломби світлової полімеризації, шліфування.

Прогноз та профілактика пришийкового карієсу

Слід пам’ятати, що карієс пришийка прогресує дуже швидко, тому при виявленні найменших змін в області шийки зуба слід звернутися до стоматолога. У неускладнених стадіях за допомогою сучасних методів лікування вдається повністю відновити естетику та функціональне призначення зуба. Ускладненнями глибокого пришийкового карієсу часто є також пульпіти, періодонтити, гінгівіти. Запущений карієс пришийка може призвести до руйнування і втрати зуба, для відновлення якого знадобиться протезування або дентальна імплантація.

Профілактика пришийкового карієсу включає регулярний і ретельний догляд за зубами за допомогою індивідуально підібраних засобів (зубних паст, ополіскувачів, зубної нитки), дотримання правильної техніки чищення зубів, професійну гігієну порожнини рота, попередження захворювань ясен і ендокринних порушень.