Псевдоалергія

Псевдоалергія – Це підвищена реактивність на певні речовини, що надходять в організм, з розвитком клінічних ознак, характерних для алергії. При цьому імунологічні реакції, що виникають при алергії, відсутні, а запальний процес розвивається внаслідок порушення обміну гістаміну, неадекватної активації комплементу та інших механізмів. Для розвитку псевдоалергії потрібно досить багато речовини, що викликає непереносимість (харчового продукту, добавки чи ліки). Діагностика псевдоалергії заснована на виключенні алергії. Лікування передбачає відмову від проблемних продуктів, використання антигістамінних засобів.

Псевдоалергія (хибна алергія) – розвиток патологічного процесу, ідентичного алергічної реакції з клінічних проявів, але з відсутністю імунологічної стадії (речовина, що викликала реакцію, не є антигеном, не відбувається вироблення імуноглобулінів). Псевдоалергічна реакція починається з викиду клітинами медіаторів запалення. Найчастіше псевдоалергія виникає на харчові продукти, харчові добавки та лікарські засоби, що надходять до організму. За даними статистики, саме псевдоалергічні реакції є найпоширенішими, зустрічаючись протягом життя майже у 70% населення (справжня алергія спостерігається значно рідше – у 1-10% дорослих та дітей).

Існує три основні фактори, що сприяють розвитку псевдоалергічних реакцій. Це порушення обміну гістаміну, неадекватна активація комплементу та порушення метаболізму жирних кислот. Найчастіше псевдоалергія виникає при порушенні обміну гістаміну внаслідок підвищеної гістаміноліберації, зниженої гістамінопексії, дисбактеріозу та надмірного вживання гістаміновмісних продуктів.

Інтенсивне вивільнення гістаміну відбувається внаслідок впливу на опасисті клітини та базофіли речовин-лібераторів: яєць і морепродуктів, шоколаду, полуниці, горіхів, консервованих продуктів тощо. температури, вібрації, ультрафіолетового випромінювання; хімічному впливі кислот та лугів, медикаментів.

Псевдоалергія нерідко розвивається при хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що супроводжуються порушенням кислотності шлункового соку та пошкодженням слизової оболонки шлунка та кишечника, що призводить до більш легкого проникнення лібераторів до гладких клітин, наявних у травному тракті та інтенсивного викиду гістаміну та інших медіаторів запалення.

Псевдоалергія може виникати при порушенні процесу інактивації гістаміну (зниженої гістамінопексії) внаслідок захворювань кишківника та печінки, при дисбактеріозі, різних інтоксикаціях, тривалому прийомі деяких медикаментів.

Псевдоалергічні реакції часто розвиваються при вживанні харчових продуктів, що містять підвищену кількість гістаміну, тираміну. До таких продуктів належать різні види сиру, червоне вино, напівфабрикати, піддані ферментуванню та консервуванню: м’ясні та рибні консерви, ковбаси та шинка, сосиски, мариновані помідори та огірки, оселедець, а також шоколад, шпинат, какао боби, пивні дріжджі та ін.

Ще один причинний фактор, що викликає розвиток псевдоалергії – різні харчові добавки, що є барвниками (тартазин і нітрит натрію), консервантами (бензойна кислота, глутамат натрію, саліцилати), ароматизаторами, загусниками і т. п. Псевдоалергія може виникати і при попаданні , забруднених пестицидами, нітратами та нітритами, важкими металами, токсинами мікроорганізмів.

Значно рідше псевдоалергія розвивається внаслідок неадекватної активації комплементу за деяких імунодефіцитних станів, зокрема при спадковому ангіоневротичному набряку. Іноді поява псевдоалергії може бути зумовлена ​​вживанням деяких нестероїдних протизапальних засобів, що порушують обмін арахідонової кислоти.

Клінічні ознаки помилкової алергії подібні до симптомів, що зустрічаються при алергічних захворюваннях. При цьому патологічний процес призводить до локального або системного підвищення проникності периферичних судин, набряку, запалення, спазму м’язів внутрішніх органів, пошкодження клітин крові.

Клінічні прояви псевдоалергії залежать від переважної поразки певного органу та системи організму. Найчастіше це висипання на шкірних покривах за типом кропив’янки, локальний набряк шкіри в області обличчя та шиї (набряк Квінке). Нерідко спостерігається порушення функції шлунково-кишкового тракту з появою болів у животі, нудоти та блювання, метеоризму, діареї, ознаки ураження бронхолегеневої (задишка, задуха, кашель) та серцево-судинної системи (порушення серцевого ритму, набряки на ногах, непритомні стани) зниження артеріального тиску).

симптоми псевдоалергії, що з’являються, мають свої особливості в залежності від причинного фактора, що викликав розвиток патологічного процесу. Так, різке вивільнення гістаміну клітинами призводить до вираженого підвищення його концентрації в крові та появі вегетативно-судинних проявів у вигляді гіперемії шкіри, відчуття жару у всьому тілі, головного болю на кшталт мігренозних, запаморочення, утруднення дихання. При цьому часто відзначаються ознаки неблагополуччя з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, знижений апетит, бурчання в животі, проноси). Порушення обміну арахідонової кислоти при псевдоалергії проявляються симптомами, що спостерігаються при бронхіальній астмі (почуття нестачі повітря, кашель, напади ядухи).

При псевдоалергії можуть спостерігатися анафілактоїдні реакції, подібні до анафілактичного шоку, але відрізняються від нього відсутністю виражених порушень системи кровообігу, ураженням переважно одного органу або системи, сприятливим результатом захворювання.

Діагностика псевдоалергії заснована на ретельному аналізі анамнестичних відомостей, виявленні симптоматики, що зустрічається переважно при псевдоалергічних реакціях та проведенні лабораторних досліджень, що дозволяють виключити алергію.

Відмінні клінічні ознаки псевдоалергії: розвиток у дітей старше року та у дорослих, виникнення реакції на лібератор при першому контакті та відсутність постійних загострень при повторних контактах з ним, наявність чіткої залежності проявів псевдоалергії від кількості продукту, що надходить, відсутність перехресної чутливості, локальність, обмеженість патологічного процесу та його клінічних проявів одним органом (системою).

При проведенні лабораторних досліджень при псевдоалергії зазвичай відсутня еозинофілія в аналізі крові, рівень загального імуноглобуліну E в межах норми, а результати визначення специфічних імуноглобулінів у крові та шкірні алергопроби негативні.

У спеціалізованих клініках для виявлення псевдоалергії та проведення диференціальної діагностики з істинними алергічними реакціями можуть застосовуватися такі методи, як проведення тесту з введенням у 12-палу кишку гістаміну (якщо є непереносимість харчових продуктів), визначення флюоніцецин аспіринової бронхіальної астми), елімінаційно-провокаційні тести та ін.

Насамперед необхідно припинити (по можливості) надходження в організм речовин-лібераторів, які викликають появу патологічної псевдоалергічної реакції у даного пацієнта (припинити прийом аспірину та інших нестероїдних протизапальних засобів при аспіриновій астмі, харчового барвника тартазину – при харчовій непереносимості тощо). ).

Якщо розвиток псевдоалергії пов’язаний з підвищеним вивільненням гістаміну клітинами, обмежують прийом продуктів, що стимулюють цей процес і містять гістамін у підвищених кількостях, а також рекомендують перорально прийом кромолін-натрію в досить великих дозах. За наявності захворювань шлунково-кишкового тракту (гастродуоденіту з підвищеною секреторною функцією, виразкової хвороби 12-палої кишки) рекомендується дієтичне харчування з використанням вівсяної каші, рисового відвару, а також прийом лікарських препаратів, що знижують секрецію і володіють оболонкою на слизову. За наявності дисбактеріозу проводять його корекцію та знижують кількість вуглеводів у харчовому раціоні.

При псевдоалергії з клінічними проявами у вигляді кропив’янки (при порушенні інактивації гістаміну) призначають введення розчину гістаміну в дозі, що поступово зростає. При псевдоалергічному спадковому набряку Квінке вводять С1-інгібітор або свіжу (свіжозаморожену) плазму, а також препарати тестостерону.

Профілактика псевдоалергії заснована на виключенні факторів, що викликають її розвиток: відмови від прийому потенційних харчових продуктів-лібераторів, деяких лікарських препаратів та рентгеноконтрастних речовин, дотримання елімінаційної дієти, своєчасне лікування супутніх захворювань ШКТ.