Псевдоерозія шийки матки

Псевдоерозія шийки матки – Стан, при якому циліндричний епітелій цервікального каналу розташовується на вагінальній поверхні шийки матки, в нормі покритою багатошаровою епітеліальною тканиною. Найчастіше протікає безсимптомно і випадково виявляється при гінекологічному огляді. Можуть мати місце незвичайні виділення, болючість при статевому акті. Для діагностики застосовують кольпоскопію, зіскрібок або біопсію шийки матки, цитологічні дослідження. Лікування при безсимптомному перебігу не потрібне, призначається спостереження та періодичне обстеження, у разі ускладнень проводять кріодеструкцію, електрокоагуляцію, лазерне чи хімічне припікання.

Псевдоерозія шийки матки відома також як ектопія епітелію або ендоцервікоз. Терміни відображають суть процесу, що приводить до такого стану – проникнення цервікального однорядного епітелію на вагінальну частину шийки. Власне, ерозії (руйнування або пошкодження епітеліального покриву) не відбувається. Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я не вважають таке явище патологічним процесом, воно розцінюється як фізіологічно-варіабельний стан. Практично завжди ектопія реєструється у жінок віком до 35-40 років, більше половини осіб перебувають у віці 20-23 років. Ендоцервікоз виникає у переважної більшості вагітних і мимоволі зникає через 1-2 роки після пологів. Помічена кореляція між цим процесом та використанням комбінованих оральних контрацептивів – останні сприяють ектопії епітелію.

Причиною псевдоерозії шийки матки є аномалія формування жіночих статевих органів під час ембріонального розвитку. Однорядний циліндричний епітелій на внутрішньоутробному етапі покриває внутрішню поверхню як матки, і піхви. Незадовго до народження такий покрив заміщається багатошаровим плоским епітелієм, в нормі зберігаючись тільки в цервікальному каналі, але в деяких жінок він залишається і на незначній ділянці піхви шийки матки. Розміри цієї зони можуть змінюватися з часом під впливом різних факторів:

• Гормональне тло. Клітини епітелію статевих органів жінки є гормоночутливими, по-різному реагуючи на роботу ендокринної системи. Цим пояснюється часте виявлення псевдоерозії під час статевого дозрівання, при вагітності чи використанні гормональних контрацептивів.
• Інфекційні фактори. Захворювання, що передаються статевим шляхом або неспецифічне запалення жіночих статевих органів (кольпіти, цервіцити) провокують розширення зони цервікальної ектопії.
• Хімічні фактори. Роздратування шийки матки хімічними сполуками, що входять до складу вагінальних супозиторіїв, лубрикантів, мастила для презервативів може стати причиною розвитку цього стану.
• Механічне роздратування. Поява циліндричного епітелію відзначається при травмуванні вагінальної частини шийки матки – причиною можуть бути часті статеві контакти, використання бар’єрних методів контрацепції, пологи.

Питання чисто набутому характері цього стану та її розвитку без вроджених передумов у гінекології залишається дискусійним. Немає переконливих доказів, що фактори довкілля здатні викликати ендоцервікоз без наявності схильності до нього. Прихильники гіпотези про набутий характер псевдоерозії шийки матки вважають, що у її розвитку беруть участь запальні, імунологічні та ендокринні порушення.

Псевдоерозія шийки матки виникає при поєднанні вроджених та набутих факторів. Якщо при народженні є така особливість розподілу епітеліального покриву в статевих органах, то в різні періоди життя жінки площа зони ектопії постійно вагатиметься. Розширення відбувається під впливом жіночих статевих гормонів, так як цервікальний епітелій більш чутливий до них і реагує на їхню дію зростанням. При зменшенні концентрації гормонів відбувається відновлення багатошарового покриву з допомогою ростових клітин.

Тому в жінки в різні періоди життя ектопія може бути яскраво вираженою, так і не визначатися зовсім. Хоча цей стан не визнаний патологічним, він може бути потенційно небезпечним, оскільки циліндричний епітелій має меншу бар’єрну функцію. Це збільшує ризик проникнення інфекційних агентів. Постійна активізація резервних ростових клітин багатошарового епітелію створює ризик їхнього аномального зростання і поділу, що надалі загрожує раком шийки матки. Формування різних клінічних типів стану пов’язують із приєднанням запалення чи впливом інших чинників.

На даний момент немає загальновизнаної грані, що розділяє фізіологічну особливість жіночого організму від стану, що потребує лікувального втручання. Виділяють кілька типів ектопії, що розрізняються за своєю гістологічною будовою.

• Папілярна форма. Епітеліальна тканина формує сосочкові розростання і тяжі, що являють собою запальні інфільтрати. Виникає під впливом інфекції чи іншого чинника, що викликає запалення.
• Залізна форма. Формуються невеликі фолікули та кісти, покриті багатошаровим епітелієм. Причини розвитку неясні, підозрюють вплив гормонів чи клітинних змін.
• Змішана форма. Епітеліальний покрив формує як сосочки, так і кістозні розростання.

Додатково виділяють епідермізуються або гояться форми, при яких спостерігається нормальне відновлення багатошарового покриву вагінальної частини шийки. Деякі фахівці критикують таку класифікацію, відносячи перераховані вище типи до патологічних ускладнень ектопії.

У більшості випадків ектопія протікає безсимптомно, помітні прояви виникають лише при приєднанні інфекції або аномальному зростанні багатошарової епітеліальної тканини. Наприклад, при виникненні цервіциту реєструється поява прозорих або білуватих виділень з піхви, іноді з неприємним запахом. Деякі жінки відзначають біль при статевому акті, іноді після нього виникають невеликі кров’янисті виділення. Рідкісними симптомами також є болі внизу живота, свербіж піхви, відчуття печіння. Тривалість проявів може становити місяці і навіть роки без тенденції до прогресування, можливе їхнє зникнення або, навпаки, приєднання ускладнень.

Через знижену опірність циліндричного епітелію при цьому стані легше виникає запалення під впливом інфекційних агентів, хімічних та механічних подразників. Зміна консистенції та обсягу цервікального слизу призводить до оборотної безплідності – секрет формує бар’єр на шляху проникнення сперматозоїдів. Безладне статеве життя, недотримання правил особистої гігієни можуть стати причиною руйнування покривів шийки матки та розвитку справжньої ерозії. Ектопію не відносять до передракових захворювань шийки матки, проте хронічне запалення на її фоні здатне викликати дисплазію клітин, що є першим кроком до їхнього злоякісного переродження.

Діагностика псевдоерозії шийки матки важлива для диференціювання стану від передракових станів, запальних уражень та інших патологій, які потребують лікування. Вона включає консультацію гінеколога, який розробляє схему подальших досліджень і аналізів:

1. Огляд крісла. Ознаки ектопа можна виявити при простому візуальному огляді шийки матки в дзеркалах. Для підтвердження діагнозу лікар проводить розпитування пацієнтки та призначає перелік додаткових процедур.
2. Розширена кольпоскопія. Прицільне вивчення зміненої ділянки шийки під багаторазовим збільшенням необхідне визначення структури епітеліального покриву. У результаті дослідження проводять Шиллер-тест.
3. Цервікальний зішкріб. Дослідження зразків тканин дозволяє визначити характер клітин в аномальній ділянці. Також це необхідно для виключення дисплазії та запальних змін. Застосовують цитологію зіскрібка шийки матки (PAP-тест).
4. Визначення рівня статевих гормонів. Вивчення гормонального фону жінки допоможе визначити причини ектопії та уточнити прогноз стану. Наприклад, при вагітності таке явище вважається абсолютно нормальним.

Додатково лікар може призначати імунологічні дослідження для виявлення статевих інфекцій, алергій та інших станів, які можуть впливати на появу псевдоерозії шийки матки.

За відсутності скарг та виражених симптомів лікування не потрібне, достатньо регулярного спостереження у акушера-гінеколога для профілактики ускладнень. У разі приєднання інфекції проводять етіотропну терапію за показаннями. Жінці слід обмежити застосування гормональних та деяких бар’єрних засобів контрацепції (ковпачки). Якщо ектопія проявляється виділеннями, болями у животі, характеризується аномальним зростанням багатошарового епітелію, виробляють коагуляцію псевдоерозії за допомогою різних методів:

• Діатермокоагуляція. Припікання ділянки з циліндричним епітелієм проводять тепловим впливом електричного струму. Характеризується посередньою результативністю (75-90%) та низкою ускладнень – кровотечі, стенозування цервікального каналу з розвитком безпліддя. Заборонена для лікування ектопії у жінок, які не народжували.
• Лазерна деструкція Застосовують вуглекислі або гелій-неонові лазери, ефективність дуже висока – 98-100%.
• Кріодеструкція. Заморожування рідким азотом аномальної ділянки з подальшим загоєнням та епітелізацією. Метод поширений широко завдяки своїй простоті, ефективність становить 87-95%.
• Хімічна коагуляція. Заснована на травмуючій дії різних сполук та фармакологічних засобів. Може застосовуватись у поєднанні з іншими методами лікування псевдоерозії шийки матки для підвищення їх ефективності.

Враховуючи найширшу поширеність ектопії та її характеристику як варіант розвитку жіночої статевої системи, прогноз стану сприятливий. Відносну загрозу можуть становити ускладнення псевдоерозії – запалення, патологічні розростання покривних тканин. Але при регулярному спостереженні та своєчасній корекції змін ризик тяжких наслідків дуже малий. Для профілактики ектопії слід дотримуватись правил особистої гігієни, уникати випадкових та незахищених статевих контактів, у повному обсязі лікувати запальні патології статевих органів та ендокринні порушення. Жінки, які спостерігаються у гінеколога з цього приводу, мають бути обережними у підборі контрацепції – гормональні та деякі бар’єрні методи можуть призвести до ускладнень.