Псевдомуцінозна кістома яєчника

Псевдомуцінозна кістома яєчника – Доброякісне істинне новоутворення яєчників, що складається з епітеліальних елементів, що виробляють слизоподібну речовину (псевдомуцин). Псевдомуцинозна кістома яєчника проявляється тяжкістю та болем у животі, збільшенням об’єму живота, розладами дефекації та сечовипускання. Діагностика при кістомі яєчника включає вагінальне дослідження, УЗД, лапароскопію. Тактика щодо псевдомуцинозної кістоми яєчника є виключно хірургічною в обсязі видалення новоутворення, оваріектомії, видалення придатків або надвохвилинної ампутації матки з придатками.

Псевдомуцінозна кістома є найбільшою пухлиною яєчників; розвивається при порушенні ембріональної диференціювання зародкових листків з ектодермальних елементів, епітелію мюллерових каналів, рудиментів мезонефросу та покривного оваріального епітелію. Псевдомуцінозна кістома – переважно одностороння епітеліальна пухлина яєчника круглої або овоїдної форми, тугоеластичної консистенції, з нерівною поверхнею. Найчастіше псевдомуцинозні кістоми яєчника бувають багатокамерними: складаються з основної та дочірніх кістозних порожнин різної величини, заповнені в’язким напівпрозорим вмістом (псевдомуцином), іноді з домішкою крові. Порожнини псевдомуцинозної кістоми яєчника вистелені високим призматичним одношаровим епітелієм, подібним до епітелію цервікальних залоз шийки матки.

Стінка псевдомуцинозної кістоми яєчника зовні гладка, покрита низьким кубічним епітелієм, під яким знаходиться шар сполучної тканини з кровоносними судинами та лімфатичними протоками; внутрішня поверхня капсули – гладка, іноді – з папілярними розростаннями. Псевдомуцінозна кістома яєчника має ніжку, за рахунок якої пухлина дуже рухлива. Здатна до швидкого зростання за типом, що евертує, може досягати значних розмірів (до 30-50 см) і з часом малигнізуватися.

У гінекології прийнято виділяти сецернуючі (що не виявляють проліферативної активності), проліферуючі (передракові з інтенсивним розростанням, поліморфізмом та гіперхроматозом епітелію) та малігнізовані (злоякісні) псевдомуцинозні кістоми яєчників. Псевдомуцинозні кістоми яєчника найчастіше розвиваються у жінок віком від 40 років.

Псевдомуцінозна кістома яєчника може розвиватися безсимптомно і навіть при великому розмірі не супроводжуватись жодними скаргами. Іноді хворі звертають увагу збільшення обсягу живота чи самостійно промацують пухлину через передню черевну стінку.

При невеликому рухливому псевдомуцинозному кістомі яєчника менструальний цикл та функції сусідніх органів не порушуються; при значному збільшенні розміру та обмеженої рухливості пухлини з’являються тяжкість та болі внизу живота, у попереку, утруднення або часті позиви на дефекацію та сечовипускання. Ці розлади викликані утиском капсули псевдомуцинозної кістоми яєчника, здавленням сечового міхура та сечоводів, прямої кишки, перетисканням крижового нервового сплетення, венозних та лімфатичних судин. Псевдомуцінозна кістома яєчника може мати зрощення з оточуючими органами, поєднуватися з іншими пухлинами геніталій (зазвичай з фіброміомою матки). Асцит при цьому типі кістоми яєчника виникає рідко.

При надто великих розмірах псевдомуцинозної кістоми яєчника з’являються скарги на задишку, серцебиття, набряки нижніх кінцівок. Можуть виникати ускладнення, властиві пухлинам яєчника: перекрут ніжки або розрив капсули, утиск, нагноєння, крововилив у порожнині пухлини, некроз.

Перекрут ніжки пухлини часто відбувається в результаті різких рухів, підняття тяжкості. При повному перекруті ніжки псевдомуцинозної кістоми яєчника виникають симптоми гострого живота: сильний різкий біль, напруження м’язів передньої черевної стінки, блювання, гіпертермія, тахікардія; при частковому перекруті клінічні симптоми менш виражені. Розрив оболонки псевдомуцинозної кістоми яєчника може розвинутися внаслідок травми, призвести до вилити вміст пухлини в черевну порожнину.

Діагностувати псевдомуцинозну кісту яєчника можна при бімануальному гінекологічному дослідженні. В області придатків матки визначається одностороннє горбисте утворення округлої форми, еластичної консистенції, рухливе та безболісне, іноді значних розмірів. При трансабдомінальному або трансвагінальному ультразвуковому дослідженні візуалізується одностороннє утворення з множинними перегородками та вмістом слизоподібного характеру.

Для виключення раку яєчників досліджується кров на онкомаркер СА-125. Додатково за наявності показань виконується цистоскопія, оглядова урографія, ректоскопія, іригоскопія; проводяться консультації уролога та проктолога. При сумнівному діагнозі показано діагностичну лапароскопію.

Тактика при псевдомуцинозній кістомі яєчника – хірургічна, обсяг визначається віком хворої та характером пухлини: у молодому віці можливо обмежитися мінімальним оперативним втручанням – видаленням кістоми (окремо, в межах здорових тканин або разом з яєчником) та її подальшим гістологічним дослідженням. При встановленні факту малігнізації псевдомуцинозної кістоми яєчника проводять повторну розширену лапаротомію з видаленням яєчників (оофоректомією), надвохвилинною ампутацією матки та резекцією великого сальника.

У пізньому репродуктивному віці показано видалення придатків, у постменопаузі – одночасно з видаленням матки та резекцією великого сальника. При перекруті ніжки псевдомуцинозної кістоми яєчника та симптомах гострого живота виконують термінове хірургічне втручання, обсяг якого залежить від інтраопераційної картини.

Специфічної профілактики псевдомуцинозних кіст яєчника не розроблено. Виняток ускладненої течії та малігнізації можливе при регулярних профілактичних оглядах гінеколога, проведенні УЗД та плановому видаленні псевдомуцинозної кістоми яєчника у разі її виявлення.