Псоріаз

Псоріаз (лускатий лишай) – хронічне незаразне захворювання, що вражає шкіру, нігті та суглоби. Характеризується появою на шкірі мономорфної висипки: вузликів яскраво-рожевого кольору, покритих сріблястими лусочками. Висипні елементи можуть зливатися в різні конфігурації, що нагадують географічну карту. Супроводжується помірним шкірним свербінням. Псоріаз погіршує зовнішній вигляд шкіри, завдає психологічного дискомфорту пацієнтові. При поразці суглобів розвивається псоріатичний артрит. Небезпечний генералізований пустульозний псоріаз вагітних, що веде до ураження плода та викидня.

Псоріаз – широко поширене хронічне шкірне захворювання, що характеризується мономорфним висипом із плоских папул, що мають тенденцію до злиття у великі бляшки, які дуже швидко покриваються пухкими сріблясто-білими лусочками. Псоріаз має хвилеподібний перебіг, захворюваність – 2% від усього населення, діагностується однаково як у чоловіків, так і у жінок.

Етіологія і патогенез псоріазу остаточно не вивчені, але результати досліджень дають підстави вважати, що спадкова, інфекційна чи неврогенная природа найімовірніші. Спадкову природу псоріазу підтверджують факти, що захворюваність вище у тих сім’ях, в яких псоріаз вже був діагностований, крім того у монозиготних близнюків концентрація захворюваності теж вища, ніж у інших групах. Інфекційна етіологія псоріазу зводиться до наявності змінених комплексів і включень, як за вірусної інфекції, проте, ідентифікувати вірус доки вдається.

І, на сьогоднішній день, псоріаз вважають мультифакторним захворюванням із часткою генетичних та інфекційних компонентів. До групи ризику захворюваності на псоріаз потрапляють люди з постійною травматизацією шкіри, з наявністю хронічних стрептококових інфекцій шкіри, з порушеннями вегетативної та центральної нервової системи, з ендокринними порушеннями, крім того зловживання алкоголем підвищує ймовірність виникнення псоріазу.

Первинним елементом псоріазу є одиночна папула рожевого або червоного кольору, яка вкрита великою кількістю пухких сріблясто-білих лусочок. Важливою діагностичною ознакою є тріада псоріазу: феномен стеаринової плями, термінальної плівки та точкової кровотечі при зіскоблюванні лусочок.

У стадії розвитку псоріазу висипань небагато, поступово протягом місяців і навіть років їхня кількість збільшується. Псоріаз дуже рідко дебютує інтенсивними та генералізованими висипаннями, такий початок можна спостерігати після гострих інфекційних захворювань, тяжких нервово-психічних перевантажень та після масивної медикаментозної терапії. Якщо псоріаз має такий початок, то висипання набряклі, мають яскраво-червоний колір і швидко поширюються по всьому тілу, псоріатичні бляшки гіперемовані, набряклі і нерідко сверблять. Папули локалізуються на згинальних поверхнях, особливо в області колінних та ліктьових суглобів, на тулубі та волосистій частині голови.

Для наступної стадії псоріазу характерна поява нових, вже невеликих елементів на місцях розчісування, травм та потертостей, ця клінічна особливість називається феноменом Кебнера. В результаті периферичного зростання, новостворені елементи зливаються з вже наявними і утворюють симетричні бляшки або розташовуються у вигляді ліній.

У третій стадії псоріазу інтенсивність периферичного зростання бляшок знижується, а їх межі стають чіткішими, колір ураженої шкіри набуває синюшного відтінку, спостерігається інтенсивне лущення на всій поверхні елементів. Після остаточної зупинки зростання бляшок псоріазу за їхньою периферією утворюється псевдоатрофічний обідок – обідок Воронова. За відсутності лікування псоріазу бляшки товщають, іноді можна спостерігати папіломатозні та бородавчасті розростання.

У стадії регресу симптоматика псоріазу починає згасати, при цьому нормалізація шкіри йде від центру ураженої поверхні до периферії, спочатку зникає лущення, нормалізується колір шкірних покривів та в останню чергу зникає інфільтрація тканин. При глибоких ураженнях псоріазом та при ураженнях тонкої та пухкої шкіри іноді може спостерігатися тимчасова гіпопігментація після очищення шкіри від висипань.

Ексудативний псоріаз відрізняється від звичайного наявністю кірко-лусочок на бляшках, які утворюються за рахунок просочування ексудатом, у складках тіла може бути мокнутий. До групи ризику захворюваності на ексудативний псоріаз потрапляють хворі на цукровий діабет, люди з гіпофункціями щитовидної залози (гіпотиреоз) і мають надмірну масу тіла. Пацієнти з такою формою псоріазу відзначають свербіж та печіння на уражених ділянках.

Псоріаз, що протікає за себорейним типом, локалізується на ділянках, схильних до себореї. Велика кількість лупи не дозволяє вчасно діагностувати псоріаз, оскільки вона маскує псоріатичну висипку. Згодом ділянки шкіри, ураженої псоріазом, розростаються і переходять на шкіру чола у вигляді «псоріатичної корони».

У людей, які зайняті важкою фізичною працею, частіше зустрічається псоріаз долонь та підошв. При такому вигляді псоріазу основна частина висипів локалізована на долонях, на тілі зустрічаються лише поодинокі ділянки висипу.

Пустулезные форми псоріазу починаються з однієї невеликої бульбашки, яка швидко перероджується в пустулу, а при розтині утворює кірку. Надалі процес поширюється на здорову шкіру як звичайних псоріатичних бляшок. При важких формах генералізованого пустульозного псоріазу на інфільтрованій шкірі можуть з’являтися внутрішньоепідермальні дрібні пустули, які, зливаючись, утворюють гнійні озера. Такі пустули не схильні до розтину і підсихають у коричневі щільні скориночки. При пустульозних формах псоріазу ураження симетричні, часто процес залучаються нігтьові пластини.

Артропатична форма псоріазу є однією з тяжких, спостерігається біль без деформації суглоба, але в деяких випадках суглоб деформується, що призводить до анкілозу. При псоріатичних артритах симптоматика псоріазу з боку шкіри може настати набагато пізніше, ніж артралгічні явища. У першу чергу уражаються дрібні міжфалангові суглоби і пізніше в процес залучаються великі суглоби і хребет. Через остеопороз, що поступово розвивається, і деструкції суглобів артопатична форма псоріазу часто закінчується інвалідизацією хворих.

Крім висипань на шкірі при псоріазі спостерігаються вегетодистонічні та нейроендокринні розлади, у моменти загострень пацієнти відзначають підвищення температури. У деяких хворих на псоріаз може бути астенічний синдром та атрофія м’язів, порушення роботи внутрішніх органів та симптоми імунодефіцитів. Якщо псоріаз прогресує, то вісцеральні порушення стають більш вираженими.

Псоріаз має сезонну течію, більшість рецидивів спостерігаються в холодну пору року і дуже рідко псоріаз загострюється влітку. Хоча останнім часом змішані форми псоріазу, що рецидивують будь-якої пори року, діагностують все частіше.

Діагноз ставлять дерматологи на підставі зовнішніх проявів шкіри і скарг пацієнта. Для псоріазу характерна псоріатична тріада, до якої входять феномен стеаринової плями, феномен псоріатичної плівки та феномен кров’яної роси. При пошкрібанні навіть гладких папул посилюється лущення, і поверхня схожа зі стеариновою плямою. При подальшому пошкрібанні після повного видалення лусочок відбувається відшарування найтоншої ніжної плівки, що просвічує, яка покриває весь елемент. Якщо продовжити вплив, то термінальна плівка відкидається і оголюється волога поверхня, на якій виникає точкова кровотеча (крапелька крові, що нагадує краплю роси).

При атипових формах псоріазу необхідно проводити диференціальну діагностику із себорейною екземою, папульозною формою сифілісу та рожевим лишаєм. При гістологічних дослідженнях виявляється гіперкератоз і майже повна відсутність зернистого шару дерми, шипуватий шар дерми набрякли з вогнищами скупчень нейтрофілів, у міру збільшення в обсязі такого вогнища, він мігрує під роговий шар дерми і утворює мікроабсцеси.

Лікування псоріазу має бути комплексним, спочатку застосовуються місцеві лікарські препарати, а курсове медикаментозне лікування підключають при неефективності місцевого лікування. Дотримання режиму роботи та відпочинку, гіпоалергенна дієта, уникнення фізичних та емоційних навантажень мають велике значення в терапії псоріазу.

Седативні препарати, такі як настоянка півонії та валеріани знімають нервову збудливість пацієнтів, тим самим знижуючи викид у кров адреналіну. Прийом антигістамінних препаратів нового покоління зменшує набряклість тканин та перешкоджає ексудації. Тавегіл, Феністіл, Кларітідін, Телфаст не викликають сонливості і мають мінімум побічних ефектів, що дозволяє хворим на псоріаз вести звичний спосіб життя.

Застосування легких діуретиків при ексудативній формі псоріазу зменшує ексудацію і як наслідок зменшує утворення великих шаруватих скорин. Якщо є ураження з боку суглобів, то показаний прийом нестероїдних протизапальних препаратів для усунення больового синдрому – Ортофен, Напроксен та препарати, що містять ібупрофен як активну речовину. Якщо ж псоріатичні порушення у суглобах більш серйозні, то використовують лікувальні пункції суглобів із внутрішньосуглобовим введенням бетаметазону та тріамцинолону.

При пустульозній формі псоріазу, псоріатичних ураженнях нігтів і при еритродермічному псоріазі ароматичні ретиноїди, що призначаються терміном не менше місяця, дають хороший ефект. Застосування кортикостероїдів виправдане лише при кризах псоріазу, препарати пролонгованої дії, наприклад, Діпропсан з наступним плазмофорезом дозволяють швидко купірувати псоріатичний криз.

Такі фізіотерапевтичні процедури, як парафінові аплікації, УФ-опромінення показані за різних форм псоріазу. У прогресуючій стадії псоріазу застосовують протизапальні мазі, якщо є інфекційний процес, то мазі з антибіотиком. Ефективне лазерне лікування псоріазу та фототерапія. При переході псоріазу в стаціонарну стадію показані кератолітичні мазі та креми, наприклад саліцилова, ретиноева та Бенсалітин. Проводиться кріотерапія псоріатичних бляшок. Якщо псоріазом уражена волосиста частина голови, то застосовують низьковідсоткові сірчано-саліціолові мазі, оскільки при збільшенні вмісту саліцилової кислоти мазь має яскраво виражений кератолітичний ефект.

У стадії зворотного розвитку місцево застосовують мазі, що редукують, поступово збільшуючи їх концентрацію. Це дьогтярна, іхтіолова і нафталанова мазі або мазі, що містять у собі ці компоненти. Місцеве застосування низько концентрованих корикостероїдних мазей показано на всіх стадіях псоріазу. Препарати, які модулюють проліферацію та диференціювання кератиноцитів є перспективним напрямом у сучасній терапії псоріазу. У період реабілітації санаторно-курортне лікування з сульфідними та радоновими джерелами допомагають домогтися стійкої та тривалої ремісії.

Специфічної профілактики псоріазу не існує, але після дебюту захворювання необхідно приймати седативні препарати, проводити курси вітамінотерапії та корекцію захворювань, які провокують рецидиви псоріазу.

Своєчасна терапія псоріазу дозволяє досягти тривалої ремісії та є профілактикою ускладнених форм захворювання.