Психастенія

Психастенія – це конституційна форма нервозу, яка проявляється тривожно-недовірливим складом характеру і схильністю до нав’язливостей. Патологія виникає під впливом ендогенних особливостей перебігу психічних процесів, що посилюється під дією екзогенних психотравмуючих подій. Для психастеників характерна крайня нерішучість, насторожене ставлення до нових подій та дій, різноманітні фобії та нав’язливі ритуали. Діагностика заснована на збиранні анамнезу та ретельній оцінці психічного статусу. Для лікування використовується комплекс психотропних препаратів, методи психотерапії та фізіотерапії.

У сучасній психіатрії термін “психастенія” найчастіше використовується як синонім ендогенної (дегенеративної) нервозності, що підкреслює його вроджений та спадковий характер. На відміну від неврастенії, при цій хворобі психічні симптоми переважають над неврологічними та загальносоматичними. Справжня частота захворювання не встановлена, оскільки досі є складнощі з виділенням психастенічних симптомів в окрему нозологію, легкі прояви нерідко не діагностуються або належать до неспецифічних психопатій.

В етіологічній структурі захворювання основна роль відводиться вродженим факторам та загальної невротизації. Також простежується зв’язок із обтяженою спадковістю, нерідкі сімейні випадки психостенічних станів. Зовнішні психотравми грають другорядну роль, служать каталізаторами для маніфестації та посилення наявних порушень характеру. До сприятливих чинників відносять хворий мікроклімат у ній, наявність важких соматичних захворювань.

У психастеників спостерігається переважання другої сигнальної системи над першою, що проявляється у вигляді недостатньої активності органів чуття. Внаслідок цього порушується сприйняття зовнішніх емоцій та вражень, у структурі особистості переважає замкнутість та егоцентризм. У патогенезі клінічної симптоматики важливу роль відіграє слабкість підкіркових структур, що виявляється схильністю до пасивно-оборонних реакцій психіки.

Для психастенії характерна загальна інертність вищих функцій головного мозку, що призводить до виникнення патологічно стійких нервових зв’язків, переважання консерватизму та педантичності. Особливості нервових реакцій включають утруднення перемикання між різними видами діяльності, що спричиняє активацію вегетативної реакції та порушення працездатності навіть при розумових навантаженнях низької інтенсивності.

Систематизація психастенії утруднена, що з поліморфністю клінічної картини та відсутністю чітких діагностичних критеріїв. У російській психіатрії загальноприйнято поділ хвороби на дві підгрупи з урахуванням переважної симптоматики:

• Психастенія з нав’язливістю. Типова форма неврозу, яка характеризується поєднанням ендогенних та екзогенних провокуючих факторів. Пацієнти мають серйозні проблеми із соціальною адаптацією, частіше звертаються за допомогою до лікаря.
• Тривожно-недовірлива психастенія. Більш рідкісний варіант захворювання, що виявляється загостренням характерологічних характеристик особистості, які стають тяжкими для людини. Супроводжується зниженням настрою до депресії.

На перший план виходять специфічні психічні симптоми, які поділяються на дві категорії. До першої групи відносять почуття недостатності: сумніви у своїх силах і значимості за відсутності зовнішніх приводів. Пацієнти відчувають нерішучість у будь-яких сферах життя, схильність до сумнівів та тривалого обмірковування будь-яких вчинків. Незнайомі заняття викликають у психастеніків почуття тривожності та занепокоєння.

Друга група симптомів – нав’язливі явища. В ідеаторній сфері вони представлені нав’язливими думками та спогадами, які виникають без волі, в емоційній сфері виражаються страхами (фобіями), у руховій сфері – неконтрольованими повторюваними діями (компульсіями). Нав’язливості викликають у людини сильну емоційну напругу, посилюють тривожність.

Для психастеников характерно створення власних химерних ритуалів, які допомагають їм долати нав’язливі думки. З’являється схильність до постійного рахунку предметів у будинку або на вулиці, звичка перевіряти ще раз вимкнену праску, газовий вентиль або замок на дверях. Якщо відсутня можливість виконати ритуал, тривожність наростає, людину не залишає відчуття неминучого лиха чи небезпеки.

При психастенії типово посилений інтелектуальний розвиток і відсутність його адекватної реалізації, що посилює тривожно-недовірливий настрій пацієнтів. Людина яскравіше переживає прочитане чи побачене у кіно, ніж реальні події, тому розвиваються явища деперсоналізації та дереалізації. Захворювання протікає з безперервним прогресуванням, загострюється і натомість зовнішніх психотравмуючих ситуацій.

Психастенічні явища супроводжуються загальносоматичними ознаками. Хворі відчувають постійну слабкість, підвищену стомлюваність при нескладній роботі. Для підтримки працездатності психастеніки використовують каву, сигарети, енергетики, які посилюють наявні проблеми. Періодично бувають скарги на серцебиття, підвищену пітливість, появу почервоніння та інші вегетативні реакції.

Довго існуюча психастенія супроводжується значною соціальною дезадаптацією у різних сферах життя. Стійке зниження працездатності та патологічна нерішучість не дозволяють людині реалізуватися у професійній діяльності, ускладнюють взаємодію з колегами та знайомими. Тривожність і нав’язливості створюють проблеми зі спілкуванням з близькими, при побудові романтичних відносин.

Згодом розвиваються ознаки психостенічної деавтоматизації, які виражаються у необхідності ретельно обмірковувати та планувати прості побутові завдання. Типові порушення мови у вигляді граматично неправильної побудови речень, частих зупинок та запинок, неузгодження початку фрази з її закінченням. Іноді розвивається психосексуальний інфантилізм та сексуальні аберації.

Специфічні тести виявлення психастенічних станів відсутні, у основі лежить комплексне обстеження в лікаря-психіатра. Спочатку проводиться докладний збір скарг та анамнезу захворювання, причому бажано з’ясувати якнайбільше подробиць про час розвитку симптомів, наявність психотравмуючих подій та інших провокуючих факторів. План діагностичних заходів включає:

• Вивчення психічного статусу На консультації оцінюють показники короткочасної та довгострокової пам’яті, активність мислення, навички уваги та концентрації. Проводиться дослідження емоційної сфери із застосуванням спеціальних опитувальників. Обов’язково перевіряється ступінь критики пацієнта щодо свого захворювання.
• Консультація невролога. Для виключення органічної патології мозку призначається оцінка неврологічного статусу. У сумнівних випадках використовуються методи інструментальної візуалізації: КТ або МРТ головного мозку, електроенцефалографія, УЗДГ судин голови та шиї.

Диференційна діагностика

Психастенія необхідно відрізняти від неврозу нав’язливих станів. По-перше, фобії виникають вод дією подразників невеликої інтенсивності, найчастіше за відсутності в анамнезі психотравм. По-друге, для психастеників характерні численні страхи, тоді як інші форми неврозів проявляються одиничною фобією, яка доповнюється захисними ритуалами. По-третє, при психастенії нав’язливості супроводжуються посиленням тривожності та недовірливості.

Диференціальна діагностика захворювання проводиться з неврастенією, на яку типово переважання тілесних симптомів над психічними. Пацієнти можуть пред’являти скарги з боку серцево-судинної, травної, сечовидільної системи. У молодих людей психастенію слід диференціювати з малопрогредієнтною формою шизофренії.

Оскільки виявлення та корекція ендогенних першопричин захворювання утруднені, основну роль відіграє симптоматичне лікування та немедикаментозні методи роботи з пацієнтами. При тривожно-недовірливій формі психастенії в ряді випадків можна обійтися без фармакотерапії, при нав’язливих неврозах застосування ліків для корекції стану вважається обов’язковим. У клінічній психіатрії використовуються медикаменти наступних груп:

• Транквілізатори. Препарати послаблюють почуття тривожності, зменшують прояви нав’язливостей, стабілізують психоемоційне тло. При лікуванні транквілізаторами хворі стають сприйнятливішими до інших методів терапії.
• Ноотропи. Лікарські засоби покращують функціонування головного мозку, зменшують астенічні явища, підвищують продуктивність та працездатність. Найчастіше вони комбінуються із загальнозміцнюючими препаратами та нейрометаболітами.
• Нейролептики. Медикаменти в малих дозах застосовують для корекції психічних симптомів захворювання, якщо інші препарати не можуть успішно контролювати прояви психастенії у хворого.
• Антидепресанти. Препарати не належать до терапії першої лінії, проте дають добрий ефект при вторинній депресії на фоні тривожно-фобічних розладів. Іноді вони допомагають упоратися з нав’язливими станами.

Для корекції симптомів та контролю нав’язливостей призначаються курси індивідуальної психотерапії, які можуть включати методи навіювання та самонавіювання, аутогенні тренування. Хороший ефект показує релаксація за Джекобсоном, методом негативного впливу. У комплексній корекції психастенії використовуються напрямки фізіотерапії, рекомендуються курси санаторно-курортного лікування.

Терапія психастенії забезпечує стійку компенсацію захворювання у більшості пацієнтів, у деяких випадках при провідних симптомах нав’язливості неврозу спостерігається повне одужання. Однак тривожно-недовірливі риси особистості не піддаються корекції, тому під дією тригерів можливе загострення психічної симптоматики. Оскільки психастенія виникає під впливом ендогенних причин, ефективна профілактика не розроблена.