Психогенне переїдання

Психогенне переїдання – Розлад харчової поведінки, що виявляється безконтрольним поглинанням великої кількості їжі на тлі стресу. Є мультифакторним захворюванням, може провокуватись нещасними випадками, оперативними втручаннями, розлученням, втратою близької людини, проблемами у відносинах та негативними емоціями. Психогенне переїдання супроводжується набором зайвої ваги. Основним симптомом є епізоди ненажерливості, під час яких хворий приймає велику кількість їжі за відсутності почуття голоду. Епізоди завершуються почуттям провини чи сорому. Діагноз встановлюється виходячи з розмови з хворим. Лікування – психотерапія, дієта, в окремих випадках фармакотерапія.

Психогенне переїдання (компульсивне переїдання, ненажерливість, гіперфагічна реакція на стрес) – порушення харчової поведінки, безконтрольний прийом великої кількості їжі у стресових ситуаціях. Є психічним розладом, поряд з анорексією та булімією входить до групи розладів їди. Виразність психогенного переїдання може істотно відрізнятися – від окремих епізодів помірного переїдання до регулярного імпульсного обжерливості, що межує з булімією. На відміну від булімії та анорексії психогенне переїдання не супроводжується прийомом блювотних та проносних, інтенсивними фізичними навантаженнями та іншими діями, покликаними усунути наслідки нападів. Лікування цієї патології здійснюють фахівці в галузі клінічної психології та психотерапії.

Фахівці виділяють три групи факторів, що сприяють розвитку психогенного переїдання: біологічні, психологічні та соціальні. Як основний біологічний фактор розглядають спадкову схильність. В даний час виявлено три гени, які відповідають за набір зайвої ваги в результаті систематичного прийому великої кількості їжі та збільшують ймовірність розвитку психогенного переїдання.

GAD2 стимулює вироблення гамма-аміномасляної кислоти в головному мозку. Вступаючи в реакцію з нейропептидом Y, гамма-аміномасляна кислота стимулює апетит, тому у носіїв активнішої форми цього гена виникає схильність до переїдання. Ген Taq1A1 “відповідає” за низький рівень допаміну. Носії цього гена повільно приймають рішення, потім відчувають насичення, потім відчувають насолоду від прийому їжі. Ген FTO зумовлює схильність до зайвої ваги та переїдання навіть за відсутності почуття голоду. Певне значення у розвитку психогенного переїдання також мають спадково зумовлені особливості характеру та особистості та наявність схильності до деяких психічних розладів (депресій, тривожних розладів).

Основною психологічною причиною розвитку психогенного переїдання є нездатність упоратися з неприємними емоціями, викликаними внутрішніми конфліктами чи зовнішніми несприятливими обставинами. Безпосереднім стимулом до вживання великої кількості їжі стають такі емоції, як страх, тривога, вина, образа чи відчуття власного безсилля та неможливості змінити ситуацію. Пацієнти, які страждають на психогенне переїдання, часто мають занижену самооцінку, почуваються неповноцінними, нездатними відповідати очікуванням оточуючих.

У дитинстві хворі на психогенне переїдання нерідко страждали від конфліктів у сім’ї, проблемного виховання або складних відносин зі значними дорослими. Багато пацієнтів з дитинства звикли «заїдати» негативні емоції, оскільки не отримували достатньої емоційної підтримки від батьків. Певне значення у виникненні психогенного переїдання мають засвоєні з дитинства харчові звички, зокрема звичка вживати багато жирної та солодкої їжі, використовувати великі тарілки, приймати їжу за відсутності почуття голоду «за компанію» або «бо належить». Подібні стереотипи харчової поведінки порушують здатність мозку контролювати почуття насичення та за наявності інших факторів ризику збільшують ймовірність розвитку психогенного переїдання.

Ще одним значущим фактором є соціальний тиск. У суспільстві панує культ стрункості. Відсутність зайвої ваги нерідко сприймається як головна ознака жіночої краси. Це посилює почуття власної неповноцінності, пробуджує почуття провини та підштовхує хворих на психогенне переїдання до вживання їжі для усунення негативних емоцій. Так утворюється порочне коло. Багато різних факторів «підживлюють» і доповнюють один одного. Нездатність відрегулювати власні харчові звички спричиняє постійне зниження емоційного фону та підвищення рівня тривожності, що, у свою чергу, ще більше посилює проблему психогенного переїдання.

Характерною ознакою психогенного переїдання є поглинання великої кількості їжі за відсутності почуття голоду. Хворі їдять, коли нервують, почуваються скривдженими, приниженими, безпорадними, винними чи розчарованими. Вони заїдають поганий настрій, смуток чи нудьгу. Приступ обжерливості може тривати близько двох годин, при цьому пацієнти втрачають здатність контролювати кількість їжі і не відчувають насичення. Епізод закінчується відчуттям переповненого шлунка, почуттям провини, сорому та відрази до себе. Регулярний прийом великої кількості їжі провокує набір ваги. Спроби позбутися з’їденого відсутні.

Порушення харчової поведінки при психогенному переїданні проявляються лише на самоті. У присутності інших людей хворі приймають нормальну кількість їжі і не мають особливих труднощів з контролем над кількістю з’їденого. Пацієнти постійно перекушують протягом дня, відкладають, ховають або запасають їжу, щоб з’їсти її згодом, коли ніхто не бачить. Спроби регулювати кількість і періодичність їди вольовим зусиллям виявляються неефективними. Це стає причиною зниження самооцінки, розчарування у собі та відчуття безпорадності.

Психогенне переїдання підвищує ймовірність виникнення цілого ряду психічних розладів та соматичних захворювань. Хворі з цією патологією частіше страждають від депресії. Можливий розвиток розладів тривожного спектра. У деяких випадках, намагаючись упоратися з виною, соромом і безпорадністю, пацієнти починають вживати алкоголь та заспокійливі препарати, що може призвести до розвитку алкоголізму чи залежності від лікарських речовин. Через набір ваги при психогенному переїданні зростає ризик розвитку гіпертонічної хвороби, цукрового діабету, коксартрозу, гонартрозу, жовчнокам’яної хвороби та деяких інших захворювань.

Діагноз встановлюють виходячи з розмови з хворим. Диференціальну діагностику проводять з ожирінням, яке є наслідком тривалого прийому антидепресантів, нейролептиків та деяких інших лікарських препаратів. У процесі діагностики психогенного переїдання виключають порушення настрою та психічні розлади, спровоковані зайвою вагою, але не пов’язані з нападоподібною втратою контролю над кількістю з’їденого. Серед таких розладів – тривожні та депресивні розлади, що виникли внаслідок переживань щодо втрати привабливого зовнішнього вигляду, зміни відносин з оточуючими, відсутності бажаних результатів за дотримання дієт тощо.

Основним методом лікування психогенного переїдання є психотерапія. Використовується когнітивно-поведінкова терапія, інтерперсональна терапія та діалектична поведінкова терапія. У ході когнітивно-поведінкової терапії психолог допомагає пацієнтові навчитися виявляти думки, які провокують психологічний імпульс до нападу ненажерливості. Хворий отримує можливість відстежувати зв’язок між своїм емоційним станом та епізодами переїдання, а потім вчиться переривати цей зв’язок на початковому етапі, використовуючи різні прийоми та техніки розслаблення.

Основним завданням інтерперсональної терапії при психогенному переїданні є виявлення проблем у міжособистісних відносинах та усунення цих проблем шляхом удосконалення комунікативних навичок. Ця методика дозволяє зменшити кількість негативних емоцій у процесі спілкування та, тим самим, мінімізувати кількість імпульсів до нападу переїдання. Діалектична поведінкова терапія є поєднанням медитативних технік і прийомів когнітивно-поведінкової терапії. У ході терапії хворий на психогенне переїдання навчається контролювати свої емоції і швидко усувати наслідки стресу.

Індивідуальну психотерапію поєднують із заняттями у групі. Під час групових занять хворі навчаються формувати здоровий харчовий раціон, отримують підтримку людей з аналогічними проблемами та діляться своїм досвідом боротьби із хворобою. Психологи та психотерапевти, що спеціалізуються на лікуванні психогенного переїдання, працюють у тісній співпраці з дієтологами. У процесі терапії проводиться робота зі зміни дієти, встановлення чіткого графіка прийому їжі і т. д. В окремих випадках психотерапію та дієтотерапію доповнюють медикаментозною терапією.

Іноді при психогенному переїданні використовують препарати для придушення апетиту, однак сфера застосування цих препаратів обмежена через тяжкі побічні ефекти. За наявності тривожних та депресивних розладів призначають антидепресанти. Препарати цієї групи не лише впливають на настрій, а й зменшують кількість нападів ненажерливості. Разом з тим, антидепресанти не можна розглядати як основний спосіб лікування психогенного переїдання, оскільки скасування препаратів без психологічної підтримки часто спричиняє рецидиви. Психогенне переїдання зазвичай добре піддається лікуванню, прогноз є сприятливим.