Семиричний вік виявився віком початку так званої «дитячої амнезії» – феномена забування подій, що відбувалися у детстві та ранньому детстві. Як з’ясували дослідники з Emory University (США), після семи років у дітей приблизно вдвічі скорочується обсяг спогадів про події з ними до трирічного віку.

Термін «дитяча амнезія» був запропонований Зигмундом Фрейдом у 1899 році, який виявив, що його пацієнти не можуть пригадати своє дитинство до трьох років. Фрейд припустив, що цей феномен пояснюється витісненням ранніх спогадів через їх неприйнятну сексуальну природу. Однак, згідно з сучасними уявленнями, це явище, що зачіпає абсолютно всіх дорослих людей, пов’язане з недостатньою розвиненістю у дітей, пов’язаних з пам’яттю областей головного мозку.

Раніше феномен «дитячої амнезії» вивчався, ґрунтуючись на інтерв’ю дорослих людей, однак група психологів під керівництвом Патрішіу Бауєр, що займається дослідженням змін, що відбуваються в автобіографічній чи епізодичній пам’яті протягом детства та відроцтва, вперше опиралася у своїй роботі на опитування дітей різного віку.

На початку експерименту матері чи батьки 83 трирічних дітей обговорювали з ними шість подій, що відбулися в їх житті в останні місяці, наприклад похід у зоопарк або святкування дня народження, намагаючись, щоб у пам’яті дитини зафіксувалося якомога більше подробиць, пов’язаних з подією. Потім усі діти були розділені на п’ять підгруп. Дитина з кожної групи тільки одного разу, у віці п’яти, шести, семи, восьми чи дев’яти років, опитували дослідниками щодо спогадів про події, що обговорювалися їм з батьками від двох до шести років тому.

З’ясувалося, що у дітей у віці п’яти, шести та семи років зберігається в пам’яті від 63 до 72 відсотків таких базових ранніх спогадів, тоді як у восьми – дев’ятирічних цей обсяг різко скорочується, складаючи всього близько 35%. «Наше дослідження є першою емпіричною демонстрацією початку дитячої амнезії», – наголосила Бауер.

При цьому дослідники зазначили, що, хоча діти до семи років пам’ятають більше, їхній розповідь про ці події відрізняється набагато меншими подробицями, ніж менші за обсягом спогади старші за віком. Бауер вважає, що деякі події залишилися в пам’яті саме завдяки великій кількості деталей, що обговорювалися у розмові з батьками у трирічному віку, а удосконалені з віком лінгвістичні здібності дозволяють старшим дітям краще розповісти про те, що вони запам’ятали, тим самим ще більше закріплюючи спогади у пам’яті.