Психопатії

Шизоїдна психопатія (шизоїдний розлад особистості)

Основними ознаками шизоїдної психопатії є відсутність потреби у близьких відносинах, стійке бажання звести до мінімуму соціальні контакти, деяку зневагу соціальними нормами, емоційна холодність та відстороненість від власних почуттів у поєднанні з теоретизуванням та відходом у фантазії. Пацієнти, які страждають на шизоїдну психопатію, не здатні виявляти будь-які сильні почуття – як позитивні (радість, ніжність, захоплення), так і негативні (лютість, гнів).

Такі хворі мало зацікавлені у сексуальних контактах, дружбі та створенні сім’ї. Вони вважають за краще вести відокремлений спосіб життя. Людям, які страждають на шизоїдну психопатію, важко працювати в команді, тому вони обирають професії, що передбачають індивідуальну активність. Вони або одержують задоволення від невеликої кількості видів діяльності, або не одержують задоволення взагалі. Вони байдужі як до засудження, і до схвалення, їх мало турбують прийняті соціальні норми.

Психоаналітики вважають, що причиною розвитку шизоїдної психопатії є двоїстість батьківських послань та потреба у близькості у поєднанні зі страхом поглинання, що змушує зберігати дистанцію у спілкуванні з людьми. Основним психічним захистом стає інтелектуалізація. Відзначається виражена схильність до сублімації. Діагноз шизоїдна психопатія виставляється за наявності чотирьох і більше з перелічених ознак у віці 18 років і старше, їх прояв у різному контексті та збереженні протягом життя. Лікування – соціальна адаптація, тривала психоаналітична терапія.

Параноїдна психопатія (параноїдний розлад особистості)

Відмінними рисами параноїдної психопатії є злопам’ятність, підозрілість, надмірно гострі реакції на відмову або неможливість задоволення потреб, а також спотворене сприйняття навколишнього зі схильністю спотворювати факти, приймати все на свій рахунок, трактувати вчинки інших людей у ​​негативному ключі та підозрювати їх у дурних. Пацієнти, які страждають на параноїдну психопатію, постійно кимось або чимось незадоволені. Їм важко прощати помилки оточуючих, за будь-якою випадковістю вони бачать злий намір, будують теорії змов, болісно ставляться до питань прав особистості, розглядають нейтральні чи позитивні слова та дії інших людей як замах на власну репутацію. Характерною особливістю даної психопатії є постійна надмірна ревнощі.

Основні захисні механізми психіки – проекція, заперечення та реактивне формування. Пацієнти, які страждають на параноїдну психопатію, переживають безліч яскраво виражених негативних емоцій (гнів, заздрість, образу, бажання помститися, злість, страх, провину, сором), проте заперечують свої почуття і проектують їх на оточуючих. Діагноз виставляється при виявленні трьох і більше вищеперелічених ознак психопатії. Обов’язковою умовою є сталість цих ознак та їх впливом геть кілька сторін життя хворого. Лікування включає в себе заходи щодо соціальної адаптації та тривалу психотерапію.

Збудлива психопатія (емоційно нестійкий розлад особистості)

Виділяють два види збудливої ​​психопатії: імпульсивний розлад особистості та прикордонний розлад особистості. Для обох патологій характерна імпульсивність, схильність до бурхливого, яскравого, неконтрольованого прояву емоцій, які часто не відповідають значущості реальних обставин. Відмінними рисами психопатій є нестійкість образу власного “Я”, серйозні проблеми при побудові соціальних відносин, висока напруженість особистих відносин, коливання від ідеалізації до знецінення партнера.

Пацієнти, які страждають на збудливу психопатію, відчувають виражений страх перед самотністю, проте через переконання, що виникли в дитячому віці, не можуть будувати стабільні відносини. З одного боку, люди зі збудливою психопатією сумніваються у власній цінності та значущості, вважають свої почуття та інтереси неважливими та намагаються їх приховувати, з іншого – припускають, що інші можуть їх використовувати та підозрюють оточуючих у корисливих інтересах. Висока емоційна напруга «виплескується» у вигляді неконтрольованих спалахів люті та гніву, найчастіше незрозумілих оточуючим. Для цієї психопатії характерні періоди тривоги та дратівливості, аутоагресивна поведінка та сексуальна нерозбірливість.

Багато хворих роблять спроби суїциду та зловживають психоактивними речовинами. Імпульсивний варіант збудливої ​​психопатії відрізняється від прикордонного розладу більш вираженою агресивністю, жорстокістю та емоційною нестійкістю та нижчим рівнем контролю над власною поведінкою. Діагноз психопатії виставляється за наявності вираженої імпульсивності, значного зниження здатності до планування та неконтрольованих спалахів гніву. Лікування – тривала психотерапія, спрямовану корекцію патологічних переконань і стабілізацію образу власного «Я», разом із заходами із соціальної адаптації.

Істерична психопатія (істеричний розлад особистості)

Характеризується надмірною емоційністю у поєднанні з потребою будь-яким способом залишатися у центрі уваги оточуючих. Емоції поверхневі, нестабільні, нерідко надмірно перебільшені (театральні). Для привернення уваги пацієнти, які страждають на істеричну психопатію, активно використовують власну сексуальність, розглядають свою зовнішність як інструмент для маніпуляцій оточуючими.

Спостерігається егоцентризм, поверховість суджень, відсутність потреби у повноцінному аналізі ситуацій та висока навіюваність. Хворі на істеричну психопатію легко підпадають під чужий вплив. Діагноз виставляється за наявності трьох і більш стабільних ознак, притаманних даному розладу. Лікування – допомога у соціальній адаптації, тривала психотерапія. Найбільш ефективною методикою вважається психоаналітична терапія.

Інші психопатії

Психостенічна психопатія (обсесивно-компульсивний розлад особистості) характеризується нерішучістю, впертістю, надмірною увагою до деталей, перфекціонізмом, акуратизмом та потребою контролювати навколишнє. Хворі на психастенічну психопатію постійно щось безцільно планують, намагаючись врахувати найдрібніші деталі. Їм важко розслаблятися, вони весь час прагнуть знайти собі якесь «корисне заняття», віддаючи перевагу непотрібній роботі відпочинку та спілкуванню з друзями.

Астенічна психопатія (Залежний розлад особистості) проявляється вразливістю, високою чутливістю та надмірною потребою у турботі оточуючих. Пацієнти, які страждають на цю психопатію, бояться уявного розставання, губляться в незвичній обстановці, зайво прив’язуються до інших людей і бояться самотності. Вони схильні займати позицію веденого, уникають відповідальності, тяжко приймають будь-які рішення. Спостерігаються супутні вегетативні розлади та підвищена виснажливість.

Шизотипова психопатія (шизотипічний розлад особистості) проявляється нездатністю вступати у близькі відносини, незвичайною поведінкою та містичним мисленням. Пацієнти вважають, що мають якісь незвичайні, як правило, екстрасенсорні здібності: читають майбутнє, бачать і розуміють щось приховане від очей інших людей, володіють телепатією і т. п. Характерні незвичайна поведінка і мова, насичена метафорами.

Асоціальна психопатія (дисоціальний розлад особистості) супроводжується грубим ігноруванням загальноприйнятих соціальних норм та зневагою до правил поведінки в соціумі. Хворі виявляють байдужість до почуттів оточуючих, схильні до ризику, агресії та імпульсивної поведінки. За бажання пацієнти, які страждають на асоціальну психопатію, легко можуть сходитися з іншими людьми, однак мають вкрай обмежену здатність до формування прихильностей. Не відчувають почуття провини, схильні звинувачувати у всьому інших людей і знаходити пристойні пояснення будь-яким власним вчинкам.

Нарцисичний розлад особистості – психопатія, коли він спостерігається переконаність у своїй унікальності, потреба у захопленні та відсутність емпатії. Пацієнти переконані, що відрізняються від «сірої маси», що їхні таланти та досягнення мають особливе значення. Вони впевнені, що їх мають любити, ними повинні захоплюватися і підкорятися. При цьому «порожнє» внутрішнє «Я», людини, яка страждає на психопатію, вимагає постійних зовнішніх підтверджень власної значущості та унікальності. Хворий відчуває заздрість до оточуючих і вважає, що інші люди йому заздрять.

Уникаючий розлад особистості (тривожний розлад) – психопатія, коли пацієнти постійно страждають від почуття власної неповноцінності. Вони надзвичайно чутливі до критики, бояться невдоволення та несхвалення інших людей, стримують емоції при спілкуванні з сторонніми, уникають нових видів діяльності. Вірять у перевагу оточуючих. Настільки бояться бути знехтуваними, що зберігають дистанцію, що не дозволяє іншим людям підійти досить близько для схвалення або заперечення.

Пасивно-агресивний розлад особистості – психопатія, коли він спостерігається постійний пасивний опір будь-яким видам діяльності. Хворі вагаються від протесту до каяття, легко вступають у конфлікти з іншими людьми, скаржаться і критикують оточуючих, заздрять чужим успіхам. Схильні займати позицію «вічного мученика», перебільшуючи власні неприємності.

Основою лікування всіх перелічених психопатій є тривала психотерапія. Методику обирають з урахуванням особливостей розладу. Найчастіше найбільш ефективними є класичний психоаналіз, глибинна психоаналітична терапія Юнга, різні комбінації та модифікації цих методів. При необхідності при психопатіях призначають транквілізатори та антидепресанти. Велику роль відіграє цілеспрямована соціальна адаптація у підлітковому та юнацькому віці: підтримка при вступі до колективу, допомога у виборі професії та ін.