Психопатія нестійкого типу

Психопатія нестійкого типу – Розлад особистості, що характеризується емоційною лабільністю в поєднанні з безвольністю і нездатністю керувати власною поведінкою. Прихильності до інших людей поверхневі, усвідомлене планування життя відсутнє. Часто спостерігається асоціальна поведінка, кримінальна активність, сексуальна розбещеність та зловживання психоактивними речовинами. Психопатія нестійкого типу виникає у ранньому дитячому віці і зберігається протягом усього життя. Діагноз виставляється на підставі анамнезу, бесіди з хворим та даних додаткових досліджень. Лікування – заходи щодо адаптації, психотерапія, лікарська терапія.

Психопатія нестійкого типу – розлад особистості, у якому спостерігаються нестійкість емоцій, слабкість волі і виражені труднощі при спробі прищепити соціальні норми. Пацієнти, які страждають на цей розлад, потребують постійного зовнішнього контролю. При своєчасній адаптації та достатньої компенсації хворі на психопатію нестійкого типу можуть успішно працювати і вести нормальне життя при авторитетному керівництві з боку начальства та родичів. При несприятливому розвитку подій людей з нестійкою психопатією висока ймовірність значного зниження соціального рівня. Часто спостерігаються серйозні фінансові проблеми, алкоголізм та наркоманія. Лікування цієї психопатії здійснюють фахівці у галузі психіатрії та клінічної психології.

Психопатія нестійкого типу може розвиватися під впливом різних чинників чи його комбінацій. Можливе органічне ураження головного мозку внаслідок ускладненого перебігу вагітності, важких пологів, захворювань та травм у перші два-три роки життя. У цьому випадку нормальний розвиток головного мозку порушується і надалі проходить «спотвореним» шляхом, що тягне за собою порушення формування характеру та особистості. Може також спостерігатися органічна поразка ЦНС у старшому віці і натомість попередніх шкідливостей, які призвели до розвитку психопатії нестійкого типу. У цьому випадку ураження головного мозку «нашаровується» на попереднє несприятливе тло.

Можливі і більш складні комбінації факторів, наприклад, поєднання спадкової схильності (психопатія нестійкого типу або відповідна акцентуація характеру у родичів) з органічним ураженням головного мозку та несприятливими психологічними впливами: неправильним вихованням, бездоглядністю, повторюваними психічними у випадках. психопатії нестійкого типу формується особистість з характерними особливостями: нестабільними емоціями, слабкою волею, розладами потягів, труднощами розробки стійких цінностей, адаптивного поведінки й реалістичних поглядів життя. При переважанні органічних факторів психіатри говорять про органічну психопатію нестійкого типу, за відсутності таких факторів – про конституційну.

Перші симптоми психопатії нестійкого типу зазвичай виявляються вже у ранньому віці. Малята надзвичайно крикливі і непосидючі, дуже рухливі. При цьому спостерігається незначна затримка розвитку: діти довго зберігають звичку хапати всі предмети, що попалися на очі, руками, пізніше починають ходити і говорити, пізніше вчаться користуватися столовими приладами, самостійно одягатися і ін.

На початок шкільного віку проблеми стають явнішими. У молодших класах діти, які страждають на психопатію нестійкого типу, не дотримуються дисципліни, не реагують на слово «не можна», легко відволікаються, не виконують завдання, відрізняються крайньою неакуратністю при поводженні з підручниками, зошитами та власним одягом. При цьому розладі у дитячому віці нерідко спостерігається неспокійний сон та енурез. Після настання підліткового віку неспокійність і непосидючість змінюються зовнішньою млявістю та лінивою розслабленістю. Однак поведінка не нормалізується.

Хворі на психопатію нестійкого типу, як і раніше, не цікавляться навчанням і порушують дисципліну, але навчаються робити це не так явно, викликаючи менше невдоволення вчителів. Діти прогулюють школу, тягнуться до всього, що може дати миттєве задоволення – до легких розваг, асоціальних компаній, які не обтяжують захоплень, не мають на увазі вкладення сил і цілеспрямованої діяльності (спілкування в мережі, комп’ютерні ігри). Реалістичних планів на майбутнє відсутні. Підлітки, які страждають на психопатію нестійкого типу, погано переносять самотність, оскільки не вміють структурувати час і самостійно знаходити собі цікаві заняття. Можливі пагони з дому (зазвичай – при підбурюванні більш авторитетних ровесників).

У підлітковому віці виявляється деяка різниця між конституційною та органічною психопатією нестійкого типу. При органічному розладі хворі можуть бути прив’язані до близьких, хоча ця прихильність має досить поверхневий характер і поєднується з абсолютним непослухом. При конституціональній психопатії спостерігається більш виражений цинізм. Хворі сприймають сім’ю, як джерело зручностей та матеріальних вигод, байдуже ставляться до бід та проблем близьких.

У компаніях ровесників пацієнти, які страждають на психопатію нестійкого типу, іноді можуть демонструвати претензії на лідерство, проте через слабкість характеру виявляються на нижчих сходах ієрархії і «тягають каштани з вогню» для більш авторитетних членів групи. Хворі часто виявляють боягузтво (іноді – аж до паніки), але зрідка стають здатними на безрозсудну сміливість. Вони рано починають вживати психоактивні речовини. При цьому у пацієнтів з органічною психопатією нестійкого типу алкоголь викликає нудоту, головний біль та погіршення самопочуття, а у хворих з конституційною психопатією подібних реакцій зазвичай не спостерігається.

Відзначається також різниця при вживанні тютюну. Пацієнти з органічною психопатією важко переносять куріння, можливе блювання, нудота і головний біль, тому пристрасть до нікотину у них зазвичай не виникає. Хворі з конституційною психопатією, навпаки, легко переносять вживання нікотину і нерідко починають курити, ще досягнувши підліткового віку.

Емоції лабільні, переважає легка ейфорія. Люди з психопатією нестійкого типу бурхливо реагують на будь-які обмеження, швидко змінюють інтереси, переоцінюють власні можливості та не думають про завтрашній день. Ця особливість зберігається протягом усього життя. Хворий із психопатією нестійкого типу може витратити всю зарплату на якусь розвагу чи випивку для всієї компанії, знаючи, що дітям потрібно купити одяг до сезону, сплатити гуртки та секції тощо. Він часто спізнюється на роботу, прогулює чи нехтує своїми обов’язками . Єдиним способом запобігти такій поведінці стає жорсткий контроль з боку родичів та начальників.

У дитячому віці основою постановки діагнозу стають порушення поведінки. Як правило, діагноз виставляється у шкільному віці. Як основні ознаки психопатії нестійкого типу розглядаються: стійка соціальна дезадаптація, зниження вольових якостей, виражена потяг до легких розваг і нездатність докладати цілеспрямовані зусилля в процесі навчання та виконання побутових обов’язків. У підлітковому віці до перелічених симптомів додаються прогули, токсикоманія та раннє вживання алкоголю.

За наявності характерних змін поведінки та підозри на органічну психопатію нестійкого типу хворого направляють на консультацію до невролога та додаткові обстеження (рентгенографію черепа, МРТ головного мозку, ЕЕГ, пневмоенцефалографію та ін.). Через ранню алкоголізацію в підлітковому віці і пізніше у пацієнтів, які страждають на психопатію нестійкого типу, на перший план нерідко виходить алкоголізм. Починають переважати зміни характеру та поведінки, зумовлені постійною алкоголізацією, тому дорослим пацієнтам діагноз виставляють рідко.

У стадії компенсації лікування психопатії нестійкого типу не потрібне. Велике значення мають профілактичні заходи, що проводяться у дитячому та підлітковому віці: правильне виховання, постійний контроль для запобігання виникненню залежностей та поганих звичок, підтримка при адаптації у класі, допомога у виборі спеціальності та адекватне працевлаштування. Необхідно пам’ятати, що хворі на психопатію нестійкого типу не здатні контролювати свою поведінку зусиллям волі і потребують авторитетного керівництва протягом усього життя. При декомпенсації використовують психотерапію та коректори поведінки (сонапакс, неулептил).