Психосоматичні розлади

Психосоматичні розлади – Проявляються як соматичні, але мають психогенне походження захворювання та функціональні порушення. До цієї групи входить гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, ревматоїдний артрит, нейродерміт, тиреотоксикоз, інфаркт міокарда, мігрень, нервова булімія, анорексія та інші патології. Найчастіші симптоми – біль, збої циклу дихання та серцебиття, шкірні висипання. Специфічна діагностика включає розмову із психіатром, психологічне тестування. Лікування передбачає психотерапію, медикаментозну корекцію.

Слово «психосоматичний» у перекладі з давньогрецької означає «що належить тілу та душі». Психосоматичні захворювання ставляться до групи психічних розладів, як і раніше, що виявляються фізіологічному рівні. Інтерес до тісного зв’язку соматичної та психічної сфери виник ще за часів Гіппократа. Поняття “психосоматика” введено в науку на початку XIX століття, активні дослідження цієї групи захворювань проводяться з середини XX століття. Дані про поширеність психосоматичних розладів (ПСР) неточні, оскільки немає чіткого понятійного апарату, класифікація залишається недосконалою. Епідеміологічні показники, на думку різних фахівців, коливаються від 0,5 до 66%.

Психосоматичні захворювання розвиваються з урахуванням фізіологічної предиспозиции – готовності органу чи системи до функціонального порушення. Зовнішньою психогенною причиною стають деструктивні особистісні особливості, відносини з оточуючими людьми, психологічні травми – різні фактори, що породжують та підтримують негативні емоції:

• Внутрішньоособистісний конфлікт. Зіткнення бажань і можливостей, обов’язків та потреб сприяє нагромадженню емоційної напруги. Часто конфлікт залишається несвідомим.
• Негативний досвід. Психосоматичні прояви виникають як наслідок травматичних дитячих переживань. Неопрацьовані ситуації з минулого є джерелом тривоги.
• Вторинний зиск. Фізіологічні розлади формуються при підсвідомій потребі людини перебувати у становищі «хворого». Хвороба забезпечує підвищену увагу та турботу оточуючих, дозволяє не ходити до школи чи на роботу.
• Навіювання. Психосоматичний розлад може розвинутись після навіювання або самонавіювання. Процес розгортається на підсвідомому рівні, інформація про захворювання приймається без критичної оцінки.
• Особистісні риси. У ситуації, що сприяє виникненню ПСР, часто виявляються люди з інфантилізмом, замкненістю, невпевненістю, нестійкою самооцінкою, залежністю від зовнішньої оцінки. Основою розладів стає переважання негативних переживань, афективне напруження, відсутність досвіду продуктивних міжособистісних відносин.
• Ідентифікація. Близький емоційний контакт із хворою людиною може стати причиною ПСР. В основі розвитку симптомів – несвідоме копіювання.
• Самопокарання. Психосоматичні відхилення можуть формуватися при почутті провини, сорому, ненависті себе. Неусвідомлена аутоагресія на рівні тіла сприяє зниженню напруги в емоційній сфері.

Загальна схема розвитку психосоматичних розладів виглядає так: за наявності фізіологічної схильності до порушення роботи певного органу (органу-мішені) зовнішній стресовий фактор призводить до накопичення афективної напруги, що активізує вегетативну нервову систему та нейроендокринні зрушення. Спочатку спотворюється швидкість та цілеспрямованість нейрогуморальної передачі, виникають розлади кровопостачання, потім порушується робота органу. На ранніх стадіях зміни відбуваються на функціональному рівні, мають оборотний характер. При тривалому систематичному вплив негативного причинного чинника вони стають органічними, відбувається ураження тканин.

Психосоматичні розлади можна поділити на кілька груп. У клінічній практиці найбільш поширена класифікація, заснована на розрізненні етіологічного фактора, змістового провідного симптому, функціональної структури психосоматичного зв’язку. Відповідно до неї, виділяють три великі групи ПСР:

• Конверсійні розлади. Функціональні та структурні порушення формуються на підставі невротичного конфлікту, що одержує вторинну соматичну переробку. Фізичне захворювання служить інструментом на вирішення соціальних проблем. Характерно розвиток розладів на кшталт випадання функції – паралічі, сліпота, глухота, блювота.
• Функціональні синдроми. Порушення виникають лише на рівні функцій, патофізіологічні структурні зміни у органах відсутні. Клінічні прояви мозаїчні, включають серцево-судинні, дихальні симптоми, порушення роботи травного тракту, опорно-рухового апарату, ендокринної системи.
• Психосоматози. До цієї групи входять справжні психосоматичні розлади – хвороби, зумовлені психогенними чинниками. Традиційно до них відносять випадки бронхіальної астми, виразкового коліту, есенціальної гіпертензії, нейродерміту, ревматоїдного артриту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, ішемічної хвороби серця, тиреотоксикозу, ожиріння та цукрового діабету.

Клінічна картина ПСР різноманітна. Пацієнти пред’являють скарги на порушення функцій окремих органів та систем або говорять про полісистемні симптоми. Поширений біль різної локалізації – загрудинний, головний, абдомінальний, суглобовий, м’язовий. При інструментальних та лабораторних обстеженнях причини больового синдрому не виявляються. Деякі хворі після психотерапевтичного аналізу зауважують, що симптоматика виникає при емоційному напрузі, стресі, після конфліктних ситуацій. Іншими поширеними скаргами є прискорене серцебиття, задишка, почуття тяжкості в спині та кінцівках, запаморочення, припливи холоду та спека, озноб, діарея, запор, печія, зниження лібідо, еректильна дисфункція, швидка стомлюваність, слабкість, закладеність.

Для конверсійної симптоматики характерна втрата функції. Цьому виду розладів найбільш схильні жінки. Основні прояви – дихальні спазми, паралічі, втрата тактильної чутливості, психогенна німота, глухота, сліпота. У дітей та підлітків формуються преневротичні, вегетодистонічні та власне соматичні порушення. До преневротичних симптомів відносяться тики, нічний енурез, безсоння, безпричинні крики та плач. Психосоматична вегетодистонія супроводжується запамороченнями, непритомністю, задишкою та прискореним серцебиттям. Діти з психосоматичними розладами нерідко відчувають спрагу, нудоту і блювання після їжі, страждають від свербежу, висипань. Психосоматичне зниження імунітету проявляється частими респіраторними інфекціями.

За відсутності адекватної терапії психосоматичні розлади розвиваються відповідно до їх соматичних аналогів. Функціональні відхилення перетворюються на стійкі структурні зміни (на тканинному, органному рівні). Порушується нормальна життєдіяльність пацієнта, з’являється постійна потреба у застосуванні симптоматичних препаратів – знеболювальних, гіпотензивних, бронхолітичних та інших. Тяжкі захворювання обмежують фізичну та соціальну активність хворого, роблять його залежним від оточуючих, які потребують догляду, допомоги у побуті.

Постановка діагнозу ПСР – тривалий та трудомісткий процес. Насамперед пацієнти звертаються до лікарів соматичного профілю, проходять усі можливі фізикальні, інструментальні та лабораторні обстеження, медикаментозні та інші способи лікування. На пошук причини симптомів йде від кількох місяців до кількох років. За даними останніх досліджень, близько 30-50% випадків залишаються недіагностованими, хворі підтримують задовільне самопочуття, купуючи медикаментозно симптоми. Частина пацієнтів, що залишилася, направляється лікарями соматичних напрямків (терапевтами, кардіологами, неврологами) до психіатра. Специфічне обстеження включає такі методи:

• Розмову. Лікар-психіатр збирає анамнез, уточнює симптоми. З’ясовує наявність психотравмуючих ситуацій, стресових впливів, внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів. Характерні ознаки невротичного розладу, висока емоційна напруженість пацієнта.
• Опитувальники. Тести дослідження емоційно-особистісної сфери підтверджують високий рівень тривожності, невротизації. Часто визначаються іпохондричні, істероїдні, психостенічні риси особистості. Використовується адаптований варіант MMPI, опитувальники особистості Айзенка, 16-факторний опитувальник Кеттелла.
• Проектні методики. Малювальні, колірні тести та тести інтерпретації ситуацій виявляють усвідомлювані та підсвідомі переживання пацієнта, що є основою ПСР, широко застосовуються під час обстеження дітей. Комплекс методик може включати метод кольорових виборів (модифікований тест Люшера), метод незакінчених речень, тематичний апперцептивний тест, малюнок людини, сім’ї.

Етіотропне лікування спрямоване усунення причини ПСР – конфлікту, стресу, переживання травматичного досвіду. Воно ґрунтується на психотерапевтичних методах, добір яких здійснюється індивідуально та залежить від особливостей пацієнта, навичок психолога. Симптоматична допомога надається медикаментозно. Загальна програма терапії складається з наступних компонентів:

• Психотерапія. Використовуються групові та індивідуальні методи. Ефективним є психоаналіз, гештальт-терапія, НЛП, когнітивно-поведінкова та сімейна терапія, різні види арт-терапії, тілесно-орієнтовані техніки, гіпноз. Перший етап лікування спрямовано виведення з підсвідомості наявних проблем (конфліктів, наслідків травм, стресів). Після цього відновлюється зв’язок із станом власного тіла, здатність керувати самопочуттям.
• Фармакотерапія. За наявності супутніх емоційних та поведінкових розладів психіатр призначає препарати для тимчасового усунення симптомів (до появи ефекту психотерапії). Може бути показано застосування антидепресантів, анксіолітиків, психостимуляторів, коректорів порушення поведінки, стрес-протекторів.
• Реабілітація. До відновлення здоров’я пацієнта підключається його найближче оточення. Батьки, подружжя, діти отримують консультаційну психологічну допомогу, де обговорюються механізми захворювання, умови, що сприяють одужанню. Зусилля родичів мають бути спрямовані на підтримку продуктивних, емоційно відкритих відносин, вирішення конфліктів, допомогу та психологічну підтримку хворого.

Позитивний ефект від психотерапії найбільш вірогідний при початкових стадіях психосоматичного розладу – чим раніше проведено діагностику та лікування, тим сприятливіший прогноз. Найлегше піддаються корекції функціональні розлади, при анатомо-структурних змінах нерідко потрібна тривала медикаментозна допомога. Заходи щодо запобігання ПСР зводяться до загальних психопрофілактичних заходів. Важливо вміти протистояти стресу, вибудовувати продуктивні, відкриті міжособистісні взаємини, не пригнічувати негативних емоцій, а переживати їх, роблячи висновки.