Пташиний грип

Пташиний грип – інфекційно-вірусне захворювання птахів, деякі штами збудника якого є патогенними для людини, викликаючи тяжке захворювання з високою летальністю. Пташиний грип супроводжується високою температурою, діареєю, блюванням, катаральним синдромом, кровотечами з носа та ясен, болями в грудях, пневмонією, гострою дихальною недостатністю, набряком легень. Підтвердити діагноз пташиного грипу дозволяє ІФА, ПЛР, вірусологічні дослідження, рентгенографія грудної клітки. Лікування пташиного грипу включає госпіталізацію, призначення противірусних та симптоматичних засобів.

Пташиний грип – гостре вірусне захворювання, що протікає у людини з інфекційно-токсичним, шлунково-кишковим та респіраторним синдромами. Про інфікування людей вірусом пташиного грипу вперше стало відомо 1997 року під час спалаху інфекції у Гонконгу. У наступні роки з Азії пташиний грип поширився до Європи та Африки, викликавши мільйони випадків інфікування диких та свійських птахів та сотні випадків захворювання серед людей. На території Росії на сьогоднішній день спалахи інфекції зареєстровані лише серед птахів. Актуальність боротьби з пташиним грипом зумовлена ​​високими економічними втратами, пов’язаними з вимушеним знищенням поголів’я свійської птиці, а також пандемічним потенціалом захворювання у популяції людей. Пташиний грип має надзвичайно агресивний перебіг: летальність від легеневих ускладнень сягає 60-70%.

РНК-вірус, що викликає пташиний грип, належить до вірусів грипу типу А, сімейству Ortomyxoviridae. Залежно від виду білків (гемаглютиніну та нейрамінідази), що містяться в його зовнішній оболонці, виділяють різні антигенні типи вірусу пташиного грипу. Для людини найбільшу небезпеку становлять штами H5N1 і H7N7, оскільки вони здатні швидко мутувати і викликати важкі форми захворювання з блискавичним перебігом та високою летальністю. Особливо небезпечні дані штами у поєднанні з вірусами сезонного та свинячого грипу. Також відомі випадки пташиного грипу у людини, спричинені низькопатогенним підтипом вірусу H7N9, що переважно вражає людей із супутньою патологією. Вірус пташиного грипу може довго зберігатися за низьких температур, проте при кип’ятінні гине через 2-3 хвилини.

Джерелом поширення інфекції виступають дикі водоплавні (гуси, качки, лебеді) та свійські птахи (кури, індики), у яких вірус пташиного грипу знаходиться в кишечнику та виділяється у зовнішнє середовище з фекаліями. Завдяки сезонній міграції дикі птахи здатні переносити вірус на великі відстані. Зараження людини здійснюється повітряно-краплинним та фекально-оральним шляхом при контакті з інфікованим або померлим від пташиного грипу птахом. Випадки передачі вірусу від людини до людини не зареєстровані. Підвищений професійний ризик зараження пташиним грипом схильні до працівників птахоферм, зоотехніки, ветеринари.

Птахи, інфіковані вірусом пташиного грипу, загальмовані, погано мчать, жадібно п’ють воду, скуйовджені, видають каркаючі звуки. У них відзначається почервоніння очей та слизових оболонок, виділення ексудату з носових ходів; виникає діарея, порушення ходи, судоми. Перед смертю спостерігається ціаноз сережок та гребеня. При розтині загиблої птиці звертають увагу множинні крововиливи в слизову оболонку дихальних шляхів, ШКТ, нирок та печінки. Через масову загибель поголів’я свійської птиці пташиний грип нерідко називають із «курячою чумою» та «курячою лихоманкою Ебола».

При зараженні людини вірусом пташиного грипу період інкубації триває 2-3 дні (рідко до 2-х тижнів). У стадію клінічних проявів пташиного грипу розвивається інфекційно-токсичний, шлунково-кишковий та респіраторний синдроми. Маніфестація інфекції гостра – з високої температури до 38-40 ° С, приголомшливого ознобу, м’язових і головних болів. Можливий розвиток нежитю, кон’юнктивіту, слабо вираженого катарального синдрому (фарингіту), кровотечі з носа та ясен. Приблизно в половині випадків виникають болі в ділянці живота, неодноразове блювання та рідка діарея. У третини пацієнтів розвивається гостра ниркова недостатність.

Вже за 2-3 дні від початку проявів пташиного грипу приєднується респіраторний синдром. Розвивається інтерстиціальна вірусна пневмонія, що супроводжується кашлем із виділенням прозорого мокротиння, кровохарканням, задишкою, тахіпное, ціанозом. Швидке прогресування запальних змін у легенях призводить до розвитку гострого респіраторного дистрес-синдрому. Загибель пацієнтів при пташиному грипі настає зазвичай на другому тижні захворювання від набряку легень, гострої дихальної недостатності, поліорганної недостатності або вторинної бактеріальної та грибкової інфекції, що приєдналася. Найважче пташиний грип протікає у ранньому дитячому віці. Особливості захворювання у дітей характеризуються розвитком менінгоенцефаліту, що супроводжується вираженим головним болем із блюванням, порушенням свідомості.

У початковому періоді захворювання симптоми пташиного грипу схожі на прояви звичайного сезонного грипу, що ускладнює діагностику. Крім цього, пташиний грип потребує диференціації від парагрипу, аденовірусної, риновірусної, респіраторно-синцитіальної інфекції. Опорними ознаками пташиного грипу є спалах інфекції в регіоні, що передує контакту з інфікованим птахом, висока лихоманка, діарейний синдром, прогресуюча пневмонія. При рентгенографії легень вже в ранній період захворювання виявляються множинні запальні інфільтрати, схильні до злиття та швидкого поширення легеневої тканини. Підтвердження пташиного грипу здійснюється імунологічними (ІФА), молекулярно-генетичними (ПЛР), вірусологічними методами.

Пацієнти з підозрою чи встановленим діагнозом пташиного грипу госпіталізуються до інфекційних стаціонарів. Етіотропна терапія інфекції проводиться противірусними препаратами, що зменшують реплікацію вірусу та покращують перспективи виживання. Серед них найбільшу ефективність показали осельтамівір, занамівір, рімантадин, уміфеновір. При високій температурі застосовуються жарознижувальні препарати (парацетамол, ібупрофен). Категорично протипоказані для терапії пташиного грипу ацетилсаліцилова кислота та метамізол натрію. Призначення антибактеріальних препаратів обґрунтовано лише у разі приєднання бактеріальних ускладнень.

Імунітет після перенесеного пташиного грипу короткочасний та типоспецифічний. Це означає, що не виключено можливості повторного зараження в інший сезон. При спалахах інфекції, спричинених найбільш патогенними штамами пташиного грипу, летальність становить 50-70%. За найпесимістичнішими прогнозами, вірус A(H5N1) здатний викликати пандемію пташиного грипу на всій земній кулі та призвести до загибелі 150 млн. людей.

Поголів’я птахів, інфікованих вірусом пташиного грипу, підлягає знищенню. Як засіб контролю за епізоотією інфекції використовується вакцинація птиці. Профілактика пташиного грипу у людини спрямована на зміцнення імунної системи, прийом противірусних препаратів за профілактичними схемами. По можливості слід уникати тісних контактів з домашнім і диким птахом, дотримуватися запобіжних заходів при приготуванні страв з м’яса птиці та курячих яєць. Вакцинація проти грипу сезонними вакцинами дозволяє знизити ризик розвитку ускладнень, а також запобігти можливим мутаціям вірусу пташиного грипу та його здатність передаватися від людини до людини.