Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Птеригіум
Птеригіум – вростання трикутної форми, що утворюється з медіальної (внутрішньої) сторони кон’юнктивальної оболонки очного яблука, та має довжину до поверхневих шарів рогівки. Протікає найчастіше безсимптомно, при посиленні захворювання можуть бути скарги на косметичний дефект, сухість очей, зниження гостроти зору. Патологія діагностується методом біомікроскопії, офтальмоскопії, аналізу слізної рідини, гістологічного дослідження, флюоресцентної ангіографії. Лікування хірургічне, проте якщо птеригіум не викликає суб’єктивних скарг та дискомфорту, то лікування не проводиться.
Загальні відомості
Птеригіум (крилоподібна плева) – це захворювання, частіше двостороннє, що є субепітеліальним вростанням дегенеративно зміненої бульбарної кон’юнктиви у формі трикутника від лімба на рогівку. У птеригіумі виділяють голівку, шийку та тіло. Головка – це верхівка трикутної освіти, її прогресуюча частина. Далі йде шия – невелике звуження. Найширша частина називається тілом птеригіуму. Найчастіше птеригіум виявляється у жителів країн із спекотним кліматом. Географічна зона, звана «періекваторіальний пояс птеригіуму», розташовується до 37 ° на північ і на південь від екватора. Захворювання частіше трапляється у чоловіків, ніж у жінок. Вік виникнення птеригіуму – від 40 років та старше.
Птеригіум
Причини птеригіуму
Для розвитку птеригіуму необхідний тривалий вплив будь-яких подразнюючих факторів на кон’юнктиву ока. Наприклад, підвищений рівень ультрафіолетового та/або інфрачервоного випромінювання викликає синдром сухого ока. Перебування на відкритому повітрі більше 5 годин на день (працівників сільського господарства, любителів полювання та риболовлі) або тривале перебування у приміщенні з високим рівнем пилу (осіб, зайнятих у будівельній сфері – теслярів, малярів, штукатурів) є фактором ризику для розвитку запалення кон’юнктиви, переходить у хронічний процес. Сухість очей та хронічний кон’юнктивіт – основні механізми, що ведуть до розвитку птеригіуму. В останні роки в групу ризику стали виділяти людей, які багато часу проводять за комп’ютером, внаслідок чого внаслідок недостатнього зволоження кон’юнктиви виникає синдром сухого ока, що також призводить до утворення птеригіуму.
Тривалий вплив несприятливих зовнішніх факторів спричиняє пошкодження клітин покривного епітелію, виникає запальна реакція, знижується природний захист кон’юнктиви. Відбувається порушення будови келихоподібних клітин, починається розвиток синдрому «сухого ока». Порушується мікроциркуляція, що призводить до інтенсивного утворення нових судин. Вплив несприятливих факторів, що триває, сприяє подальшому розвитку патологічних процесів і формуванню птеригіуму.
При гістологічному дослідженні птеригіуму виявляється гіпертрофована та змінена за структурою субкон’юнктивальна сполучна тканина, що містить велику кількість фібробластів та новоутворених кровоносних судин, які вростають у рогівку. У всіх випадках визначається запальна інфільтрація та анормальне відкладення у міжклітинному просторі еластину та колагену.
Класифікація
За ступенем прогресування в офтальмології розрізняють стаціонарний та прогресуючий птеригіум. Прогресуючу форму птеригіуму відрізняють такі ознаки: потовщена головка виступає над поверхнею рогівки; повнокровні звивисті судини утворюють розвинену мережу в птеригіумі. Залежно стану судин епісклери можна визначити здатність птеригиума до прогресування:
1 ступінь – птеригіум прозорий, атрофічний, через нього добре проглядаються судини епісклери; ймовірність прогресування мінімальна.
2 ступінь – Птеригіум виступає, напівпрозорий, судини епісклери проглядаються частково.
3 ступінь – птеригіум високоактивний, непрозорий; судини не видно.
На підставі поширеності вростання, величини астигматизму та зниження гостроти зору виділяють п’ять клінічних стадій птеригіуму: від початкової – до вираженої, що призводить до значного зниження зору:
І ст. – освіта спостерігається тільки у лімбу, пацієнти не пред’являють жодних скарг.
ІІ ст. – Головка птеригіуму знаходиться на середині відстані між лімбом і краєм зіниці. Характерною є поява неправильного астигматизму рогівки в зоні безпосередньо перед головкою птеригіуму, а в оптичній зоні виявляється правильний астигматизм невеликого ступеня. Гострота зору може бути знижена до 09-07.
ІІІ ст. – головка птеригіуму знаходиться на рогівці біля краю зіниці, астигматизм внаслідок потовщення горизонтального меридіана рогівки посилюється, гострота зору може знижуватися до 0,5.
IV ст. – Головка досягає центру рогівки (проекції центру зіниці). Переважає значно виражений неправильний або правильний астигматизм (25-75 діоптрій). Гострота зору знижується до 03-02.
V ст. – Головка птеригіуму заходить за центр рогівки і може поширюватися далі по рогівці. Рефракцію визначити не можна, гострота зору нижче 0,1; може розвинутися більмо рогівки, зрощення зміненої кон’юнктиви з віками чи сльозовими органами.
Симптоми птеригіуму
Птеригіум може визначатися на одному оці з назального боку, проте можливе його наростання на рогівку відразу з обох боків. На початкових стадіях пацієнт не відчуває жодного дискомфорту, єдине, що його може турбувати – невелике ущільнення в зоні лімба або видимий косметичний дефект у вигляді плівки сірого кольору трикутної форми з вершиною, зверненою у бік зіниці. У міру прогресуючого зростання птеригіуму з’являються відчуття стороннього тіла, сухості та подразнення очей. Запалення зміненої кон’юнктиви супроводжується набряком, почервонінням, свербінням, сльозотечею.
При подальшому розростанні птеригіуму розвивається астигматизм та зниження зору різного ступеня вираженості. З ускладнень відзначаються рубцеві зміни кон’юнктиви та рогівки, обмеження рухливості очного яблука, виникнення косоокості, злоякісне переродження птеригіуму.
Діагностика птеригіуму
Птеригіум досить легко діагностується офтальмологом. Провідний метод діагностики – біомікроскопія з використанням щілинної лампи. Ця методика дозволяє офтальмологу візуально оцінити розмір птеригіуму та ступінь його розростання. Для уточнення стадії птеригіуму проводять офтальмоскопію, візометрію та рефрактометрію.
З додаткових методів обстеження використовують високоточні процедури для детального вивчення птеригіуму, такі як дослідження слізної функції з кристалографією сльозової рідини (необхідно для прогнозу ступеня подальшого розростання та можливого рецидивування птеригіуму після оперативного лікування), кератотопографія (для визначення ступеня та форми птеригіуму), морф птеригіуму (для виявлення та оцінки активності проліферації судинного компонента), метод флюоресцентної ангіографії (для виявлення змін мікроангіоархітектоніки, характерних для птеригіуму).
Лікування птеригіуму
Лікування проводиться або з косметичною метою за бажанням пацієнта, або при досягненні птеригіумом оптичної частини рогівки. В основі операції з видалення птеригіуму лежить метод відділення зміненої кон’юнктиви від поверхні рогівки, лімба, склери, її резекції та пластики дефекту переміщеними клаптями. Існують способи лікування із застосуванням амніотичної мембрани та алопластичних матеріалів, використанням цитостатиків (мітоміцину С, 5-фторурацилу) та дозованого опромінення β-радіацією, а також фотодинамічна терапія, лазерна коагуляція судин тканин птеригіуму. Птеригіум характеризується частими рецидивами після висічення.
Через численні хірургічні втручання можуть виникнути ускладнення у вигляді зрощення кон’юнктиви очного яблука з кон’юнктивою повік (симблефарон) та слізними органами, зрощення країв повік або більма рогівки. В результаті порушення руху очей може виникнути косоокість, що сходить.
Профілактика птеригіуму
Для профілактики птеригіуму необхідне скорочення часу перебування у приміщеннях із різними дратівливими чинниками. Обов’язкове використання засобів захисту очей від пилу, сухого повітря, хімічних речовин. При виникненні запальних захворювань необхідне своєчасне та адекватне лікування та спостереження у офтальмолога. Людям після 40 років рекомендується при знаходженні на сонці вдягати окуляри з високим захистом від ультрафіолету. Під час роботи за комп’ютером обов’язково робити перерви кожні 30-40 хвилин і закопувати зволожуючі краплі за перших ознак дискомфорту в очах.