Пухлини шлунка

Пухлини шлунка – поліморфна група новоутворень, що вражають усі шари шлунка, що мають різний ступінь проліферативної активності та впливу на здоров’я та життя пацієнта. До основних ознак онкопатології шлунка відносять слабкість, схуднення, дискомфорт травлення, втрату апетиту, анемію, депресію та втрату інтересу до життя. Для виявлення пухлин використовують рентгенологічні та ендоскопічні методики, УЗД, КТ та МРТ органів черевної порожнини. Лікування даної патології в основному хірургічне, при виявленні злоякісного новоутворення комбінована терапія, включає також променеву і поліхіміотерапію.

Пухлини шлунка можуть відрізнятися характером пухлинного росту, походженням, ступенем диференціювання. Серед усіх новоутворень шлунка доброякісні пухлини трапляються лише у 4% випадків, переважна більшість їх – поліпи шлунка. Серед злоякісних пухлин найчастіше виявляють рак шлунка; інші види злоякісних новоутворень становлять трохи більше 5%.

Співвідношення чоловіків та жінок серед пацієнтів із онкопатологією шлунка 3:2. Вікова планка зміщена у бік людей похилого віку: понад дві третини – пацієнти старше 50 років. В останні роки захворюваність на рак шлунка значно знизилася, і гастроентерологи пов’язують це зі своєчасним виявленням та ерадикацією гелікобактерної інфекції. Відомо, що саме H.pylori належить провідна роль у формуванні виразкової хвороби шлунка і ДПК, а тривала виразка здатна малигнізуватися і призводити до розвитку раку шлунка.

За ступенем диференціювання пухлини шлунка поділяються на доброякісні та злоякісні. Подальший поділ усередині цих груп здійснюється за типом тканини, з якої походить дане пухлинне утворення. Серед доброякісних гастральних пухлин більша частина представлена ​​поліпами – залізистими новоутвореннями, що ростуть у просвіт шлунка, мають округлу форму, тонку ніжку або широку основу. За кількісним критерієм виділяють одиночний поліп, множинні поліпи, поліпоз шлунка (спадкове захворювання, що характеризується ураженням слизової оболонки органів ШКТ).

За будовою поліпи бувають аденоматозні (походять із залізистого епітелію шлунка, у 20% випадків трансформуються у рак, особливо при розмірах поліпа понад 15 мм); гіперпластичні (розвиваються на фоні атрофічного гастриту, становлять понад 80% усіх поліпів, дуже рідко малигнізуються); запально-сполучнотканинні (інфільтровані еозинофілами, не є справжніми пухлинами, але зовні дуже нагадують онкологічний процес). Окремо виділяють хворобу Менетріє – передраковий стан, який описується як поліаденоматозний гастрит. Доброякісні пухлини шлунка можуть відбуватися з різних тканин: м’язової (лейоміома), підслизової оболонки (ліпома), судин (ангіома), нервових волокон (невринома), сполучної тканини (фіброма) та ін.

Більшість злоякісних пухлин шлунка (понад 95% випадків) представлені аденокарциномою (рак шлунка епітеліального походження). Серед інших пухлин виділяють карциноїд (має нейроендокринний генез, пухлина здатна продукувати гормони), лейоміобластому (містить в собі клітини, що нагадують як епітеліоїдні, так і гладком’язові), лейоміосаркому (складається з трансформованих гладком’язових клітин), тканини) . Рідше можуть виявлятися такі пухлини шлунка, як фібропластична та ангіопластична саркома, ретиносаркома, злоякісна невринома.

На сьогоднішній день ще не виявлено точних причин трансформації нормальних тканин у пухлину шлунка. Однак у гастроентерології виділено основні сприятливі фактори та стани, які з великою ймовірністю призводять до формування онкопатології.

Сприятливі фактори в основі своїй однакові як для злоякісних, так і для доброякісних новоутворень. До них відносять хронічну хелікобактерну інфекцію, атрофічний гастрит, генетичну схильність (наявність онкопатології шлунка у родичів, виявлення гена ІЛ-1), неправильне харчування, куріння та алкоголізм, проживання в зоні екологічного лиха, імуносупресію. До злоякісної трансформації також сприяє наявність поліпів шлунка (аденоматозних), резекція частини шлунка, злоякісна анемія, хвороба Менетріє.

Доброякісні пухлини шлунка найчастіше не виявляються і виявляються випадково під час обстеження щодо іншої патології. Поліпи великих розмірів можуть маніфестувати ниючим болем в епігастральній ділянці після їди; нудотою та блюванням з прожилками крові; печією та відрижкою; слабкістю; запамороченнями (на тлі анемії, шлункової кровотечі); частою зміною запорів та проносів. Симптоми лейоміом з’являються у разі некрозу пухлинного вузла та внутрішньої кровотечі. У цій ситуації пацієнта непокоять слабкість, блідість, запаморочення.

Ознаки злоякісних пухлин шлунка можуть виникнути як і натомість повного здоров’я, і ​​супроводжувати симптоматику виразкової хвороби, хронічного гастриту. На ранніх стадіях раку шлунка пацієнт відзначає зниження апетиту, болі та почуття перенаповнення шлунка після їжі, прогресуюче схуднення, збочення смаку та відмову від деяких продуктів через це. На пізніх стадіях захворювання розвивається ракова інтоксикація; відзначається посилення болю у животі і натомість проростання пухлиною сусідніх органів; блювання їжею, з’їденою напередодні; мелена (стілець із зміненою кров’ю); збільшення регіонарних лімфовузлів.

До ускладнень доброякісного онкопроцесу відносять малігнізацію; проростання пухлиною стінки шлунка з перфорацією та розвитком перитоніту; перекриття просвіту шлунка пухлинним конгломератом з порушенням пасажу харчової грудки; виразка пухлини з розпадом і кровотечею з пухлинного вузла; міграцію поліпа на ніжці в дванадцятипалу кишку з утиском і некрозом поліпа.

Злоякісні пухлини шлунка також ускладнюються звуженням порожнини шлунка, виразкою та кровотечею, перфорацією шлунка. Крім того, для злоякісних пухлин характерні метастазування, швидке схуднення з розвитком ракової кахексії.

У попередні роки основним методом діагностики пухлини шлунка була рентгенографія, проте сьогодні на перший план виходять ендоскопічні дослідження. Тим не менш, не можна заперечувати інформативність та широкі можливості рентгенографії – у деяких клініках вона досі залишається головною діагностичною методикою.

Оглядова рентгенографія органів черевної порожнини дозволяє запідозрити пухлину завдяки деформації контурів шлунка, усунення сусідніх органів. Для більш точної діагностики використовуються контрастні дослідження (рентгенографія шлунка з подвійним контрастуванням) – під час такого дослідження виявляються різні дефекти заповнення, що свідчать про наявність пухлини, що зростає в порожнину органу, або дефекти слизової оболонки, що вказують на озлокачествление і розпад новоутворення.

Консультація лікаря-ендоскопіста потрібна для візуалізації пухлинного процесу та призначення езофагогастродуоденоскопії та ендоскопічної біопсії. Проведення морфологічного дослідження дозволяє встановити правильний діагноз та розпочати своєчасне лікування у 95% випадків. Для уточнення поширеності пухлинного конгломерату, ступеня задіяності оточуючих органів та наявності метастазів можливе проведення УЗД, КТ та МСКТ органів черевної порожнини. Клінічні та біохімічні аналізи дають можливість оцінити загальний стан пацієнта, рівень пухлинної інтоксикації.

Тактика щодо лікування доброякісних та злоякісних пухлин шлунка дещо відрізняється. Видалення доброякісних пухлин шлунка зазвичай здійснюється хірургічним шляхом. Щодо поліпів шлунка гастроентерологи можуть займати вичікувальну тактику, хоча частіше приймається рішення про видалення поліпів шлунка при ЕГДС з одночасним проведенням інтраопераційного гістологічного дослідження.

З’ясування морфологічних характеристик віддаленої доброякісної пухлини дозволяє прийняти рішення – зробити резекцію тільки поліпа або прилеглої слизової оболонки. Якщо під час ендоскопічного дослідження виявляється тотальний поліпоз шлунка, гастректомія. Після видалення доброякісної пухлини призначається курс лікування інгібіторами протонної помпи, антихелікобактерними препаратами.

Лікування злоякісних новоутворень шлунка зазвичай комплексне, включає оперативне втручання, променеву та поліхіміотерапію. На сьогоднішній день найбільш ефективним методом терапії вважається операція. Обсяг оперативного втручання залежить від багатьох факторів: типу та розмірів пухлини, поширеності онкологічного процесу, наявності та кількості метастазів, залучення оточуючих органів, загального стану пацієнта.

За наявності злоякісного новоутворення може виконуватися радикальна операція або паліативне втручання. Радикальна операція має на увазі під собою видалення пухлини, тотальну гастректомію, резекцію сальника (оментектомію) та залучених до процесу оточуючих органів, лімфовузлів. Паліативні операції спрямовані на полегшення загального стану та забезпечення ентерального харчування пацієнта. До комплексу лікування злоякісних новоутворень зазвичай включають променеву, хіміотерапію для досягнення найкращого результату, попередження рецидивів пухлини.

Прогноз для виявлення доброякісних новоутворень сприятливий; однак, оскільки ці пухлини схильні до рецидиву, пацієнти перебувають на диспансерному спостереженні протягом усього життя. Встановлення злоякісного характеру пухлин значно погіршує прогноз. Шанси на одужання набагато вищі за своєчасної діагностики та початку лікування злоякісної пухлини. При виявленні метастазів, проростанні сусідніх органів прогноз для життя значно погіршується.

Специфічної профілактики пухлин шлунка немає. Для запобігання формуванню онкопроцесу слід виключити провокуючі чинники: налагодити режим харчування, відмовитися від шкідливих звичок, своєчасно виявляти та лікувати запальні захворювання шлунка, регулярно проходити ендоскопічне обстеження за наявності сімейної схильності до онкопатології. Після досягнення 50-річного віку слід щорічно проходити обстеження у гастроентеролога.