Пульпіт

Пульпіт – Запальний процес, що зачіпає м’які тканини з судинно-нервовими утвореннями, що заповнюють порожнину зуба. Характеризується нападоподібним прогресуючим болем, що нерідко поширюється на всю щелепу, що віддає у вухо і скроню, що посилюється ночами. Вимагає термінового лікування у стоматолога, нерідко – депульпування зуба (видалення нерва). При своєчасному лікуванні результат сприятливий. В іншому випадку може викликати розвиток періодонтиту, утворення кореневої кісти зуба.

Пульпітом називають запалення пульпи зуба, причиною якого є патогенна мікрофлора – в основному стрептококи та стафілококи. Основним клінічним проявом пульпіту є сильний больовий синдром. Пацієнти відзначають болючість як у стані спокою, так і від подразників, при впливі температурних подразників біль посилюється. Характерною ознакою пульпіту є зубний біль, що загострюється у нічний час.

Нелікований карієс або неякісно пломбовані каріозні порожнини є вхідними комірами для патогенних мікроорганізмів. Продукти їхньої життєдіяльності і стають основною причиною пульпіту. Більшу частину пульпітів викликає гемолітичний та негемолітичний стрептокок, тому при стрептококовій ангіні та наявності нелікованого карієсу, може виникнути ускладнення у вигляді пульпіту. Стафілококи, лактобацили та інші мікроорганізми рідше стають причиною пульпіту.

Запальний процес починається з уже інфікованої ділянки, яка знаходиться біля каріозної порожнини, далі мікроби та токсини проникають у кореневу пульпу. Іншою причиною пульпітів є травми зуба, в основному це відламування частин коронки, сколи емалі та переломи зуба. Рідше пульпіти виникають під впливом агресивних температурних та хімічних факторів.

Загальним симптомом для всіх типів пульпітів є сильна хворобливість, особливо при зміні температури і безперервний або зубний біль, що переривається, в нічний час.

Гострий осередковий пульпіт характеризується нападоподібними болями, з чіткою локалізацією та тривалими проміжками інтермісії. Приступи болю при гострому осередковому пульпіті переважно короткочасні, біль настає від впливу температурних подразників. Болючість посилюється у нічний час, що є характерним симптомом для всіх пульпітів. При обстеженні виявляється глибока каріозна порожнина, дно порожнини під час зондування болісне. Електрозбудливість пульпи знижена з того боку, в ділянці якої локалізується осередковий пульпіт.

При гострому дифузному пульпіті напади болю триваліші, світлі проміжки незначні. Дифузний пульпіт відрізняється від осередкового більш інтенсивними болями в нічний час. Болючість посилюється у лежачому положенні, болі можуть іррадіювати у різні ділянки, залежно від місцезнаходження хворого зуба. Під час огляду каріозна порожнина глибока з хворобливістю по всьому дну під час зондування. Реакція у відповідь на температурні подразники при гострому дифузному пульпіті різко болюча, але в деяких випадках холод знижує біль. Перкусія ураженого пульпітом зуба переважно безболісна. Електрозбудливість пульпи знижена у всіх ділянках, у тому числі на дні каріозної порожнини. Саме дані електрозбудливості допомагають точно встановити тип гострого пульпіту.

Хронічні пульпіти мають менш виражену симптоматику та стерту клінічну картину. Так при хронічному фіброзному пульпіті напади болю від різних подразників незначні та нетривалі. Під час опитування пацієнта з’ясовується, що зуб хворів раніше, а симптоматика болю відповідала гострому пульпіту. При хронічному пульпіті мимовільні болі трапляються рідко, в основному через порушення відтоку ексудату. Реакція на холод уповільнена, іноді спостерігається болючість при різкій зміні температури навколишнього середовища.

Зондування дна каріозної порожнини підтверджує наявність сполучення між каріозною порожниною та порожниною зуба. Електрозбудливість зуба з хронічним фіброзним пульпітом знижена, а рентгенологічний знімок підтверджує розрідження кісткової тканини у верхівки кореня.

Хронічний гангренозний пульпіт клінічно проявляється болями в зубі під час прийому гарячої їжі або за впливу інших температурних подразників. Пацієнти з гангренозним пульпітом пред’являють скарги на рідкісний мимовільний біль і на неприємний гнильний запах з рота. В анамнезі є скарги на гострі болі нападоподібного характеру з іррадіацією по ходу трійчастого нерва. Під час огляду зуба з хронічним гангренозним пульпітом виявляється, що каріозна порожнина широко повідомляється із порожниною зуба. Зондування каріозної порожнини болісно по всій глибині як коронкової, і кореневої пульпи. Глибина ураження визначається ступенем поширеності гангренозного пульпіту і чим глибше ураження при гангренозному пульпіті, тим нижче ступінь електрозбудливості пульпи. У половині випадків при гангренозному пульпіті на рентгенологічних знімках визначаються деструктивні зміни навколоверхівкової тканини, ступінь виразності деструкцій залежить від глибини пульпіту.

При хронічному гіпертрофічному пульпіті суб’єктивні відчуття практично відсутні. Пацієнти пред’являють скарги на кровоточивість тканини пульпи, що розрослася, і на незначні больові відчуття під час прийому їжі. В анамнезі є скарги на гострий напад біль, яка характерна для осередкового або дифузного пульпіту. При огляді ураженого гіпертрофічним пульпітом зуба добре видно, що коронка зуба зруйнована, та якщо з каріозної порожнини вибухає гіпертрофічно змінена пульпа. Поверхневе зондування майже безболісне, при глибокому зондуванні біль посилюється. Періапікальна щілина на рентгенологічному знімку без змін.

Під час загострень хронічного пульпіту виникають мимовільні напади болю. Часто пацієнти в період рецидиву скаржаться на тривалі інтенсивні болі від різних зовнішніх подразників. Болі іррадіюють по ходу трійчастого нерва, у стані спокою біль зазвичай ниючого характеру, який при накушуванні зубом-антагоністом посилюється. В анамнезі пацієнта присутні прояви гострого та хронічного пульпіту. Під час огляду стає видно, що каріозна порожнина та порожнина зуба становлять єдине ціле, порожнина відкрита, а зондування пульпи різко болісне. При загостренні хронічного пульпіту електрозбудливість пульпи знижена, але в рентгенограмі розширення периодонтальной щілини добре помітно. Розрідження кісткової тканини в періапікальній зоні є характерним проявом хронічного рецидивуючого пульпіту.

Нелікований пульпіт може призвести до некрозу пульпи, поширення запального процесу на навколоверхівкові тканини та розвитку періодонтиту.

Пульпіт діагностують на підставі суб’єктивних скарг та інструментального огляду стоматолога. Під час інструментального огляду виявляється каріозна порожнина з розм’якшеним дентином, болісна реакція ураженого зуба на зміну температури. Перкусія при пульпіті майже завжди безболісна. Різка болючість спостерігається у місці, де каріозна порожнина максимально контактує з пульпою. Дані електрозбудливості (електроодонтодіагностика) та рентгенологічні дослідження дозволяють уточнити характер та глибину пульпіту.

Мета лікування пульпіту – відновити функціональність зуба, тому основним методом терапії є консервативний чи біологічний. Він застосовується, коли запальні явища при пульпіті є оборотними, при травматичному пульпіті або при випадковому розтині порожнини зуба. Технологія лікування пульпіту та ж, що і при лікуванні каріозної хвороби, але медикаментозної обробки та дезінфекції порожнини зуба приділяють більше уваги. Для обробки використовують антибіотики, антисептики та протеолітичні ферменти.

Основним етапом лікування пульпіту є накладення лікувальних протизапальних та регенеруючих паст на дно порожнини, порожнину закривають на 5-6 днів і далі за відсутності скарг пломбують. Після проведеного лікування рекомендується приділяти більше уваги догляду за ротовою порожниною і своєчасно лікувати карієс зубів.