Радикуліт

Радикуліт – (Лат. radicula – Корінець) – ураження корінців спинного мозку, що викликають моторні, вегетативні та больові порушення. Радикуліт проявляється інтенсивним больовим синдромом, зниженням м’язової сили, рефлексів і чутливості в зоні, що іннервується ураженим спинномозковим нервом. Діагностика радикуліту здійснюється за допомогою рентгенографії, КТ та МРТ хребта, за показаннями можливе проведення мієлографії та люмбальної пункції. У лікуванні застосовують знеболювальні та протизапальні препарати, блокади, фізіотерапевтичні процедури, мануальні техніки, витягування хребта, лікувальну фізкультуру та масаж.

Радикуліт – (Лат. radicula – Корінець) – ураження корінців спинного мозку, що викликають моторні, вегетативні та больові порушення. Етіологічними факторами радикуліту є дегенеративно-дистрофічні зміни у хребті, такі як остеохондроз, деформуючий спондильоз, а також різні аномалії розвитку хребта (сакралізація, спондилолістез, додаткові ребра, аплазія хребців). Провокувати запальні процеси у хребті здатні також переохолодження, травми, інфекції (грип, туберкульоз, сифіліс, цереброспінальний менінгіт), а також корінцеві форми нейровірусних захворювань (кліщовий енцефаліт та ін.).

Больовий синдром при радикуліті може виявлятися в результаті підняття тяжкості, незручного руху, інфекції або застуди, коли відбувається розтягування або розрив фіброзного кільця диска, драглистий диск висувається за межі своїх кордонів, а на його місці утворюється міжхребцева грижа. Найчастіше висунутий диск чи остеофіти здавлюють як спинномозковий корінець, а й довколишні оболонки і тканини, які у своє чергу служать додатковим джерелом больового синдрому. Крім того, у його патогенезі відіграють роль ще два фактори: дискалгія та м’язово-тонічний біль.

Залежно від топографії запального процесу радикуліти поділяють на ряд форм: попереково-крижовий, грудний, шийний, які можуть бути хронічними або гострими.

Крім того, розрізняють первинні радикуліти (токсичного, інфекційного походження) та вторинні, зумовлені аномаліями хребта та спинного мозку. При менінгорадикуліті запальний процес розвивається одночасно в корінцях спинномозковим нервом. та оболонках спинного мозку.

Основні симптоми радикуліту – біль, зниження рефлексів, частковий розлад чутливості, вегетативні порушення. Перші напади болю, пов’язані з надривом кільця фіброзного міжхребцевого диска, носять дифузний характер (нагадають «міозити» або «простріли»). І тільки з утворенням грижі диска, яка стискає корінець, формується корінцевий синдром, коли виникають відчуття поколювання та оніміння. В області ураженого корінця розвивається іннервація і, як наслідок, зниження або повна відсутність чутливості (температурної, тактильної та больової). Згодом наростає слабкість м’язів, розташованих у зоні ураженого корінця, до повної атрофії.

Симптомами первинних радикулітів (інфекційної та токсичної етіології) є прояви, що відповідають захворюванню, що спричинило радикуліт (у разі ГРВІ – підвищення температури, озноб тощо). При попереково-крижовому радикуліті локалізація болю, що посилюється при ходьбі та кашлі, можлива в ділянці нирок, гомілки, стегні або стопі. На початковій стадії захворювання протікає за типом люмбаго, люмбалгії та люмбоішіалгії.

Основний симптом люмбаго – раптовий гострий біль у попереку, що виникає в результаті підняття тяжкості, незручного руху або переохолодження. В ініціації больового синдрому грає роль подразнення рецепторів фіброзного кільця диска або підвивих міжхребцевих суглобів. Обмежена рухливість у поперековому відділі хребта, тонус поперекових м’язів підвищений, вони болючі при пальпації. Найчастіше сильні болі («простріли») неможливо хворим перебувати у становищі стоячи чи ходити.

Люмбалгія – тупий біль підгострого характеру в ділянці попереку. Найчастіше рецидивує. Утруднене становище сидячи, ходьба та будь-які рухи в попереку. У ряді випадків симптоми натягу (Ласега, Вассермана) слабопозитивні. При люмбоішіалгії біль у ділянці попереку (як гострого, так і підгострого характеру) іррадує в одну або обидві ноги. Розвиваються нейром’язові, вегето-судинні та трофічні порушення в нижній кінцівці. Спостерігається підвищений тонус м’язів попереку, обмеження рухів та вирівнювання поперекового лордозу.

Для часткового зняття болючого синдрому при радикулітах хворі приймають «захисну» позу: сидять, підігнувши під себе ногу і упершись руками в ліжко, або лежать, підклавши під живіт подушку. Змінюється хода: у русі хворі намагаються спиратися переважно на здорову ногу. Досить часто відзначаються підвищений тонус поперекових м’язів, анталгічний сколіоз, рідше кіфоз. При пальпації болючими стають паравертебральні точки в ділянці нирок, задня поверхня стегна, підколінна ямка, п’ята (точка Гара) і середина стопи (медіопланаторна точка Бехтерева), і це чи не визначальний симптомокомплекс попереково-крижового радикуліту.

Перші симптоми шийного радикуліту – біль у шиї (одностороння), вимушене положення голови (гіпопластична кривошия), підвищений тонус шийних м’язів, патологічний лордоз шиї. Біль наростає при кашлі, чханні та будь-якому русі голови. При утворенні грижі диска та здавлювання корінців болючі відчуття поширюються і на руку (проксимальні відділи), передню поверхню грудної клітки або лопатку. Спостерігається зниження глибоких рефлексів та парестезії (у дистальних відділах руки). Біль при радикулітах може загострюватися ночами, у таких випадках хворі змушені довго ходити, «хитаючи» хвору руку.

Розвиток грудного радикуліту починається з рефлекторно-іритативних симптомів (болючість паравертебральних точок, м’язово-тонічні порушення). На корінцевій стадії грудного радикуліту виявляються розлади чутливості в області уражених корінців, рухові розлади (парез розгиначів пальців та кисті загалом). У випадках, коли запальний процес торкається симпатичних утворень руки, спостерігаються вегето-судинні порушення (набряклість, пітливість, похолодання). Можливий розвиток спондилокоронарного синдрому. Він проявляється болями в ділянці серця під час згинання та розгинання тулуба, поворотах нахилах і т. д. такі болі погано піддаються лікуванню звичайними коронаророзширювальними засобами.

Ураження спинномозкових корінців та утворення грижі міжхребцевих дисків може призвести до здавлення (або закупорки) великих корінкових вен та радикуломедулярних артерій. Зменшення кровотоку може спричинити розвиток ішемії різної етіології і, як наслідок, інфаркт спинного мозку, при якому порушуються чутлива і рухова функції людини. У такому стані можливе визначення групи інвалідності.

Рентгенологічне дослідження хребта при різних формах радикуліту зазвичай виявляє остеохондроз, який часто зустрічається. Тому обстеження має бути розгорнутим. З метою виключення деструктивних процесів у хребті показано спондилограму. Однак вона не здатна верифікувати дискогенну етіологію захворювання. При попереково-крижових радикулітах проводиться люмбальна пункція, яка виявляє невелике підвищення вмісту білка.

Для розпізнавання етіології радикулітів необхідне ретельне вивчення анамнезу, клініки, а також великого обсягу параклінічних даних (клінічний аналіз крові, мієлографія, спондилограма, дослідження цереброспінальної рідини, МРТ та КТ хребта тощо). Слід зазначити, що при дискогенних радикулітах , страждають лише один-два корінці. А у випадках грудних радикулітів слід виключити вертеброгенний остеохондроз, тут причина здавлення корінців криється в інших захворюваннях. Крім того, радикуліт необхідно диференціювати від гострого міозиту м’язів спини.

Лікування проводиться вертебрологом чи неврологом. Провідна тріада в лікувальному процесі – іммобілізація хребта (жорстка постіль), тепло та анальгетики (диклофенак, індометацин тощо). Вона дозволяє насамперед усунути загострення болю. У випадках гіпералгічних форм радикуліту слід додати внутрішньом’язове введення аналгетиків (амідопірин+бутадіон, метамізолу натрію). Рекомендовано і місцевоподразнюючі засоби – перцевий пластир, розтирання. Велике значення при лікуванні радикулітів мають фізіотерапія, блокади спазмованих м’язів, витяг. Після часткового зняття больового синдрому слід приєднати ЛФК, масаж та мануальну терапію. При затяжному люмбоішіалгіческом синдромі хворим призначають ін’єкції вітамінів групи В. Застосування вітаміну В12 у великих дозах має виражений болезаспокійливий ефект. У важких випадках можливе проведення новокаїнових блокад (з вітаміном В12, гідрокортизоном тощо) або внутрішньовенні інфузії діазепаму, дифенгідраміну, еуфіліну.

У разі безперервного болю (незважаючи на 3-4 місяці терапії), рекомендовано запропонувати хворому операцію на хребті (видалення міжхребцевої грижі). Обов’язковим показанням до оперативного втручання при радикуліті можуть бути паралізуючий ішіас, зумовлений здавленням кінського хвоста, з недостатнім розвитком порушень функцій тазових органів. Для лікування рецидивів рекомендовано санаторно-курортне лікування із застосуванням грязьових аплікацій, сірководневих та радонових ванн.

Сприятливий прогноз можливий у разі своєчасної діагностики та розгорнутого лікування, що включає усі можливі напрямки. Тільки за такого підходу очікується одужання, не побоюючись рецидивів. У разі розвитку ішемії і, як наслідок, інфаркту спинного мозку неможливо прогнозувати повне одужання, оскільки наслідком таких ускладнень часто стають порушення рухової та чутливої ​​функції організму.

Профілактика радикулітів включає заходи, спрямовані на підтримку правильної постави, зміцнення м’язів спини. Рекомендується уникати надмірних навантажень на хребет. Правильна постава під час сну та неспання мінімізує напругу, яку відчуває хребетний стовп. Не слід спати на занадто жорстких матрацах. Всупереч існуючій думці вони здатні спотворювати положення хребта і порушувати його функцію. Щоб уникнути цього і зберегти природний вигин хребта, рекомендується підколювати невеликі подушки під шию і поперек або використовувати напівтвердий матрац, який здатний підтримати природне положення хребта.

Підтримка правильної постави дуже важлива і у повсякденній роботі. Піднімаючи предмети з підлоги, рекомендується зігнути ноги в колінах, не нахиляючи при цьому тулуб. Таким чином, навантаження переміститься зі спини на ноги. Рекомендується уникати незручних поз (тривале сидіння за столом з опущеною головою, сидіння перед телевізором, упустивши підборіддя на груди і т.д.). Крім того, велику роль у профілактиці радикуліту має гімнастика, що сприяє зміцненню м’язів спини, а також заняття спортом та загартовування, які підвищують стійкість організму до фізичних навантажень та переохолодження.