Рак горлянки

Рак горлянки — злоякісний пухлинний процес, що локалізується в глотці, що характеризується інфільтративним та швидким зростанням, регіонарним метастазуванням у лімфатичні вузли та віддаленим метастазуванням у соматичні органи. Рак глотки супроводжується почуттям стороннього тіла, болями, порушеннями ковтання, зміною голосу, носовими кровотечами, а також загальними симптомами ракової інтоксикації. Діагностується рак глотки на основі даних біопсії. Поширеність ракового процесу оцінюється за допомогою риноскопії, отоскопії, ларинго- та фарингоскопії, рентгенологічних та томографічних досліджень. Рак глотки лікуватиметься шляхом радикального хірургічного видалення пухлини. Оперативне втручання може комбінуватися з хіміотерапією та променевою дією на ракові клітини.

Рак глотки вражає переважно людей віком від 40 років. Більш ніж у половині випадків рак глотки локалізується на піднебінних мигдаликах. У 16% хворих рак глотки розташовується на задній стінці, у 10,5% – на м’якому небі. За своєю гістологічною будовою рак глотки може бути представлений лімфоепітеліомою, карциномою, ретикулоцитомою, цитобластомою або змішаною пухлиною.

Рак глотки схильний до інтенсивного інфільтративного зростання та характеризується безсимптомністю початкового періоду. У зв’язку з цим приблизно у 40% хворих на рак глотки діагностується вже в III та IV стадії, а у 45% пацієнтів з вперше діагностованим раком глотки виявляються метастази в регіонарні лімфатичні вузли.

Рак глотки може виникати як первинно злоякісна пухлина, так і внаслідок метаплазії доброякісних пухлин глотки. На сьогоднішній день отоларингології не відома однозначна причина, яка запускає злоякісну трансформацію клітин із розвитком раку глотки. Однак виділено цілу низку факторів, які вважаються сприятливими або тригерними щодо раку глотки. Перше місце серед них відводиться вживанню тютюну. Припускають, що рак глотки розвивається внаслідок хронічного подразнення слизової оболонки при тютюнокурінні або жуванні тютюну. Більше 90% пацієнтів із раком глотки регулярно використовували тютюн у тому чи іншому вигляді. Жування тютюну може спровокувати появу раку мови та інших злоякісних або доброякісних пухлин порожнини рота.

Дратівною дією, здатною викликати рак глотки, мають і алкогольні напої. За даними статистики, близько 75% хворих на рак глотки мають в анамнезі вказівку на зловживання алкоголем. Найбільшим ризиком щодо раку глотки вважається поєднання зловживання алкоголем та тютюнопаління. Сприятливим чинником у розвитку раку глотки може бути погано підігнаний зубний протез. Причому багато авторів вказують на те, що тригерним фактором є не механічне травмування слизовим протезом, а всмоктування ним алкоголю та тютюну, вплив яких у свою чергу викликає рак глотки.

Факторами ризику у розвитку раку глотки є хронічні запальні захворювання: фарингіт, тонзиліт, хронічний синусит та ін. До передракових станів відносяться лейкоплакія та еритроплакія глотки. Певну роль у виникненні раку глотки відіграє також інфікованість ВПЛ – вірусом, що є причиною утворення кондилом, бородавок та папілом.

У початковому періоді рак глотки, як правило, має безсимптомний перебіг. Цей період може тривати від кількох тижнів за кілька місяців. Зазвичай першим клінічним проявом раку глотки є почуття стороннього тіла або грудки в глотці. Потім приєднується больовий синдром. Відзначаються розлади проходження їжі в харчовий канал, поперхування та порушення ковтання. Можливе оніміння різних ділянок глотки та порожнини рота. Крім місцевих проявів рак глотки має загальні симптоми, які обумовлені раковою інтоксикацією і виявляються головними болями, млявістю, загальною слабкістю, нездужанням, зниженням ваги, відсутністю апетиту.

Симптоматика раку глотки може бути різною залежно від його розташування. Поширення пухлини на м’яке піднебіння призводить до порушення його рухливості, що зумовлює появу гугнявого відтінку голосу та потрапляння рідкої їжі в ніс під час їжі. Якщо рак глотки локалізується на її бічній поверхні, то, проростаючи в глиб тканин, він може захопити судинно-нервовий пучок шиї і стати причиною масивної кровотечі. Розташування раку в носоглотці часто супроводжується проростанням пухлини в євстахієву трубу з порушенням її прохідності. В результаті виникає гострий середній отит, який може переходити до хронічного ексудативного середнього отиту, а при приєднанні вторинної інфекції — до хронічного гнійного середнього отиту; розвивається приглухуватість. Пухлина, що знаходиться в носоглотці, часто порушує вентиляцію придаткових пазух носа, що веде до розвитку синуситу з появою болів в ділянці запаленої пазухи. Локалізується в носоглотці рак може проростати в порожнину черепа з появою клінічної картини, характерної для пухлини головного мозку.

У більшості випадків рак глотки має епітеліальне походження та схильний до розпаду. Найчастіше розпадається рак гортаноглотки, що пов’язують з травмуванням пухлини їжею. Виразковий рак глотки, що розкладається, призводить до появи кров’янистих домішок у слині і мокротинні, а також до постійного неприємного запаху з рота. Розпад пухлини, розташованої в носоглотці, є причиною частих носових кровотеч.

Рак глотки може мати екзофітний та ендофітний ріст. Екзофітна пухлина зазвичай розташована на широкій основі, відрізняється бугристою і місцями виразкою поверхнею, при дотику до якої спостерігається кровоточивість. Таке утворення часто характеризується рожевим або сірим забарвленням та оточене запальним інфільтратом. Ендофітний рак глотки являє собою виразку, що легко кровоточить, покриту брудно-сірим нальотом. Найчастіше він розташовується на одній з мигдаликів і призводить до збільшення її розмірів у порівнянні зі здоровою.

Завдяки малосимптомному початковому періоду рак глотки може стати випадковою діагностичною знахідкою під час огляду на прийомі у терапевта, отоларинголога чи стоматолога. Підтвердити рак глотки може проведення гістологічного дослідження зразка пухлини під час біопсії. Дослідження мазків-відбитків із поверхні пухлини малоінформативно і має значення лише тоді, коли виявляє наявність атипових клітин.

При підозрі рак глотки біопсія повинна проводитися під контролем фарингоскопії. Якщо пухлина знаходиться в товщі піднебінної мигдалики і не супроводжується виразкою, то біопсія може дати помилково-негативний результат у зв’язку з тим, що пухлинна ділянка не потрапила у взятий з поверхні мигдалика біопсійний зразок. Тому при односторонньому збільшенні мигдалики, припускаючи рак глотки, бажано провести односторонню тонзилектомію з подальшим ретельним вивченням тканин різних ділянок віддаленої мигдалики.

Визначити поширеність злоякісного процесу при раку глотки допомагає риноскопія, ларингоскопія, дослідження прохідності євстахієвої труби, отоскопія, рентгенографія черепа і приносових пазух, КТ черепа і глотки, МРТ головного мозку, біопсія лімфовузлів та ін. глотки, ангіни, хвороби Вегенера, сифілісу.

В основі лікування раку горлянки лежить хірургічний метод. Операція проводиться під загальним наркозом. Попередньо під місцевою анестезією виконується трахеостомія та інтубаційна трубка вводиться через трахеостому. Для уникнення інтраопераційної кровотечі проводиться перев’язка зовнішньої сонної артерії. Залежно від поширеності пухлини застосовується зовнішній або надротовий доступ. У ході операції пухлина повинна бути видалена разом з розташованими на 1 см за її периметром візуально незміненими тканинами. Якщо рак глотки локалізується в піднебінній мигдалині, то операція полягає у видаленні ураженої мигдалики, прилеглої до неї області кореня язика, піднебінних дужок і парафарингеальної клітковини. Якщо рак глотки проростає в горло, то проводять циркулярну резекцію глотки і видалення гортані. Операція закінчується формуванням трахеостоми, ортостоми та езофагостоми. Через 3 місяці після її проведення можливе виконання пластики глотки та стравоходу для відновлення природного шляху проходження їжі.

Рак глотки І-ІІ стадії підлягає лише хірургічному лікуванню. Рак глотки III стадії є показанням до комбінованого лікування: операція у поєднанні з променевою терапією. Опромінення як самостійний спосіб лікування застосовується, коли операція протипоказана або пацієнт відмовляється від неї, а також післяопераційний рецидив. Лікування може проводитися контактним чи дистанційним способом. У комбінації з хірургічним втручанням або як паліативне лікування раку глотки можливе застосування хіміотерапії.

П’ятирічне виживання пацієнтів, які мають рак глотки І-ІІ стадії, після його радикального видалення становить за різними даними від 65 до 95%, у пацієнтів з раком глотки ІІІ стадії після комбінованого лікування – 45-65%.

Попередити рак глотки допоможе відмова від куріння, жування тютюну та зловживання спиртними напоями. Також необхідно стежити за станом зубних протезів, своєчасно лікувати захворювання носоглотки та доброякісні пухлини глотки. Своєчасне звернення до отоларинголога дозволяє лікарю діагностувати рак глотки на І-ІІ стадії захворювання, що значно покращує прогноз лікування.