Рак яєчка

Рак яєчка – Це злоякісна поразка статевих залоз у чоловіків. Симптомами патології є утворення, що пальпується, збільшення і набряк мошонки, больовий синдром. Діагностика хвороби полягає у проведенні огляду, діафаноскопії, УЗД мошонки, біопсії яєчка, визначенні пухлинних маркерів, МРТ органів мошонки, КТ ОГП та ОБП. Лікування включає виконання одно-або двосторонньої орхіфунікулектомії, проведення променевої терапії та хіміотерапії. Прогноз захворювання залежить від клінічної стадії та гістологічного типу новоутворення.

Рак яєчка – порівняно рідкісна онкопатологія, що становить близько 1,5-2% усіх злоякісних пухлин, які виявляються у чоловіків. У практичній онкоурології на рак яєчка припадає 5% всіх новоутворень. При цьому захворювання є вкрай агресивним, вражає переважно молодих чоловіків до 40 років і є серед них найчастішою причиною ранньої онкологічної смертності. Найчастіше виявляється одностороння пухлина, рідше (у 1-2% випадків) спостерігається двостороння поразка.

Виявлено три вікові піки, пов’язані з виникненням раку яєчка: у хлопчиків до 10 років, молодих чоловіків від 20 до 40 років та людей похилого віку віком від 60 років. У дітей патологія у 90% випадків розвивається на тлі малігнізації ембріональної доброякісної тератоми. У старшому віці факторами, що провокують розвиток новоутворення, можуть стати травми мошонки, ендокринні захворювання (гіпогонадизм, гінекомастія, безплідність), радіаційне випромінювання та ін. Ризик виникнення неоплазії зростає при синдромі Клайнфельтера.

Найчастіше хвороба виявляється у пацієнтів із крипторхізмом – неопущенням залоз у мошонку. Різні форми крипторхізму збільшують ризик виникнення раку в яєчку, що не опустилося, в 10 разів. При односторонньому ураженні яєчка ймовірність виникнення пухлини контралатеральної залози також велика. Імовірність розвитку раку вища у чоловіків, чиї родичі першого ступеня (брат, батько) мали аналогічне захворювання. Патологія в 5 разів частіше зустрічається у європейців, особливо жителів Німеччини та Скандинавії; рідше – в азіатських та африканських країнах.

За гістологічним принципом виділяють герміногенні (що виходять із насіннєвого епітелію), негерміногенні (що виникають із строми яєчка) і змішані новоутворення. Герміногенні пухлини яєчка зустрічаються в 95% випадків і можуть бути представлені семіномою, ембріональним раком, хоріонкарциномою, злоякісною тератомою та ін. Близько 40% випадків герміногенних неоплазій складають семіноми; 60% – несеміномні пухлини. До пухлин строми статевого тяжу (негерміногенним) відносяться сертоліома, лейдигома, саркома.

Визначальне значення для лікування патології має стадування захворювання за міжнародними TNM-критеріями.

• Т1 – пухлина локалізована в межах яєчка та придатка, можливе вростання в білочну оболонку.
• Т2 – пухлина розташована в межах яєчка та придатка, проростає білочну та вагінальну оболонку.
• Т3 – пухлина інфільтрує насіннєвий канатик.
• Т4 – пухлина проростає насіннєвий канатик та тканини мошонки.

Для позначення залучення регіонарних (клубових, заочеревинних лімфовузлів) використовується критерій N:

• N1 – наявність регіонарних метастазів у лімфовузлах до 2 см у діаметрі
• N2 – метастази у регіонарних у лімфовузлах до 5 см
• N3 – метастази в лімфовузлах понад 5 см

Віддалені метастази позначаються латинською літерою М і класифікуються таким чином:

• М1 – виявляються віддалені метастази (М1а – у легких та нерегіонарних лімфовузлах, М1b – в інших органах).

Клініка складається з місцевих симптомів та проявів метастазування. Першою ознакою раку яєчок, як правило, стає ущільнення залози і поява в ній безболісного вузлика, що пальпується. У чверті випадків відзначається біль у ураженому яєчку чи мошонці, відчуття тяжкості чи тупого болю внизу живота. Початкова симптоматика може нагадувати гострий орхоепідідіміт. При прогресуванні раку яєчка мошонка стає асиметрично збільшеною та набрякою. Подальший розвиток клінічних проявів зазвичай пов’язаний із метастазуванням.

При здавленні нервових корінців збільшеними заочеревинними лімфовузлами можуть спостерігатися болі в спині; при здавленні кишківника – кишкова непрохідність. У разі блокади лімфатичних шляхів та нижньої порожнистої вени розвивається лімфостаз та набряки нижніх кінцівок. Здавлення сечоводів може супроводжуватися розвитком гідронефрозу та ниркової недостатності. Метастазування в лімфовузли середостіння викликає кашель та задишку. При розвитку ракової інтоксикації відзначається нудота, слабкість, втрата апетиту, кахексія.

Негерміногенні форми раку яєчка можуть ініціювати дисгормональні прояви. У цих випадках у хлопчиків нерідко розвивається гінекомастія, передчасна маскулінізація (гірсутизм, мутація голосу, макрогенітосомія, часті ерекції). У дорослих гормонально-активний рак може супроводжуватись зниженням лібідо, імпотенцією, фемінізацією.

Поетапна діагностика раку яєчок включає фізикальне обстеження, діафаноскопію, ультразвукову діагностику (УЗД мошонки), дослідження пухлинних маркерів, томографію, біопсію яєчка з морфологічним дослідженням тканин.

• Огляд уролога. Первинне обстеження починається з пальпації органів мошонки (для виявлення первинної пухлини), живота, пахвинної та надключичної області (з метою виявлення лімфовузлів, що пальпуються), грудних залоз (для виявлення гінекомастії). За допомогою діафаноскопії – просвічування тканин мошонки джерелом світла вдається диференціювати кісту придатка яєчка, гідроцілі та сперматозу від пухлини.
• Сонографія. Проведення УЗД органів мошонки має на меті визначення локалізації раку, його величини та ступеня інвазії, а також виключення ураження контрлатеральної залози.
• Томографічна діагностика. Високу чутливість і специфічність при діагностиці пухлин яєчка має МРТ органів мошонки, що дозволяє оцінити передбачувану глибину інвазії пухлини.
• Визначення сироваткових маркерів. Є значним чинником діагностики, стадування та прогнозу раку яєчка. Необхідно досліджувати АФП (a-фетопротеїн), ХГЛ (хоріонічний гонадотропін), ЛДГ (лактатдегідрогеназу), ПЩФ (плацентарну лужну фосфатазу). Збільшення рівня маркерів реєструється у 51% пацієнтів, проте негативний результат також виключає наявність пухлини.
• Біопсія. Остаточну морфологічну верифікацію діагнозу проводять у ході відкритої біопсії яєчка через пахвинний доступ. Зазвичай в процесі діагностичної операції здійснюється термінове морфологічне дослідження біоптату і при підтвердженні раку яєчка проводиться видалення статевої залози разом з насіннєвим канатиком (орхіфунікулектомія).

Віддалені метастази можуть бути виявлені при виконанні УЗД черевної порожнини та сонографії нирок, рентгенографії грудної клітки, МРТ та КТ ОГК та БП, остеосцинтиграфії.

Можливість органозберігаючої операції розглядається при двосторонній пухлині або ураження єдиної залози. Після резекції яєчка всім пацієнтам показано проведення ад’ювантної променевої терапії. Стандартом хірургічного лікування патології служить орхіектомія, при необхідності із заочеревинною лімфаденектомією. Видалення семиномних пухлин Т1-Т2 стадій доповнюється променевою терапією; при стадіях семіноми Т3-Т4, а також при несемінному раку потрібне призначення системної хіміотерапії. У разі двосторонньої орхіфунікулектомії або низького рівня тестостерону пацієнтам призначається гормонозамісна терапія.

Комплексне лікування (орхіектомія, радіотерапія, хіміотерапія) можуть призвести до тимчасової або тривалої безплідності та імпотенції. Тому пацієнтам фертильного віку перед початком терапії рекомендується обстеження онкоуролога з оцінкою рівня гормонів (тестостерону, ЛГ, ФСГ) та спермограми. При намірі надалі мати дітей до початку лікування чоловік може вдатися до кріоконсервації сперми.

Багатофакторний аналіз прогнозу враховує клінічну стадію, гістотип пухлини, правильний та повний комплекс проведеного лікування. Так, при стадіях раку Т1-Т2 можливе одужання у 90-95% пацієнтів. Найгірший прогноз слід очікувати при ангіолімфатичній інвазії пухлини, наявності метастазів. Профілактика полягає у своєчасному усуненні крипторхізму, попередженні травм мошонки, виключенні опромінення геніталій. Своєчасному виявленню патології сприяє регулярне самообстеження та раннє звернення до уролога-андролога при виявленні будь-яких змін.