Рак мови

Рак мови – злоякісна пухлина язика, що зазвичай бере свій початок з клітин епітелію його слизової. Характеризується локальним або дифузним ущільненням тканин язика, утворенням на поверхні папіломатозних виростів або виразки. Рак язика відрізняється швидким зростанням пухлини та її метастазуванням у лімфовузли, легені, кістки, головний мозок та печінку. Діагностика раку мови здійснюється за даними огляду, пальпації, рентгенографії, дослідження мазків-відбитків та біопсійного матеріалу. Для виявлення віддалених метастазів проводиться УЗД печінки, сцинтиграфія кістяка, МРТ головного мозку, рентгенографія легень. Лікування раку мови полягає в комбінованому застосуванні променевої терапії, хірургічного методу та хіміотерапії.

За частотою народження серед пухлин порожнини рота рак язика знаходиться на другому місці. На її частку припадає 50-60% злоякісних утворень цієї локалізації. Найбільша захворюваність на рак мови спостерігається у людей після 40 років, середній вік хворих – 60 років. Серед осіб молодше 30 років він зустрічається у поодиноких випадках. У чоловіків рак язика діагностується приблизно у 5-6 разів частіше, ніж у жінок.

Рак мови зустрічається у всіх країнах світу, але найбільшого поширення він набув у країнах Азії та Індії. Це пов’язують із прийнятим у цих країнах жуванням бетеля і насу — тонізуючих сумішей із листя бетелю, золи, тютюну, рослинних олій та спецій, які мають канцерогенну дію.

Серед факторів, що провокують розвиток раку мови, сучасна стоматологія та онкологія провідну роль відводить таким несприятливим впливам:

1. Хімічні канцерогени. Перше місце належить продуктам, що утворюються під час згоряння тютюну. Алкоголь потенціює дію канцерогенів тютюнового диму та в 2 рази збільшує ймовірність розвитку раку мови у курця. Поряд з курінням та вживанням алкоголю тригерний вплив на слизову оболонку з подальшим виникненням раку мови можуть надати і професійні шкідливості: солі важких металів, азбест, продукти нафтоперегонки, перхлоретилен.
2. Хронічна травма Механічна травматизація слизової може бути пов’язана з погано підігнаним зубним протезом, наявністю гострого зубного краю після перелому зуба або поганої обробки пломби, регулярним прикушуванням язика в тому самому місці.
3. Онкогенні віруси. Дослідження останніх років виявили зв’язок розвитку раку мови з хронічною персистуючою вірусною інфекцією, зумовленою вірусом папіломи людини (ВПЛ), ВІЛ або вірусом простого герпесу. Онкогенна дія цих вірусів пов’язана з їхньою здатністю блокувати вплив генів-супресорів пухлинного росту. Аналогічний механізм розвитку раку мови може спостерігатися у пацієнтів, які тривалий час отримують імуносупресивні препарати.

Тривале вплив вище перерахованих тригерних факторів призводить до пошкодження структури ДНК клітин епітелію мови з розвитком дисплазії або гіперплазії його слизової оболонки. Згодом, при продовженні впливу канцерогенного фактора, ці зміни трансформуються в рак. Щодо раку мови до передракових станів відносяться:

Крім того, більшість доброякісних пухлин мови через постійне травмування в ротовій порожнині можуть піддаватися злоякісній трансформації з розвитком раку язика.

Залежно від локалізації раку мови виділяють:

• рак тіла язика (70% випадків). Найчастіше розташовується на середині його бічної поверхні.
• рак кореня язика (20%)
• рак нижньої поверхні язика (10%).

За макроскопічною характеристикою розрізняють такі клінічні форми рак язика: екзофітну (папілярну або виразкову) та ендофітну (інфільтративну, інфільтративно-виразкову):

• Папілярна форма рак язика має вигляд щільного виросту над загальною поверхнею слизової оболонки, покритого папілярними або бляшкоподібними виростами.
• Виразкова форма зустрічається приблизно у половині випадків раку мови. Вона характеризується наявністю оточеної валиком поверхневої виразки язика, що постійно збільшується у розмірах. На початку свого розвитку ракова виразка язика відрізняється безболісністю. У міру її зростання з’являється больовий синдром та відзначається кровоточивість. Інфікування виразки та приєднання запальних явищ може маскувати рак язика та ускладнювати його діагностику.
• Інфільтративна форма рак язика відрізняється зростанням пухлини в товщу язика і проявляється його ущільненням. Вона може мати дифузний характер. Ущільнення, що поширюється на всю мову, призводить до порушення рухливості мови.
• При інфільтративно-виразковій формі раку мови поряд з інфільтрацією мають місце глибокі щілиноподібні виразки.

За мікроскопічною будовою 95% раку язика відносяться до плоскоклітинного раку. Інші гістологічні форми (аденокарцинома, базальноклітинна лімфоепітеліома та ін) зустрічаються вкрай рідко.

У клінічному перебігу раку мови виділяють три стадії: початкову, розвинену та занедбану.

початкова стадія рак язика характеризується малосимптомним перебігом і часто проходить непомічено для пацієнта. Вона може виявлятися утворенням на поверхні язика папілярних виростів; білуватих плям, які часто приймаються за наліт на мові; локальних ущільнень або почервонінь, найчастіше розташованих на бічній поверхні язика. Можливе збільшення підщелепних лімфовузлів. У деяких випадках раку язика больовий синдром відзначається вже на початковій стадії захворювання. Але він не має чіткої локалізації і тому часто розцінюється як прояв травматичної глоссалгії, глоситу, карієсу, пульпіту, періодонтиту, хронічного тонзиліту чи інших захворювань.

Розвинена стадія рак язика супроводжується появою різної симптоматики. Найчастіше спостерігаються болі, що мають різну інтенсивність, локальний або розлитий характер, іноді іррадіюють в інші області ротової порожнини, скроню, вухо. Роздратування слизової рота продуктами некрозу пухлини викликає підвищене слиновиділення. Внаслідок розпаду пухлини та її інфікування у пацієнтів з рота відзначається неприємний смердючий запах. У цій стадії раку язика можуть спостерігатися труднощі при ковтанні слини, оніміння частини язика, біль при ковтанні або біль у горлі постійного характеру, утруднення при вимові звуків, що періодично виникають кровотечі з язика, не пов’язані з його травмуванням.

Занедбана стадія рак язика характеризується досить агресивним перебігом зі швидким інвазивним зростанням пухлини, що супроводжується розпадом навколишніх тканин і метастазуванням в регіональні лімфовузли (підщелепні, підборіддя, потиличні шийні). Віддалені метастази раку язика найчастіше спостерігаються у легенях, головному мозку, кістках, печінці.

Практично безсимптомний перебіг раку мови в початковій стадії робить його своєчасну діагностику дуже скрутною для стоматолога. Початкові зміни слизової мови, виявлені в ході профілактичного огляду або при лікуванні карієсу, часто сприймаються як результат непоміченого травмування та не викликають підозр щодо раку. З цієї причини більшість випадків раку мови діагностується лише у розвиненій чи занедбаній стадії.

У ході діагностики проводять огляд та пальпацію освіти. За підозри на рак язика пацієнта направляють на консультацію до онколога. Точний діагноз встановлюють за даними цитологічного дослідження мазка-відбитка з поверхні виразки рака і гістологічного вивчення зразка пухлини, отриманого шляхом її біопсії. Для визначення глибини проростання пухлини та поширеності процесу проводять УЗД, при підозрі на проростання пухлини у кісткові структури застосовують рентгенографію, ортопантомографію та КТ лицьового черепа.

Метастазування раку діагностується за результатами біопсії лімфатичного вузла. Виявлення віддалених метастазів проводиться за допомогою КТ та МРТ головного мозку, рентгенографії легень, сцинтиграфії скелета, УЗД печінки. Диференціальна діагностика раку мови проводиться з доброякісними пухлинами язика, туберкульозною виразкою, твердим шанкром первинного сифілісу, лейкоплакією та ін.

Як правило, щодо раку мови застосовується комбінована терапія, що включає різні поєднання таких методів: хірургічного, променевого, хіміотерапевтичного.

• Хіміопроменева терапія. Променева терапія проводиться до і після операції з приводу раку. Вона може здійснюватися дистанційно або шляхом внутрішньотканинного опромінення (брахітерапія). Опромінення піддаються первинне вогнище та області метастазування. Великий розмір пухлини та її інфільтративне зростання є показанням для проведення комбінованої хіміопроменевої терапії. Паліативна променева та хіміотерапія (блеоміцин, метатрексат, вінбластин) проводяться у пацієнтів з віддаленими метастазами раку язика.
• Оперативне лікування. Направлено на радикальне видалення пухлини. Воно включає часткову резекцію мови (геміглосектомію) або повну глосектомію. При проростанні раку в м’які тканини дна ротової порожнини та кісткові структури, операція супроводжується резекцією уражених тканин та щелепної кістки. За потреби накладається ортостома. Надалі для відновлення втрачених структур щелепно-лицьової області застосовуються методи пластичної хірургії, пацієнту проводяться пластичні та реконструктивні операції. При метастазуванні раку язика в лімфатичні вузли провадиться їх видалення.

Профілактика щодо раку мови полягає у відмові від таких шкідливих звичок, як куріння та прийом алкоголю; усунення причин хронічного травмування слизової язика (якісна обробка пломб після їх встановлення, коректний підбір та правильне встановлення зубних протезів, своєчасне лікування зубних відколів); регулярної професійної гігієни ротової порожнини. При проведенні огляду ротової порожнини стоматолог повинен уважно поставитися до будь-яких змін з боку слизової мови і своєчасно направити пацієнта на консультацію онколога.

При своєчасній діагностиці та радикально проведеному комбінованому лікуванні раку язика п’ятирічна виживання пацієнтів становить 65-80%, а за деякими даними сягає 95%. На початку лікування раку язика в запущеній стадії з наявністю метастазування в лімфовузли п’ятирічна виживання пацієнтів становить менше 35%.