Рак щелепи

Рак щелепи – Злоякісне новоутворення, що походить з епітеліальної тканини. Клінічна картина визначається локалізацією первинного вогнища ураження. Перші ознаки неопластичного новоутворення верхньої щелепи мають схожість із симптомами хронічного гаймориту. При ураженні нижньощелепної кістки інтактні зуби набувають рухливості 2-3 ступеня, виникає оніміння нижньої губи. Поширений рак щелепи протікає з інтенсивним больовим синдромом. Діагностика захворювання включає збирання скарг, клінічний огляд, рентгенографію, патогістологічне дослідження. Лікування раку щелепи комбіноване. Поряд із видаленням пухлини показані курси променевої терапії.

Рак щелепи – патологічний процес первинного чи вторинного походження, в основі якого лежить трансформація здорових клітин кісткової тканини у пухлинні. Найчастіше діагностують злоякісні новоутворення верхньої щелепи. У 60% випадків неопластичний процес розвивається з епітеліальної тканини, що вистилає гайморові синуси.

За гістологічною будовою рак щелепи переважно є плоскоклітинним ороговіючим. Основна група пацієнтів, які звернулися до клініки – люди віком після 45-50 років. В обстеженні хворого поряд із хірургом-онкологом беруть участь офтальмолог, оториноларинголог. Лікування злоякісного новоутворення комбіноване. Прогноз при раку щелепи несприятливий, п’ятирічна виживання спостерігається у 30% пацієнтів.

При центральному (справжньому) раку щелепи пухлина бере свій початок із острівців Малассе. Вторинні новоутворення виникають при проростанні ракових клітин углиб кісткової тканини з гайморового синуса, альвеолярного відростка, піднебіння, бічних поверхонь язика, дна порожнини рота. Найчастіше неопластичний процес верхньої щелепи розвивається у пацієнтів і натомість хронічного запалення слизової верхньощелепної пазухи. Тривалий перебіг гаймориту призводить до трансформації клітин епітеліальної тканини.

Першопричинами вторинного раку щелепи також можуть бути травми слизової оболонки, вплив іонізуючого випромінювання, шкідливі звички (куріння, жування насу), професійні шкідливості (робота в гарячих цехах або запилених приміщеннях), неправильне харчування (надмірне вживання пряних, гострих продуктів). Крім того, існує ризик розвитку раку щелепи метастатичного походження у онкохворих пацієнтів із пухлинами нирок, шлунка, легень.

У початковій стадії канцерогенезу скарги, як правило, відсутні. При раку щелепи, що походить із епітелію гайморового синуса, пацієнти вказують на закладеність носа, утруднене носове дихання, наявність слизових виділень з домішкою крові. При локалізації первинної пухлини в області верхньовнутрішнього кута гайморового синуса крім наведених вище симптомів виникає потовщення, деформація нижньомедіальної стінки орбіти.

При раку щелепи, що розвинувся внаслідок поширення клітин злоякісної пухлини в кістку з латеральних відділів синуса, з’являється оніміння шкіри та слизової оболонки підочноямкової зони. Пацієнти скаржаться на сильний біль у ділянці молярів. При пухлинах нижньої щелепи може виникнути парестезія нижньої губи, тканини підборіддя. Інтактні зуби стають рухливими. Про ІІІ-ІV стадії раку щелепи свідчать розвиток екзофтальму, порушення відкривання рота, приєднання неврологічної симптоматики.

При неопластичному процесі кісткової тканини виникає деформація щелепи, високі ризики патологічних переломів. За відсутності належного лікування на шкірі можуть з’явитися ділянки виразки. Якщо первинним осередком ураження при раку щелепи є злоякісна пухлина слизової оболонки, при огляді виявляють ракову виразку або розростання слизової оболонки. Новоутворення з ендофітним типом росту є кратерообразною виразкову поверхню з інфільтрованим дном і ущільненими краями. При екзофітних пухлинах у ротовій порожнині виявляють грибоподібні розростання з вираженим інфільтратом біля основи.

Діагностика раку щелепи ґрунтується на аналізі скарг, даних фізикального огляду, а також рентгенологічного, гістологічного, радіоізотопного методів дослідження. Під час зовнішньоротового огляду пацієнтів з раком щелепи лікар-стоматолог виявляє асиметрію, деформацію обличчя, можливе виразка шкірних покривів. Нерідко при раку щелепи діагностують парестезію тієї ділянки, яка відповідає локалізації злоякісної пухлини. У ході пальпаторного дослідження виявляють потовщення кістки. Зуби, що у ділянці поразки, рухливі. Вертикальна перкусія позитивна.

При раку щелепи вторинного походження на слизовій оболонці виявляють виразку з ознаками малігнізації або папілярні розростання, у підстави яких пальпаторним методом визначається виражений інфільтрат. Лімфовузли у пацієнтів із раком щелепи збільшені, ущільнені, безболісні.

Рентгенографічно при раку щелепи виявляють дифузне розрідження кістки. Репаративної, а також періостальної реакції не спостерігається. На підтвердження діагнозу показано цитологічне дослідження матеріалу, взятого з виразки. При первинному раку щелепи проводять патогістологічний аналіз трепанованої ділянки ураженої кістки. Для виявлення злоякісної пухлини може бути використаний радіоізотопний метод.

Диференціюють рак щелепи з хронічним остеомієлітом, специфічними захворюваннями щелеп, доброякісними та злоякісними одонтогенними та остеогенними пухлинами. Пацієнта обстежують щелепно-лицьовий хірург, онколог, офтальмолог, оториноларинголог.

При виявленні раку щелепи застосовують комбіноване лікування. Поряд з видаленням новоутворення проводять курс перед- та післяопераційної променевої терапії. На підготовчому етапі в стоматології показано зняття відбитків виготовлення протезів, замещающих дефект. Щодо рухливих зубів дотримуються консервативної тактики, оскільки після хірургічного втручання зростає ризик дисемінації ракових клітин мережею лімфатичних судин. Якщо при раку щелепи визначається кілька збільшених рухомих шийних лімфовузлів або хоча б один спаяний лімфовузл, приступають до проведення шийної диссекції.

Залежно від клінічної ситуації можуть бути використані операції Ванаха, Крайля або фасційно-футлярного висічення. Уражена ділянка кісткової тканини при раку щелепи резецирують разом з окістям. При проростанні пухлини у суміжні зони проводять радикальну операцію, розширюючи межі операційного поля. При поширенні раку щелепи на основу черепа показано використання гамма-випромінювання. Прогноз при раку щелепи залежить від стадії захворювання, віку, імунного статусу хворого, вибору методу лікування.