Рак верхньої щелепи

Рак верхньої щелепи – злоякісна пухлина, що вражає верхньощелепну кістку, характеризується інфільтративним типом росту та регіонарним метастазуванням. Основними симптомами неоплазії є закладеність носа, гнійно-кров’янисті виділення, постійна хворобливого характеру, патологічна рухливість інтактних зубів, деформація альвеолярного відростка. Діагноз рак верхньої щелепи виставляють, базуючись на скаргах пацієнта, даних фізикального обстеження, результати рентгенографії, цитологічного та патогістологічного досліджень. Лікування раку верхньої щелепи комбіноване, резекції верхньощелепної кістки передує курс хіміо-або променевої терапії.

Рак верхньої щелепи – первинне або метастатичний злоякісне новоутворення, що вражає верхню щелепу. Серед пацієнтів, які звернулися до онкодиспансеру, рак верхньої щелепи діагностують утричі частіше, ніж рак нижньощелепної кістки. На один випадок саркоми верхньої щелепи припадають чотири випадки раку тієї ж локалізації. Основну групу пацієнтів становлять люди середнього віку (від 40 до 60 років). У 65% випадків рак верхньої щелепи виявляють після 50 років. Найчастіше пухлина розвивається із слизової оболонки гайморового синусу. Гістогенетично злоякісне новоутворення верхньої щелепи у 80% онкохворих є плоскоклітинним раком. Метастазування раку верхньої щелепи спостерігається пізно, метастази виявляють у кожного третього пацієнта.

Найчастіше причинами раку верхньої щелепи є хронічні уповільнені запальні захворювання гайморових синусів. Рідше злоякісна пухлина розвивається безпосередньо в кістковій тканині з епітеліальних острівців Малассе, або проростає в кістку зі слизової оболонки ротової порожнини, що покриває небо, щоки, альвеолярний відросток. Високі ризики малигнізації у разі хронічної травми слизової оболонки гострими краями зруйнованих зубів, невідполірованим базисом знімного протеза або виступаючими ребристими компонентами ортопедичних або ортодонтичних апаратів.

Крім первинного злоякісного новоутворення у стоматології описані й вторинні форми, коли рак верхньої щелепи розвивався внаслідок метастазування пухлин молочної, щитовидної залоз, шлунка в онкохворих пацієнтів. Метапластичні зміни циліндричного епітелію, що вистилає верхньощелепний синус, виникають внаслідок хронічного гаймориту. Утворення гіперпластичних розростань супроводжується малигнізацією тканини. Гістологічно рак верхньої щелепи в переважній більшості випадків є плоскоклітинним ороговіючим. Рідше виявляють аденокарциному, а також неороговуючий плоскоклітинний рак.

Розрізняють такі стадії раку верхньої щелепи:

• 1 стадія. Пухлина локалізується в одній анатомічній ділянці. Деструктивні зміни кістки відсутні.
• 2a стадія. Рак верхньої щелепи не поширюється сусідні ділянки. У межах анатомічної області розташування новоутворення є деструктивні зміни кістки.
• 2b стадія. Рак верхньої щелепи проростає у суміжні ділянки. На стороні ураження виявляють один неспаяний з оточуючими тканинами метастаз.
• 3a стадія. Рак верхньої щелепи поширюється на орбіту, носову порожнину. Ознаки ураження виявляють на небі, альвеолярному відростку. Є остеоліз кісткової тканини.
• 3b стадія. Під час обстеження виявляють односторонні чи двосторонні метастази.
• 4a стадія. Рак верхньої щелепи поширюється на носоглотку, основу черепа. На шкірі виникають виразки. Віддалених метастазів немає.
• 4b стадія. Раком верхньої щелепи уражаються суміжні області. Також виявляють метастази, спаяні з оточуючими тканинами.

На початкових стадіях рак верхньої щелепи протікає безсимптомно. Протягом перших 2-3 місяців хворі пов’язують закладеність носа, наявність мізерних серозних виділень із проявами хронічного гаймориту. Далі клініка раку верхньої щелепи стає більш очевидною. Симптоматика залежить від локалізації патологічного вогнища. Якщо злоякісне новоутворення розвивається у верхній ділянці медіальної стінки, у патологічний процес залучаються слізний мішок та слізні ходи, що надалі призводить до виникнення ознак вторинного дакріоциститу. У хворих відзначається посилена сльозотеча, що відповідає стороні ураження. Шкіра в зоні внутрішнього кута ока стає набрякою, гіперемованою.

При прогресуванні раку верхньої щелепи руйнується нижньоочникова стінка, внаслідок чого розвиваються екзофтальм та диплопія, падає гострота зору. Якщо новоутворення локалізується у нижній ділянці медіальної стінки, пацієнти вказують на наявність бурих виділень із носа з неприємним гнильним запахом. Є відчуття тяжкості, закладеності носа. Якщо рак верхньої щелепи вражає передню стінку гайморового синуса, виникає виражений больовий синдром у ділянці інтактних премолярів чи молярів. Далі приєднується патологічна рухливість зубів.

Сильні невралгічні болі спостерігаються при локалізації раку верхньої щелепи у верхньо-зовнішньому квадранті. При поширенні пухлинного процесу на ділянку жувальних м’язів порушується відкриття рота. Внаслідок компресії венозного сплетення блокується відтік лімфи з ретробульбарної клітковини, що надалі призводить до виникнення хемозу, екзофтальму. Стерта клінічна картина спостерігається при розвитку раку верхньої щелепи у нижній ділянці зовнішньої стінки гайморового синусу. Основні скарги подібні до проявів хронічного гаймориту.

Діагноз рак верхньої щелепи ставлять на підставі скарг пацієнта, даних анамнезу, результатів клінічного, рентгенологічного, цитологічного та патогістологічного досліджень. На початкових стадіях клініка раку верхньої щелепи подібна до хронічних гайморитів, етмоїдитів. Якщо пухлинний процес поширюється на кісткову тканину зі слизової оболонки піднебіння, щоки або альвеолярного відростка, при обстеженні лікар-стоматолог виявляє вихідне патологічне вогнище в ротовій порожнині.

При екзофітному типі росту пухлина представлена ​​розростаннями з ознаками виразок. Кратероподібна виразкова поверхня зустрічається при ендофітному зростанні злоякісного новоутворення. На пізніх стадіях раку верхньої щелепи виявляють деформацію альвеолярного відростка, патологічну рухливість інтактних зубів, відсутність больової та тактильної чутливості у зоні локалізації пухлини. Проростання злоякісного новоутворення на орбіту веде до розвитку екзофтальму, стає причиною втрати зору.

Рентгенографічно при початкових стадіях раку верхньої щелепи, що розвивається зі слизової оболонки гайморового синуса, виявляють завуальованість пазухи. В ділянці шва, що з’єднує альвеолярний відросток зі вилицевою кісткою, а також в області нижньоочної щілини виявляють деструктивні зміни кістки, нехарактерні для хронічного гаймориту. На прицільній рентгенограмі визначають резорбцію кісткової тканини в зоні міжзубних та міжкореневих перегородок. На пізніх стадіях резорбтивні процеси протікають на кшталт «таючого цукру» без ознак регенерації кістки.

Для підтвердження діагнозу рак верхньої щелепи використовують лабораторні дослідження. Про наявність злоякісної пухлини сигналізує виявлення у ході цитологічного аналізу пухлинних клітин у промивних водах, отриманих із верхньощелепних синусів. За відсутності дренажу через співустя гайморової пазухи виконують пункцію. Отриманий матеріал направляють на патогістологічне дослідження. Диференціюють рак верхньої щелепи з хронічним гайморитом, одонтогенною радикулярною кістою, хронічним остеомієлітом. Фізичне обстеження проводять стоматолог-хірург, онколог, при необхідності отоларинголог.

Якщо рак верхньої щелепи не поширився на основу черепа, лікування включає гамма-терапію або хіміотерапію, що супроводжується введенням лікарських засобів у регіонарні артерії. Екстирпацію верхньої щелепи проводять через 3 тижні. Після операції показано контактну променеву терапію ложа віддаленого новоутворення. При підозрі на метастазування раку верхньої щелепи виконують висічення шийних лімфовузлів разом із клітковиною.

Наявність декількох неспаяних з навколишніми тканинами метастазів або одного спаяного є прямим показанням до виконання радикального втручання, що полягає у видаленні лімфовузлів разом з підшкірною клітковиною, шийним відділом внутрішньої яремної вени, нижньощелепної слинної залози і грудинно-ключично-сос. Операційний дефект заповнюють за допомогою знімного пластинкового протеза (за умови збереження м’яких тканин) або виготовляють ектопротез. Закриття сполучення ротової порожнини з порожниною носа здійснюється за рахунок платівки-обтуратора. За наявності ознак залучення до патологічного процесу основи черепа хірургічне втручання не здійснюють. Основою лікування раку верхньої щелепи в даному випадку є хіміотерапія та променева терапія.

При ранньому виявленні злоякісного новоутворення прогноз є сприятливим. На пізніх стадіях раку верхньої щелепи поширення пухлинних клітин на основу черепа супроводжується метастазуванням. І тут прогноз для життя несприятливий. Після радикальної лімфаденектомії погіршується венозний відтік, виникає стійка деформація шиї, що негативно впливає якість життя пацієнтів.