Ранній дитячий аутизм

Ранній дитячий аутизм – Складне порушення розвитку, що характеризується спотворенням перебігу різних психічних процесів, головним чином, в когнітивній та психосоціальній сферах. Проявами раннього дитячого аутизму служать уникнення контактів із людьми, замкнутість, спотворені сенсорні реакції, стереотипність поведінки, порушення мовного розвитку. Діагноз раннього дитячого аутизму встановлюється на підставі динамічного спостереження та задоволення проявів порушення критеріїв діагностики РДА. Лікування раннього дитячого аутизму будується за синдромальним принципом; додатково проводиться корекційна робота за спеціальними педагогічними методиками.

Ранній дитячий аутизм (РДА, синдром Каннера) – психопатологічний синдром, основу якого складають стійкі порушення соціальної взаємодії, спілкування та поведінки. Частота раннього дитячого аутизму в популяції становить 2-4 випадки на 10 тис. дітей за явним переважанням розладу серед хлопчиків (3-4:1). Ранній дитячий аутизм починає проявляти себе у перші 3 роки життя дитини, зазвичай діагностується у дітей віком 2-5 років. Приблизно в 0,2% випадків ранній аутизм дитячий поєднується з розумовою відсталістю. Характерно, що ранній дитячий аутизм ніколи не розвивається у дітей віком від 5 років, тому, починаючи зі старшого дошкільного віку, слід думати про виникнення у дитини з відхиленнями в поведінці інших психічних відхилень, насамперед шизофренії.

На сьогоднішній день причини та механізми раннього дитячого аутизму до кінця неясні, що породжує безліч теорій та гіпотез походження порушення.

Генна теорія походження пов’язує ранній дитячий аутизм із генетичними дефектами. Відомо, що 2-3% нащадків аутистів також страждає на цей розлад; ймовірність народження другої дитини-аутиста у ній становить 8,7 %, що у багато разів перевищує середню популяційну частоту. У дітей з раннім дитячим аутизмом найчастіше виявляються інші генетичні порушення – фенілкетонурія, синдром ламкої Х-хромосоми, нейрофіброматоз Реклінгхаузена, гіпомеланоз Іто та ін.

Відповідно до тератогенної теорії виникнення раннього дитячого аутизму, різні екзогенні та середовищні фактори, що впливають на організм вагітної на ранніх термінах, можуть викликати біологічні пошкодження ЦНС плода і надалі призводити до порушення загального розвитку дитини. Такими тератогенами можуть бути компоненти продуктів харчування (консерванти, стабілізатори, нітрати), алкоголь, нікотин, наркотики, лікарські препарати, внутрішньоутробні інфекції, стреси, фактори середовища (радіація, вихлопні гази, солі важких металів, фенол та ін.). Крім цього, часта зв’язок раннього дитячого аутизму з епілепсією (приблизно у 20-30% хворих) вказує на наявність перинатальної енцефалопатії, яка може розвинутися внаслідок токсикозів вагітності, гіпоксії плода, внутрішньочерепних пологових травм та ін.

Альтернативні теорії пов’язують походження раннього дитячого аутизму з грибковою інфекцією, метаболічними, імунними та гормональними порушеннями, старшим віком батьків. В останні роки з’явилися повідомлення про зв’язок раннього дитячого аутизму з профілактичною вакцинацією дітей проти кору, паротиту та краснухи, проте нові дослідження переконливо спростували наявність причинно-наслідкового зв’язку між щепленням та захворюванням.

Відповідно до сучасних уявлень, ранній дитячий аутизм входить у групу первазивних (загальних) порушень психічного розвитку, у яких страждають навички соціально-побутового спілкування. Ця група також включає синдром Ретта, синдром Аспергера, атиповий аутизм, гіперактивний розлад з УО та стереотипними рухами, дезінтегративний розлад дитячого віку.

За етіологічним принципом розрізняють ранній дитячий аутизм ендогенно-спадкового, пов’язаного з хромосомними аббераціями, екзогенно-органічного, психогенного та неясного генезу. На підставі патогенетичного підходу виділяють спадково-конституційний, спадково-процесуальний та набутий постнатальний дизонтогенез.

З урахуванням переважаючого характеру соціальної дезадаптації при ранньому дитячому аутизмі К. С. Лебединська виділила 4 групи дітей:

• з відчуженістю від навколишнього (Повна відсутність потреби в контакті, ситуативна поведінка, мутизм, відсутність навичок самообслуговування)
• з відкиданням навколишнього (Рухові, сенсорні, мовні стереотипії; синдром гіперзбудливості, порушення почуття самозбереження, гіперсензитивність)
• із заміщенням навколишнього (Наявність надцінних пристрастей, своєрідність інтересів і фантазій, слабка емоційна прихильність до близьких)
• із надгальмозимістю щодо навколишнього (лякливість, ранимість, лабільність настрою, швидка психічна та фізична виснажуваність).

Основні «класичні» прояви раннього дитячого аутизму включають уникнення дитиною контактів з людьми, неадекватні сенсорні реакції, стереотипії поведінки, порушення мовного розвитку та вербальної комунікації.

Порушення соціальної взаємодії у дитини, яка страждає на аутизм, стають помітними вже ранньому дитинстві. Дитина-аутист рідко посміхається дорослим і відгукується своє ім’я; у старшому віці – уникає зорового контакту, рідко наближається до стороннім, зокрема іншим дітям, мало виявляє емоцій. У порівнянні зі здоровими однолітками, у нього відсутня цікавість та інтерес до нового, потреба в організації спільної ігрової діяльності.

Звичайні за силою та тривалістю сенсорні подразники викликають у дитини із синдромом раннього дитячого аутизму неадекватні реакції. Так, навіть тихі звуки і неяскравий сет можуть викликати підвищену полохливість і страх або, навпаки, залишати дитину байдужим, ніби вона не бачить і не чує, що відбувається навколо. Іноді діти-аутисти вибірково відмовляються одягати одяг певного кольору або використовувати деякі кольори у продуктивній діяльності (малюванні, аплікації та ін.). Тактильний контакт навіть у дитячому віці не викликає реакції у відповідь або провокує опір. Діти швидко втомлюються від діяльності, пересичуються від спілкування, натомість схильні до «застрягання» на неприємних враженнях.

Відсутність здатності до гнучкої взаємодії з навколишнім середовищем при ранньому дитячому аутизмі обумовлює стереотипність поведінки: одноманітність рухів, однотипні дії з предметами, певний порядок і послідовність виконання дій, велику прихильність до обстановки, до місця, а чи не до людей. У дітей-аутистів відзначається загальна рухова незручність, нерозвиненість дрібної моторики, хоча в стереотипних, часто повторюваних рухах вони демонструють разючу точність і вивіреність. Формування навичок самообслуговування також відбувається із запізненням.

Мовленнєвий розвиток при ранньому дитячому аутизмі відрізняється своєрідністю. Долінгвістична фаза мовного розвитку протікає із затримкою – пізно з’являється (іноді зовсім відсутня) гуління та белькотіння, звуконаслідування, ослаблена реакція на звернення дорослих. Самостійна мова у дитини з раннім дитячим аутизмом також з’являється пізніше за звичайні нормативні терміни (дивися «Затримка мовного розвитку»). Характерні ехолалії, штампованість мови, виражені аграматизми, відсутність у мові особистих займенників, інтонаційна бідність мови.

Своєрідність поведінки дитини з синдромом раннього дитячого аутизму визначається негативізмом (відмовою від навчання, спільної діяльності, активним опором, агресією, відходом «в себе» та ін.) Фізичний розвиток у дітей-аутистів зазвичай не страждає, проте інтелект у половині випадків виявляється зниженим. Від 45 до 85% дітей з раннім дитячим аутизмом мають проблеми з травленням; вони часто зустрічаються кишкові коліки, диспепсичний синдром.

Відповідно до МКХ-10, діагностичними критеріями раннього дитячого аутизму є:

• 1) якісне порушення соціальної взаємодії
• 2) якісні порушення спілкування
• 3) стереотипність форм поведінки, інтересів та активності.

Діагноз раннього дитячого аутизму встановлюється після періоду спостереження за колегіальною комісією у складі педіатра, дитячого психолога, дитячого психіатра, дитячого невролога, логопеда та інших фахівців. Широко використовуються різні опитувальники, інструкції, тести вимірювання рівня інтелекту та розвитку. Уточнююче обстеження може включати ЕЕГ, МРТ та КТ головного мозку при судомному синдромі; консультацію генетика та генотипування при неврогенетичних розладах; консультацію гастроентеролога при травних розладах тощо.

Диференціальна діагностика раннього дитячого аутизму проводиться як усередині групи первазивних порушень розвитку, так і з іншими психопатологічними синдромами – затримкою психічного розвитку, олігофренією, шизофренією, деприваційними розладами та ін.

Лікування синдрому раннього дитячого аутизму на сьогоднішній день неможливе, тому медикаментозна корекція будується за синдромальним принципом: у разі необхідності призначаються протисудомні препарати, психостимулятори, антипсихотики тощо. Є відомості про сприятливі результати електроакупунктури.

Доцільність застосування різних експериментальних методик (наприклад, лікування раннього дитячого аутизму безглютенової дієти) не має клінічно достовірних підтверджень.

Основна роль лікуванні раннього дитячого аутизму відводиться психотерапії, психолого-педагогічної корекції, дефектологічної допомоги, заняттям з логопедом. У роботі з дітьми-аутистами використовується музикотерапія, арт-терапія, ігротерапія, іпотерапія, дельфінотерапія, працетерапія, логоритміка. У процесі навчання аутичних дітей педагогам слід орієнтуватися на сильні сторони дитини (націленість на навчання, які переважають інтереси, здібності до точних наук чи мов тощо).

Неможливість повного лікування раннього дитячого аутизму обумовлює збереження синдрому в підлітковому та дорослому віці. За допомогою ранньої, постійної та комплексної лікувально-корекційної реабілітації вдається досягти прийнятної соціальної адаптації у 30% дітей. Без спеціалізованої допомоги та супроводу у 70% випадків діти залишаються глибокими інвалідами, не здатними до соціальних контактів та самообслуговування.

Враховуючи невстановленість точних причин раннього дитячого аутизму, профілактика зводиться до загальноприйнятих правил, яких повинна дотримуватись жінка, яка готується до материнства: ретельно планувати вагітність, виключити вплив несприятливих екзогенних факторів, правильно харчуватися, уникати контактів з інфекційними хворими, дотримуватися рекомендацій.