Ранній клімакс

Ранній клімакс — комплекс змін, що виникають при естрогенній недостатності та супроводжуються раннім (до 45 років) або передчасним (до 40 років) припиненням менструацій. Рівень жіночих статевих гормонів у молодому віці знижується при обтяженій спадковості, травмах, запаленні та новоутвореннях яєчників, їх видаленні, медикаментозному або токсичному пригніченні функції. Ранній клімактеричний період також може виявлятися вазомоторними, емоційними та обмінно-трофічними розладами. Діагноз встановлюється на підставі типових скарг та лабораторно підтвердженого зниження рівня естрогенів. Основний метод лікування – замісна гормонотерапія.

Раннє настання клімактеричного періоду (ранній клімакс або клімактерій) – досить рідкісний стан, поширеність якого поки що точно не встановлена. Спостерігається у жінок віком до 35-45 років із раніше нормальною менструальною та репродуктивною функціями. Деякі фахівці у галузі гінекології називають випадки передчасного згасання функції яєчників, які пов’язані з їх ушкодженням чи видаленням, синдромом виснажених яєчників. Хоча клімакс є одним із фізіологічних періодів життя жінки, його ранній розвиток у 60-80% випадків супроводжується дискомфортними суб’єктивними відчуттями різного ступеня вираженості та патологічними змінами у різних органах та системах.

Передчасне згасання репродуктивної функції жінки пов’язане зі зниженням чи припиненням продукції статевих гормонів. Як правило, до раннього клімаксу наводять:

• Генетичні аномалії. Вченими виявлено гени, які передчасно припиняють функції яєчників або знижують їхню чутливість до дії фолікулостимулюючого гормону (ФСГ). Раннє настання клімаксу через виснаження яєчників також спостерігається при ряді спадкових захворювань (галактоземії, блефарофімозе та ін).
• Пухлини яєчників. Об’ємні новоутворення при інтенсивному зростанні здатні пошкоджувати здорову фолікулярну тканину.
• Операції на яєчниках. Резекцію або видалення яєчників виконують при травматичному їх пошкодженні, оперативному лікуванні доброякісних і злоякісних пухлин, позаматкової вагітності.
• Інтенсивні променеві дії. Отримання сумарної дози опромінення в 6 Грей при променевій терапії органів малого тазу або опроміненні під час аварії на атомному об’єкті спричиняє незворотне пошкодження тканини яєчників.
• Хіміотерапія. Продукція естрогенів може порушуватися при лікуванні пухлин з використанням препаратів, що пригнічують поділ клітин. Схема лікування гормоночутливих злоякісних новоутворень передбачає призначення засобів, що пригнічують функцію яєчників.
• Аутоімунні хвороби. При аутоімунних процесах, що відбуваються у статевих залозах, спостерігається заміщення фолікулів рубцевою тканиною. Поразка яєчників також виникає при хворобі Аддісона, інсулінозалежному цукровому діабеті та деяких інших захворюваннях.

При ранньому клімаксі в яєчниках поступово зменшується кількість фолікулів та, відповідно, знижується секреція естрогенів. До кінця третього року постменопаузи можна виявити лише поодинокі фолікули, які надалі повністю зникають. На тлі зниженого рівня естрогенів гіпофіз виділяє більше ФСГ, що призводить до виникнення гіпергонадотропного гіпогонадизму. Оскільки рецептори до жіночих статевих гормонів виявлено у більшості органів і тканин, розвиток естрогенної недостатності супроводжується не тільки порушенням репродуктивної функції (аменореєю, інволюцією матки тощо), але й змінами у лімбічній та інших системах.

В основі класифікації раннього клімаксу лежить поетапний характер розвитку. Розрізняють такі фази:

• Пременопауза. Етап між першими симптомами та останньою менструацією, що триває в середньому 6-8 років.
• Менопауза. Період 12-місячної відсутності менструацій після останніх місячних, які пройшли самостійно внаслідок функціонування яєчників.
• Постменопауза. Тимчасовий період після менопаузи до 65-69 років: рання постменопауза – перші 5 років після періоду менопаузи; пізня постменопауза – понад 5 років після менопаузи.

Перша ознака передчасного згасання функції яєчників – зміна менструального циклу. Проміжок між окремими менструаціями зазвичай подовжується до 35 днів і більше, рідше він коротшає. Виділення стають рясними або, навпаки, мізерними. Наприкінці ранньої пременопаузи виникають періоди вторинної аменореї – відсутності місячних протягом півроку та більше. Жінка, як правило, не може завагітніти. Через нестачу гормонів спостерігаються припливи: відчувається жар, червоніє обличчя, а в деяких випадках і верхня частина тулуба, рясно виділяється піт, раптово виникають напади задишки. Пацієнтка стає дратівливою, плаксивою, у неї порушується сон, знижується працездатність, погіршується виконання завдань, пов’язаних із запам’ятовуванням та аналізом інформації.

Дисгормональні зміни в міокарді призводять до задишки під час ходьби та фізичної активності, перебоїв у роботі серця. У лівій половині грудної клітки з’являється дискомфорт і біль колючого характеру, не пов’язані з навантаженнями, але іноді досить інтенсивні та тривалі. Порушення тонусу судин супроводжується головним болем, запамороченнями, раптовим підвищенням або падінням артеріального тиску. Через уповільнення ліпідного обміну зростає маса тіла. В області підборіддя та над верхньою губою виникає надмірне оволосіння.

У менопаузі і ранній постменопаузі шкіра виглядає більш сухою і зморшкуватою, нігті і волосся стає ламким, тьмяним, їх зростання сповільнюється. Розвиваються типові урогенітальні розлади: імперативні позиви до сечовипускання, нетримання сечі при різких рухах, під час кашлю та сміху. Через сухість слизових зовнішніх статевих органів та піхви з’являється свербіж та печіння. Знижується статевий потяг. У період пізньої постменопаузи можуть порушуватися пам’ять, слух і зір, підвищуватись артеріальний тиск, спостерігатися викривлення та підвищена ламкість кісток, кісткові та суглобові болі, порушення постави, артрити.

Своєчасне виявлення ознак раннього настання клімаксу дозволяє не лише запобігти розвитку досить серйозних захворювань, а й підвищити якість життя жінки. До комплексного плану обстеження входять:

• Консультація гінеколога. При збиранні анамнезу виявляється типова симптоматика, що оцінюється за допомогою індексу Куппермана. При огляді в динаміці симптом «зіниці» завжди залишається негативним, а показник натягу слизу шиї – низьким.
• Гормональні дослідження. Вже в початковому періоді раннього клімаксу знижується концентрація естрадіолу, інгібінів (особливо інгібіну В), глобулінів, що пов’язують статеві гормони (ГСПГ). Одночасно збільшується вміст ФСГ. Порушується співвідношення рівнів фолікулостимулюючого та лютеїнізуючого гормонів. Може спостерігатись як підвищення, так і недостатність андрогенів.
• Кольпоцитологічне дослідження. Відзначається зсув ліворуч індексу дозрівання (ІВ) зі збільшеним вмістом парабазальних та базальних клітин піхвового епітелію.
• Дослідження ліпідного обміну. Підвищується загальний рівень холестерину та ліпопротеїдів низької щільності, знижується вміст ліпопротеїдів високої щільності.
• Трансвагінальне УЗД. Виявляється витончення ендометрію, гіпоехогенні ділянки, характерні для фіброзу міометрія, у постменопаузі – синехії та невелике скупчення рідини в матці.
• Ультразвукова доплерографія. Зазначається зменшення кровотоку у м’язовому шарі матки.

У періоді постменопаузи важливу роль відіграють дослідження, що дозволяють визначити можливі ускладнення: остеоденситометрія для виявлення остеопорозу, ЕКГ для діагностики патології серця, мамографія та цитологія зіскрібка шийки матки (ПАП-тест) для виявлення новоутворень, що виникають на тлі гормонального дисбалансу. Тяжкий перебіг раннього клімаксу необхідно диференціювати від захворювань надниркових залоз, щитовидної залози, гіперпролактинемії, пухлин гіпофіза та яєчників. Показано консультації ендокринолога, онколога, онкогінеколога, невропатолога.

Оскільки клінічні прояви клімактеричного синдрому пов’язані з дефіцитом естрогенів, за його патологічної течії показано корекцію гормонального фону. З цією метою пацієнтці призначається:

• Замісна гормонотерапія (ЗГТ). Найбільш ефективні жіночі статеві гормони. Залежно від основного захворювання, що спровокував ранній розвиток клімаксу, застосовуються естрогени, гестагени, комбінації естрогенів із прогестинами або андрогенами. З урахуванням можливих побічних ефектів від використання гормональних препаратів, наявності абсолютних та відносних протипоказань до гормонотерапії, конкретну схему має підбирати спеціаліст-гінеколог.
• Фітоестрогенні лікарські засоби. За наявності протипоказань до ЗГТ або відмови жінки від прийому гормональних засобів рекомендовані фітоестрогенні препарати. Їх виробляють із рослинної сировини, що містить молекули нестероїдного типу з естрогеноподібним ефектом.
• Місцеве застосування естрогеновмісних засобів. Призначення свічок, кремів, гелів і т. д. виправдане при інволютивних змінах у слизовій оболонці цервікального каналу, піхви та зовнішніх статевих органів.

З метою профілактики та лікування можливих ускладнень можуть застосовуватися седативні препарати, засоби, що покращують серцевий та мозковий кровотік, вітамінні та вітамінно-мінеральні комплекси, препарати кальцію. Ефективна лікувальна фізкультура, спрямована на збереження тонусу м’язів тазового дна та функціонального стану опорно-рухового апарату.

При збереженні тканин яєчника призначення замісної гормонотерапії дозволяє зменшити типову клімактеричну симптоматику в 92-95% випадків, знизити вираженість урогенітальних розладів у 85% жінок, поліпшити стан шкіри та волосся, а в ряді випадків зберегти і навіть відновити менструації (до 10%). У жінок, які регулярно приймають гормональні та гормоноподібні препарати, на третину знижується ризик патологічних переломів. З урахуванням можливих причин раннього клімактерію, для його профілактики важливо вести збалансований спосіб життя, стежити за здоров’ям репродуктивних органів, щонайменше раз на рік відвідувати акушера-гінеколога, уникати травм черевної порожнини, вибирати найменш травматичні способи оперативного лікування (за наявності показань).