Ранній викидень

Ранній викидень – Це мимовільне переривання вагітності терміном до 12 акушерських тижнів, найчастіше за відсутності серцевої діяльності у плода або порожньому зародковому мішку. Зазвичай ранній викидень супроводжується болем внизу живота чи попереку різного характеру, кров’янистими виділеннями з піхви з можливим домішкою гнійних мас чи амніотичних вод. Діагностика включає підтвердження вагітності, фізикальний огляд пацієнтки, дослідження родових шляхів і трансвагінальне ультразвукове сканування. Лікування раннього викидня залежить від його форми і може полягати в медикаментозному продовженні, перериванні вагітності або вакуум-аспірації.

Ранній викидень – це патологічний стан в акушерстві та гінекології, який характеризується мимовільним абортом терміном до 12 тижнів. Згідно з офіційною статистикою, близько 15-20% усіх підтверджених вагітностей закінчуються спонтанним перериванням. Ранній викидень – найпоширеніше ускладнення в акушерстві, він становить близько 80% від усіх спонтанних абортів і в 70% випадків відбувається до клінічного прояву вагітності. Близько третини всіх випадків ранніх викиднів виникають терміном до 8 акушерських тижнів через відсутність ембріона. Найбільш поширений цей стан серед матерів у віці старше 40 років. Це з високою частотою хромосомних аномалій, які є причиною понад 50% всіх випадків ранніх викиднів.

Більше половини випадків ранніх викиднів спричинено хромосомними мутаціями плода, зокрема – аутосомними трисоміями, моносоміями за Х-хромосомою та поліплоїдіями. Найменшу частину випадків провокують фактори, що надають тератогенний вплив на плід і створюють несприятливе середовище для його розвитку. Сюди відносяться вживання матір’ю алкоголю, сигарет, великої кількості кофеїну (понад 4 чашки на добу) або наркотичних речовин, інфекційні захворювання (сифіліс, хламідіоз, токсоплазмоз), прийом деяких медикаментів (НПЗЗ, ретиноїди, протимікотичні засоби, антидепресанти), професійні випромінювання, токсини і т. д.).

Також причиною раннього викидня можуть бути зрілий вік матері (після 40 років ризик мимовільного аборту становить більше 40%) аномалії розвитку статевих органів, виражене ожиріння, безпосередня травма живота, хронічні захворювання (антифосфоліпідний синдром, полікістоз яєчників, захворювання щитовидної залози).

Виділяють кілька клінічних варіантів раннього викидня: загрозливий, що почався, септичний та неповний викидні, викидень у ході. Погрозливий викидень проявляється болями в надлобковій та поперековій областях тягнучого характеру, мізерними кров’янистими виділеннями з піхви. При цьому спостерігається гіпертонус матки, її розміри відповідають терміну вагітності, а внутрішній зів закритий. Ранній викидень, що почався, має такі ж симптоми, проте вони більш виражені, а канал шийки матки переходить у відкритий стан. Викидень у ході характеризується болями, що повторюються, внизу живота переймоподібного характеру, більш вираженими кров’янистими виділеннями, рідше – з домішкою амніотичної рідини. При обстеженні матка має розміри менші за належні при даному терміні вагітності, зовнішній і внутрішній позіхання відкриті. У просвіті піхви чи шийки матки можуть визначатися елементи плодового яйця.

Неповний ранній викидень (неповний аборт) – це стан жінки, коли після переривання вагітності в матці зберігаються елементи плодового яйця. Він супроводжується помірними болями в ділянці попереку та в нижній частині живота, масивними кровотечами, які можуть призводити до геморагічного шоку. Септичний або інфікований ранній викидень – переривання вагітності, що характеризується ознаками інфікування статевих органів: різким підвищенням температури тіла, загальною слабкістю, болем у ділянці тазу, гнійними виділеннями з піхви, збільшенням ЧСС та ЧД, м’язовим дефансом передньої черевної стінки.

Діагностика ранніх викиднів ґрунтується на зборі анамнестичних даних та скарг пацієнтки, об’єктивному огляді, даних лабораторних та інструментальних методів дослідження. При опитуванні жінки акушер-гінеколог звертає увагу на дату останньої менструації, шкідливі звички, професійні шкідливості, хронічні захворювання, нещодавно перенесені інфекції, прийом медикаментів і результати минулих вагітностей. Збираючи скарги, фахівець уточнює обсяг кровотеч із піхви, наявність гною або навколоплідних вод, характер та локалізацію больового синдрому. При базовому обстеженні жінки з підозрою на ранній викидень оцінюються загальний стан, температура тіла, ЧСС, ЧД та артеріальний тиск. Далі виконується обстеження живота, після чого проводиться вагінальний огляд за допомогою дзеркал та бімануальне дослідження для оцінки розмірів та консистенції матки. Серед лабораторних тестів, крім базових аналізів, вимірюється рівень прогестерону та β-хоріонічного гонадотропіну людини (β-ХГЛ) для визначення можливої ​​позаматкової вагітності.

Чільне місце в діагностиці раннього викидня займає ультразвукове дослідження (УЗД). На даний момент трансвагінальне УЗД (ТВС) є «золотим стандартом» у діагностиці вагітностей на ранніх стадіях. Лише за неможливості його проведення застосовується трансабдомінальне сканування (ТАС). До ознак раннього викидня відносяться середній внутрішній діаметр плодового яйця понад 20 мм на ТВС і 25 мм на ТАС відповідно, відсутність серцевої діяльності або повна відсутність його візуалізації. Диференціальна діагностика раннього викидня проводиться з добро- та злоякісними новоутвореннями шийки матки та піхви, хоріонепітеліомою та позаматковою вагітністю.

Схема лікування раннього викидня безпосередньо залежить від клінічної форми патології та рішення матері. При загрозливому або викидні, що почався, можливе пролонгування вагітності, при внутрішньоутробній загибелі плода показаний медикаментозний аборт. З метою збереження вагітності та запобігання ранньому викидням використовуються гестагени. Також з гемостатичною метою застосовується транексамова кислота, а для зняття больового синдрому – дротаверин. За неможливості продовження вагітності показаний медикаментозний кюретаж. Існують різні варіанти його проведення, у яких аналоги простагландинів можуть поєднуватися з антипрогестином.

Хірургічне лікування показано у випадках інфікованого та неповного раннього викидня, а також масивної кровотечі, спричиненої останнім. Суть оперативного втручання полягає у видаленні тканин хоріону або плаценти, що залишилися, і повноцінному гемостазі. Як правило, подібні втручання виконуються за допомогою вакуум-аспіратора або інших джерел вакууму, рідше вдаються до інструментального вишкрібання. Згідно з сучасними дослідженнями, перед хірургічним втручанням щодо раннього викидня ефективно попереднє (за 1-1,5 години) застосування НВПС та препаратів із групи бензодіазепінів.

Прогноз при ранньому викидні в більшості випадків сприятливий. Ризик повторного мимовільного переривання вагітності зростає незначно і становить 19-20% порівняно із середньостатистичним показником 15%. Серед сімейних пар, у яких не вдалося виявити причину раннього викидня, більш ніж у 65% випадків повторна вагітність проходить благополучно.

Специфічна профілактика раннього викидня відсутня. Неспецифічні превентивні заходи мають на увазі виключення етіологічних факторів шляхом повноцінної антенатальної охорони плода та раціональне планування вагітності. За бажанням сімейної пари завести дитину рекомендується відвідування спеціалізованих центрів та консультація лікаря-генетика. Після підтвердження факту вагітності з метою профілактики раннього викидня жінці слід виключити всі тератогенні фактори, повністю відмовитися від шкідливих звичок та проходити всі контрольні обстеження згідно з рекомендаціями лікаря акушера-гінеколога.