Раптова екзантема (Псевдокраснуха, Розеола, Триденна лихоманка, Шоста хвороба)

Раптова екзантема – гостре інфекційне захворювання дітей раннього віку, що викликається вірусом герпесу 6 та 7 типу, що протікає з температурною реакцією та шкірними висипаннями. При раптовій екзантемі послідовно з’являються фебрильна температура, потім – висип на шкірі тулуба, обличчя і кінцівок. Специфічними методами діагностики раптової екзантеми є ПЛР виявлення ВГЧ-6 та ІФА титрів IgM та IgG. Лікування раптової екзантеми, головним чином, симптоматичне (жарознижувальні засоби), можливе призначення противірусних препаратів.

Раптова екзантема (псевдокраснуха, розеола, триденна лихоманка, шоста хвороба) – дитяча вірусна інфекція, що характеризується високою лихоманкою та плямистим висипом на шкірі. Раптова екзантема вражає близько 30% дітей раннього віку (від 6 місяців до 3 років). Найчастіше раптова екзантема розвивається в дитини віком від 9 місяців до 1 року; рідше до 5 місяців. Передбачається, що захворювання передається повітряно-краплинним та контактним шляхом. Пік поширення інфекції посідає осінь і зиму; дівчатка та хлопчики хворіють однаково. Раптова екзантема переноситься дітьми одноразово, після чого у перехворілих виробляється стійкий імунітет.

Етіологічними агентами, що викликають раптову екзантему, є віруси герпесу людини типу 6 та 7 (HHV-6 та HHV-7). Серед цих двох типів HHV6 має більшу патогенність і вважається основним збудником раптової екзантеми; HHV7 виступає другим збудником (кофактор).

HHV-6 та HHV-7 належать до сімейства Herpesviridae, роду Roseolovirus. Найбільшою тропністю віруси мають T-лімфоцити, моноцити, макрофаги, астроцити, деревоподібні клітини, тканини епітелію та ін. Потрапляючи в організм, збудники стимулюють продукцію цитокінів (інтерлейкіна-1b і фактора некрозу пухлини-α), реагують з викликаючи появу раптової висипу.

У підлітків та дорослих з HHV-6 пов’язаний безсимптомний перебіг сечової інфекції. Крім цього, реактивація вірусу, що латентно персистує в ЦНС, може викликати розвиток менінгоенцефаліту і мієліту. За наявними відомостями, HHV-6 є «винуватцем» доброякісних (лімфаденопатія) та злоякісних (лімфома) лімфопроліферативних захворювань. З HHV-7 деякі автори пов’язують синдром хронічної втоми.

Інкубаційний період при раптовій екзантемі становить від 5 до 15 діб. Захворювання починається із раптового підвищення температури тіла до високих значень (39-40,5 ° С). Період лихоманки триває протягом 3-х діб, супроводжуючись вираженим інтоксикаційним синдромом (слабкістю, апатією, відсутністю апетиту, нудотою).

Характерно, що при раптовій екзантемі, незважаючи на таку високу температуру, у більшості випадків відсутні катаральні явища (нежить, кашель). Порівняно рідко, у молодших дітей виникає діарея, закладеність носа, збільшення шийних лімфатичних вузлів, набряклість повік, гіперемія зіва, дрібна висипка на м’якому небі та язичці. У немовлят іноді відзначається пульсація джерельця.

Температура тіла дещо знижується у ранковий час; на фоні прийому антипіретиків діти почуваються задовільно. Оскільки раптова екзантема за термінами збігається з прорізуванням зубів, підвищену температуру батьки часто пояснюють саме цим фактом. Іноді при різкому підвищенні температури до 40 ° С і вище розвиваються фебрильні судоми: при раптовій висипу вони зустрічаються у 5-35% дітей віком від 18 місяців до 3-х років. Фебрильні судоми, як правило, безпечні і проходять самостійно; вони пов’язані з ушкодженням нервової системи.

Критичне зниження температури при раптовій екзантемі відбувається на 4 добу. Нормалізація температури створює помилкове враження повного одужання дитини, проте практично одночасно з цим на всьому тілі з’являється точковий або дрібноплямистий рожевий висип. Висипання спочатку з’являються на спині та животі, потім швидко поширюються на груди, обличчя та кінцівки. Елементи висипу при раптовій екзантемі мають розеолозний, макульозний або макулопапульозний характер; рожеве фарбування, діаметр до 1-5 мм; при натисканні вони бліднуть, не мають тенденції до злиття і не сверблять. Висипання, що супроводжує раптову екзантему, не заразне. У період висипань загальне самопочуття дитини не страждає. Шкірні прояви безвісти зникають через 2-4 дні. У деяких випадках раптова екзантема може протікати без висипу тільки з гарячковим періодом.

Ускладнення при раптової висипу розвиваються досить рідко і, головним чином, у дітей зі зниженим імунітетом. Описано випадки розвитку гострого міокардиту, менінгоенцефаліту, краніального поліневриту, реактивного гепатиту, інвагінації кишечника, постінфекційної астенії. Помічено, що після перенесеної раптової висипу, у дітей може відзначатися прискорене зростання аденоїдів, часті застудні захворювання.

Незважаючи на велику поширеність, діагноз раптової висипу своєчасно встановлюється вкрай рідко. Цьому сприяє швидкоплинність захворювання: допоки ведеться діагностичний пошук, симптоми інфекції, як правило, зникають самостійно. Тим не менш, діти з високою лихоманкою або висипом повинні бути неодмінно оглянуті педіатром та дитячим інфекціоністом.

У фізикальному обстеженні провідна роль належить вивченню елементів висипу. Для раптової висипу характерна наявність дрібних рожевих плям, що зникають при діаскопії, а також папул діаметром 1-5 мм. При бічному освітленні помітно, що висипання злегка піднімаються над поверхнею шкіри.

У загальному аналізі крові виявляється лейкопенія, відносний лімфоцитоз, еозинопенія, гранулоцитопенія (іноді агранулоцитоз). Для виявлення вірусу використовується метод ПЛР. Для визначення активного вірусу у крові застосовується культуральний метод. У хворих на раптову екзантему дітей за допомогою ІФА в крові виявляються IgG і IgM до HHV-6 і HHV-7.

У разі розвитку ускладнень раптової екзантеми необхідні консультація дитячого невролога, дитячого кардіолога, дитячого гастроентеролога та додаткові інструментальні дослідження (ЕЕГ, ЕКГ, УЗД черевної порожнини та ін.).

При раптовій екзантемі диференціальна діагностика повинна здійснюватися з лихоманкою невідомої етіології, краснухою, кір, скарлатиною, інфекційною еритемою, ентеровірусними інфекціями, алергічною висипкою, лікарською токсидермією, пневмонією, пієлонефритом, отитом.

Контагіозність вірусу не є високою, проте діти з раптової висипу повинні бути ізольовані від однолітків до виключення інших інфекційних захворювань та зникнення симптомів.

У кімнаті, де знаходиться хворий із раптовою викрадністю, проводяться щоденне вологе прибирання та провітрювання кожні 30 хвилин. У гарячковому періоді дитина повинна отримувати питво (чаї, компоти і морси). Прогулянки дозволяються після нормалізації температури.

Специфічного лікування раптової висипу не існує. Якщо діти погано переносять високу температуру, показаний прийом жарознижувальних препаратів (парацетамолу або ібупрофену). За призначенням дитячого лікаря при раптовій екзантемі можуть бути використані противірусні та антигістамінні препарати.

Найчастіше перебіг раптової екзантеми доброякісний. Зазвичай захворювання закінчується повним відновленням здоров’я. Одноразово перенесена інфекція зумовлює формування постійного імунітету.

Вакцинопрофілактики раптової висипу не існує. Основні профілактичні заходи зводяться до ізоляції хворої дитини та попередження ускладнень.