равми варикозних вузлів піхви та вульви

Травми варикозних вузлів піхви та вульви – порівняно рідкісна патологія, що становить, проте, велику небезпеку, оскільки вона може супроводжуватися рясним кровотечею.
Варикозне розширення венозних судин зовнішніх статевих органів і піхви – це, як правило, прояв варикозної хвороби, на яку найчастіше страждають жінки.
Розриви вузлів супроводжуються рясним кровотечею, небезпечним життя, оскільки його надзвичайно важко зупинити. А С.Сліпих (1978) вважає, що лікування розривів варикозних вузлів є лише кваліфікованим лікарем. Просте прошивання рани, що кровоточить, може тільки погіршити положення, так як при цьому проколюються варикозні вени, що посилює кровотечу або призводить до утворення гематоми. При пошкодженні варикозних вузлів зовнішніх статевих органів необхідно обережно широко розкрити рану, виділити пошкоджені судини та перев’язати їх кетгутом. Після перев’язування та ушивання рани прикладають міхур з льодом на 30-40 хв.
При розриві варикозного вузла, що локалізується на стінці піхви, тактика має бути наступною. Якщо не вдається прошити і накласти лігатури на судини, що кровоточать, необхідно зробити тугу тампонаду піхви марлею, просоченої гемостатичної губкою, на 24 год і більше. У разі поновлення кровотечі після видалення тампона роблять повторну тампонаду. Ми в таких ситуаціях виготовляємо тампонаду не тільки піхви, а й прямої кишки, а також вводимо у піхву кригу (для цього наповнюємо водою гумовий виріб №2 і заморожуємо в холодильнику). Для тампонади використовують марлеві бинти шириною до 20 см і довжиною до 2-3 м. Тампони попередньо слід змочити розчином амінокапронової кислоти та ізотонічним розчином хлориду натрію, так як сухий тампон добре вбирає кров.
Розриви варикозних вузлів вульви та піхви можуть статися без ушкодження слизових оболонок. У таких випадках застосовують тампонаду піхви з охолодженням тканин. Тільки після невдалої спроби консервативної зупинки кровотечі вдаються до хірургічного втручання. За останні 3 роки спостерігали 8 випадків кровотечі при розривах варикозних судин стінок піхви. У 2 їх кровотеча призвела до розвитку ДВС-синдрома. Усі жінки вижили.
Наш досвід підтверджує доцільність викладеної тактики при розриві варикозних вузлів піхви. Ми також поділяємо думку інших авторів про необхідність розродження вагітних з вираженим варикозним розширенням вен вульви, піхви та шийки матки шляхом операції кесаревого розтину.
Розрив шийки матки. На думку Л.С.Персианінова (1962), А.С.Сліпих (1978), травма шийки матки відбувається як у первородящих, і у повторнородящих. Але не всяка травма шийки матки має клінічне значення і призводить до ускладнень найближчим часом або у віддалений період.
У первородящих незначні травми шийки матки призводять до зміни її форми, у повторнородящих – гояться первинним натягом, не залишаючи сліду. Великі розриви шийки матки супроводжуються кровотечею різної інтенсивності.
Частота розривів шийки матки, за даними різних авторів, коливається не більше від 5,2 (Н.П.Григорук, 1982) до 16,5% (Б.Л.Басин, А.Т.Туринцев, 1973).
За даними Н.С.Бакшеева (1976), частота травм шийки матки у первородящих становила 22-28%, у повторнородящих – 6-12% і в багатонароджуючих – 3-5%. Наші дані за матеріалами цієї клініки свідчать про зниження кількості травм шийки матки в середньому до 4,8-5%.
Розриви шийки матки поділяються на спонтанні та насильницькі, одно- або двосторонні, лінійні (відповідно поздовжній осі матки), розмозжені, відриви або некроз частини або всієї шийки матки.
Відповідно до класифікації, запропонованої І.Ф.Жордания (1958), патологічними вважаються такі розриви шийки матки: довжиною понад 1 см, але менше 2 см з одного або з двох сторін (розрив І ступеня); довжиною більше 2 см, який не доходить до склепіння піхви на 1 см (розрив ІІ ступеня); сягає склепіння (розрив III ступеня). Глибокі розриви з переходом на нижній сегмент або навколоматкову клітковину з утворенням гематоми трактуються як розриви матки.
При спонтанних розривах у механізмі виникнення певну роль грає швидке і надмірне розтягування тканин при просуванні плода, мають значення і великий плід, обмежена конфігурація головки плода при переношеній вагітності, розгинальне вставлення головки плода, широкий плечовий пояс.
Р.Р.Калганова (1965) звертає увагу, що кількість травм шийки матки збільшується при вузькому тазі.
В етіології розривів шийки матки мають значення аномалії скорочувальної діяльності матки.
При дистоції шийки матки спостерігалися випадки кільцевого відриву шийки матки (О. І. Лопатченко, 1958).
Допологове вилити навколоплідних вод впливає на частоту розривів шийки матки, так як воно сприяє посиленню ретракції м’язів і тиску передлежачої частини плода на внутрішній зів (Е.П.Бондаревська, 1956).
Значне місце в етіології розривів шийки матки належить гістопатичних факторів, особливо у літніх першородних, при інфантилізмі, у жінок, які перенесли запальні захворювання шийки та тіла матки, при оперативних втручаннях на шийці матки з приводу старих розривів, діатермокоагуляції, діатермокоагуляції, діатермокоагуляції. Легко виникають розриви шийки матки при передлежанні плаценти, тому що шийка матки перетворюється на кавернозну тканину, що легко рветься навіть під час проведення пальцевого дослідження.
Насильницькі розриви виникають зазвичай при форсованому або оперативному розродженні при неповному розкритті шийки матки.
До акушерських травм шийки матки слід віднести також розтин шийки при патологічних пологах.
Для встановлення діагнозу у всіх породіль обов’язково проводять огляд шийки матки в дзеркалах.
Ми віддаємо перевагу методиці ушивання розриву однорядними швами відразу після пологів з використанням простого або хромованого кетгуту № 3-4. Перший шов накладають вище верхнього кута рани з метою перев’язки судин, решта – на відстані 0,7-1 см від краю розриву через усі шари. На 6-й день шийку матки оглядають у дзеркалах та за наявності гнійних нальотів, розходження швів щодня обробляють розчинами перекису водню, фурациліну (1:500); після очищення рану обробляють 5% спиртовим розчином йоду чи 3-5% розчином калію перманганату. Швидшому очищенню рани від гнійних нальотів сприяють марлеві мазеві пов’язки (мазь Вишневського 10% розчин димексиду в рівних пропорціях, синтоміцинова мазь), які накладають на 6-7 год. зашивання рани шийки матки, навіщо використовують капрон, лавсан, шовк №4-5. Шви накладають однорядні через усі шари або дворядні із попереднім освіженням країв рани. Наступного дня за нормальної температури тіла породілля може бути виписана. Шви знімають на 10-й день у амбулаторних умовах.
Факторами ризику виникнення травми шийки матки під час пологів є: запальний процес у статевих органах напередодні та під час вагітності, переривання вагітності, особливо першої, великий плід, допологовий вилив навколоплідних вод, плоский плодовий міхур, спастичний стан шийки матки, швидка динаміка розкриття шийки матки або швидке просування плода родовим каналом.
Травму шийки матки можна попередити за допомогою низки профілактичних заходів: 1) активний вплив на правильно! фізичне формування дівчинки; 2) своєчасне виявлення та лікування запальних захворювань шийки та тіла матки; 3) раціональне та дбайливе ведення пологів. Бурхлива родова діяльність має бути ослаблена застосуванням спазмолітично: засобів і навіть наркозу. При слабкій родовій діяльності не можна: допускати тривалого стояння головки в одній площині. При ригідності шийки матки та її дистоції необхідно застосовувати спаз молітичні засоби внутрішньом’язово або внутрішньовенно (атропін, сульфат, ганглерон, но-шпа, галідор, баралгін), вводити в шийки матки 60-80 мл 0,25% розчину новокаїну та 64 ОД лідази.
Профілактикою насильницьких травм шийки матки виявляєте: дотримання умов і техніки розроджувальних операцій.