Реактивний параноїд

Реактивний параноїд – Група психозів з досить різноманітною симптоматикою, що виникають під впливом психічної травми (перебування в чужому середовищі, в умовах важкого стресу). Супроводжується утворенням надцінних або маячних ідей, можливі слухові та зорові галюцинації. Спостерігається тривожність, підозрілість та постійна психологічна напруга. Часто виявляється депресивний компонент того чи іншого ступеня виразності. Діагноз «реактивний параноїд» виставляється з урахуванням анамнезу та клінічних проявів. Лікування – усунення травмуючої ситуації, фармакотерапія, психотерапія після зникнення порушень психотичного рівня.

Реактивний параноїд – психоз, що виникає під впливом психотравмуючих обставин: перебування у ситуації важкого конфлікту, у чужому соціальному середовищі, у зоні військових дій, умовах ув’язнення тощо. буд. Розвивається гостро. Симптоми зазвичай зникають після усунення травмуючої ситуації, іноді спостерігається підгострий або затяжний перебіг реактивного параноїду з результатом патологічного розвитку особистості. Детальні дослідження цієї патології проводилися першій половині ХХ століття відомими радянськими психіатрами: П.Б. Ганнушкіним, В.А. Гіляровським, О.М. Молоховим, Є.А. Поповим, А.В Сніжневським та іншими. Надалі ці дослідження були доповнені новими даними, проте погляди на причини розвитку, перебіг та методи лікування реактивного параноїду з тих пір не зазнали істотних змін. Діагностику та лікування здійснюють фахівці у галузі психіатрії.

Як безпосередні причини розвитку реактивного параноїда фахівці вказують гострі психотравмуючі обставини, зазвичай пов’язані з ризиком для життя, здоров’я і майбутнього пацієнта, або мають велику суб’єктивну значущість для хворого. Постійними елементами психотравмуючих обставин, що провокують виникнення реактивного параноїда, є високий рівень невизначеності, нестача інформації, неможливість оцінити те, що відбувається з погляду звичних стандартів, і побудувати лінію поведінки, що забезпечує найкращий результат у цій ситуації.

Велике значення мають особливості характеру та особистості хворого, його соматичний стан, а також специфічні умови ситуації (іншомовне середовище, ув’язнення тощо). Імовірність розвитку реактивного параноїду збільшується при підвищеній чутливості, тривожності, недовірливості, підозрілості, ригідності внутрішніх установок та недостатній гнучкості мислення. Факторами, що сприяють виникненню реактивного параноїду, є фізична та психічна перевтома, виснаження, погане харчування, нестача сну, травми та соматичні захворювання.

Вітчизняні дослідники виділяють такі варіанти реактивного параноїду:

• Реактивне паранояльне марення
• Реактивний маячний психоз
• Індукований реактивний параноїд

До групи реактивних маячних психозів відносять параноїди військового часу, параноїди тюремного ув’язнення, залізничні параноїди, параноїди при попаданні в іншомовне середовище та інші різновиди реактивного параноїда, що мають загальну клінічну симптоматику, але дещо відрізняються за зовнішніми проявами в залежності.

Провідним симптомом реактивного параноїда стає утворення надцінних або маячних ідей, що безпосередньо пов’язані з травмуючими обставинами. Зазвичай спостерігається іпохондричне марення, сутяжне марення, марення ревнощів, марення переслідування або марення винахідництва. Характерною особливістю цієї форми реактивного параноїда є збереження зовнішньої адекватності та впорядкованої поведінки в інших сферах життя. Тематика маячних ідей добре зрозуміла оточуючим, оскільки вони можуть простежити зв’язок між цими ідеями та актуальними проблемами пацієнта.

На початковому етапі реактивного параноїда надцінні та маячні ідеї піддаються корекції. В подальшому марення поглиблюється, хворий стає менш сприйнятливим до думки інших людей. Тривалість розладу залежить від особливостей та тривалості травмуючої ситуації. При вирішенні проблеми реактивний параноїд зазвичай швидко редукується та зникає. Якщо пацієнт тривалий час перебуває в несприятливій психологічній атмосфері і не може вирішити проблему, можливо затяжний перебіг з результатом патологічного паранояльного розвитку.

Ця форма реактивного параноїда розвивається в екстремальних обставинах, що потребують швидкого пристосування до незвичних і найчастіше вкрай несприятливих умов: при попаданні в зону військових дій, при арешті, ізоляції від звичного оточення (при попаданні в іншомовне середовище), абсолютної ізоляції (при завалі , у шахті чи печері). Відповідно до П.Б. Ганнушкіну, є дві обставини, найбільше сприяють розвитку реактивного параноїда: перше – підозра у скоєнні злочину, друге – перебування у абсолютно чужому середовищі.

Сприятливими факторами, що збільшують ймовірність виникнення реактивного параноїда, є скритність, тривожність, невпевненість у собі, підвищена сенситивність, а також об’єктивні обставини, у зв’язку з якими людина приховує якісь факти та побоюється викриття. Перелічені чинники створюють несприятливе емоційне тло і різко збільшують психологічну напругу. У результаті пацієнт, який страждає на реактивний параноїд, починає трактувати будь-які нейтральні події (поведінка і погляди оточуючих, їх розмови між собою), як свідчення підслуховування, підглядання, засудження або викриття.

Можливий гострий або підгострий розвиток реактивного параноїду. Першим проявом психозу стає наростаюча тривога та очікування неминучої катастрофи у поєднанні з хибними впізнаваннями та дереалізацією. Хворим із реактивним параноїдом здається, що все, що відбувається, має якийсь таємний зміст, що інші люди щось задумують, перешіптуються та переглядаються. Кульмінацією стає почуття смертельної небезпеки. Навколишні перетворюються на зловмисників, які готуються розправитися з пацієнтом, позбавивши його життя.

На тлі вкрай насичених емоційних реакцій (розгубленості, занепокоєння, тривоги та страху) виникає марення, зорові та слухові галюцинації. Пацієнт, який страждає на реактивний параноїд, «бачить», як хтось крадеться до нього, щоб напасти, «чує», як голоси загрожують або повідомляють про ворожі плани. Вкрай рідко спостерігаються психози без галюцинаторних розладів. Зазвичай розвивається марення особливої ​​значущості, марення впливу, марення відносини або марення переслідування. Тематика абсурду при реактивному параноїді безпосередньо пов’язана з травмуючими обставинами. При загрозі для життя домінує тема раптової загибелі, при загрозі для майбутнього та репутації – тема моральної шкоди, приниження, несправедливості тощо.

Елементи абсурду визначаються ситуацією, що спровокувала розвиток реактивного параноїда. При залізничному параноїді пацієнт може бачити в сусідах злодійську зграю, що планує пограбування, і звернутися до провідника або поліцейським за допомогою. При параноїді воєнного часу – може вважати оточуючих ворогом, а себе дезертиром, зрадником або шпигуном. Основні прояви реактивного параноїду зазвичай зникають за кілька діб після початку лікування. Протягом 2-3 тижнів спостерігається астенія, іноді – з елементами резидуального марення.

Індукований реактивний параноїд розвивається в результаті тісного, як правило, тривалого контакту з хворим, які страждають на психічний розлад. Факторами, що сприяють розвитку індукованого параноїду, є висока емоційна насиченість при спілкуванні індуктора та реципієнта, нестача інших джерел інформації та зовнішніх подразників, надто вузьке коло спілкування, а також високий авторитет індуктора в очах реципієнта.

Індукований реактивний параноїд частіше виникає при невпевненості в собі, тривожності, підвищеної навіюваності, психопатії та розумової відсталості. Тематика марення реципієнта відбиває маячні ідеї індуктора. Можлива марення отруєння, марення переслідування, сутяжницьке марення та ін. Критика до власного стану та стану індуктора відсутня. При припиненні контакту з індуктором симптоми реактивного параноїду редукуються та зникають.

Лікування здійснюється в умовах психіатричного стаціонару. У гострій фазі реактивного параноїду застосовують антипсихотики, протитривожні та заспокійливі препарати. Після усунення психотичних проявів можливе використання різних психотерапевтичних методик виявлення причин розвитку реактивного параноїда, переробки травмуючих переживань і вироблення нових, більш адаптивних способів реагування. Застосовують індивідуальну терапію.

Прогноз зазвичай сприятливий. При вирішенні травмуючої ситуації та створенні сприятливої ​​психологічної атмосфери прояви реактивного параноїда усуваються протягом кількох днів або тижнів. Після усунення психотичних симптомів спостерігається астенія різного ступеня вираженості, можливо з залишковими елементами марення або паранояльними переживаннями. Надалі всі патологічні прояви зникають, результатом реактивного параноїда стає повне одужання. Рідко (зазвичай при наявності дефектів психічної конституції) спостерігається патологічний розвиток особистості.