Реактивний психоз

Причиною розвитку психогенії зазвичай стає ситуація, що становить загрозу життю хворого та її добробуту чи має особливу значимість з якихось причин, що з переконаннями, особливостями характеру та умовами життя пацієнта. Реактивні психози можуть виникати при аваріях, стихійних лихах, військових діях, втратах, банкрутстві, загрозі судовій відповідальності та інших обставинах.

Вираженість та особливості перебігу реактивного психозу залежать від особистісної значущості психотравмуючої ситуації, а також від особливостей характеру пацієнта та його психологічної конституції. Подібні стани частіше діагностуються у хворих з істеричною психопатією, параноїдною психопатією, прикордонним розладом особистості та іншими подібними розладами. Імовірність розвитку реактивного психозу збільшується після черепно-мозкових травм, психічної або фізичної перевтоми, безсоння, тривалого прийому алкоголю, тяжких інфекційних та соматичних захворювань. Особливо небезпечними періодами життя є пубертатний та клімактеричний період.

Розрізняють дві великі групи реактивних психозів: затяжні психози та гострі реактивні стани. Тривалість гострих реактивних станів коливається від кількох хвилин за кілька діб, тривалість затяжних реактивних психозів – від кількох діб за кілька місяців. До гострих реактивних станів відносять реактивний ступор (афектогенний ступор) та реактивне збудження (фугіформну реакцію). До затяжних психозів включають істеричні реактивні психози, реактивний параноїд і реактивну депресію.

Істеричні реактивні психози

В рамках істеричних реактивних психозів розглядають істеричне сутінкове затьмарення свідомості (синдром Ганзера), псевдодеменцію, синдром здичавіння, синдром бредоподібних фантазій та пуерилізм.

Синдромом Ганзера називають реактивний психоз, що супроводжується звуженням свідомості та вираженими афективними порушеннями: тривожністю, дурашливістю, емоційною лабільністю. Хворі швидко переходять від плачу до сміху, від радості до розпачу. У деяких пацієнтів, які страждають на реактивний психоз, виникають зорові галюцинації. Продуктивний контакт неможливий, оскільки хворі розуміють звернену до них мову, але неправильно відповідають питання («говоріння»). Орієнтація в місці та часі порушена, нерідко пацієнти не впізнають знайомих їм людей.

Псевдодеменція Верніке – Реактивний психоз, що нагадує недоумство. Орієнтування в місці, часі та власної особистості порушено, причому ці порушення носять навмисне виражений характер. Пацієнт говорить явні безглуздості (наприклад, на запитання «скільки в тебе око?» відповідає «чотири»), робить грубі помилки при виконанні найпростіших завдань (наприклад, намагається одягнути взуття на руки, а не на ноги), при цьому його відповіді та дії завжди відповідають заданій темі. Спостерігається розгубленість, можливі афективні порушення. Реактивний психоз продовжується від 1 до 8 тижнів.

Пуерилізм – психогенія, при якій поведінка пацієнта стає навмисне дитячою. Хворий з реактивним психозом розмовляє, як маленька дитина, сюсюкає, грає з іграшками, плаче, вередує, називає оточуючих тітками та дядьками, не може відповісти на нескладні питання або відповідає на них з позиції дитини. Міміка, рухи, інтонації та особливості побудови фраз при даному реактивному психозі нагадують такі у дітей дошкільного віку. Виявляється збереження деяких “дорослих” навичок, наприклад, нанесення макіяжу або розпалювання трубки.

Синдром здичавіння – реактивний психоз, у якому поведінка хворого нагадує поведінка тварини. Виникає і натомість сильного страху. Пацієнт виявляє агресивність, гарчить, бігає рачки, обнюхує предмети, бере їжу з тарілки руками, а не ложкою або виделкою. Синдром бредоподібних фантазій – реактивний психоз, що розвивається на тлі вираженої тривоги і супроводжується формуванням бредоподібних ідей про власну велич, геніальність, незвичайні здібності або неймовірне багатство.

Реактивний параноїд

Реактивний параноїд – Реактивний психоз, що виникає при зміні умов життя, при нестачі продуктивних контактів з іншими людьми, в обстановці, яка становить реальну загрозу або здається хворому лякаючою, небезпечною та незрозумілою. Ця група реактивних психозів включає в себе власне реактивний параноїд, реактивну параною і індуковане марення. Реактивний параноїд та реактивна параною розвиваються в умовах тюремного ув’язнення та полону. Можуть спостерігатися при переїзді з маленького села у величезний мегаполіс. Іноді такі реактивні психози виникають у глухих, які не вміють читати по губах і опинилися в оточенні людей, які не мають жестової мови. Ризик розвитку збільшується за браку сну.

Виникненню реактивного психозу передує виражена тривожність. Хворі відчувають занепокоєння, відчувають «біду, що насувається». З огляду на афективних порушень з’являються галюцинації, розвивається марення особливого значення, переслідування чи відносини. Свідомість звужена. Маячня відображає психотравмувальну ситуацію. Пацієнти, які страждають на реактивний психоз, намагаються втекти і сховатися, благають про пощаду або стають відчуженими, упокорюються і приречено чекають настання трагічної розв’язки. Деякі хворі роблять спроби самогубства, намагаючись «відійти від покарання». Реактивний психоз завершується через 1-5 тижнів, після виходу із психозу виникає астенія.

Реактивна параною супроводжується формуванням паранояльних або надцінних ідей, обмежених рамками ситуації, що травмує. Можуть розвиватися ідеї винахідництва чи ревнощів. У деяких хворих із реактивним психозом виникає переконаність у наявності тяжкого захворювання. Надцінні ідеї конкретні, чітко пов’язані із реальними обставинами. У ситуаціях, не пов’язаних із надцінними ідеями, поведінка пацієнта адекватна або близька до адекватної. Спостерігаються афективні порушення, відзначається виражена тривожність, напруженість та підозрілість.

Індуковане марення – Реактивний психоз, спровокований тісним спілкуванням з психічно хворою людиною. Зазвичай страждають близькі родичі, які емоційно прив’язані до хворого і проживають з ним на одній території. Сприятливими факторами є високий авторитет «індуктора», а також пасивність, інтелектуальна обмеженість і підвищена навіюваність пацієнта, який страждає на реактивний психоз. При припиненні спілкування з психічно хворим родичем марення поступово зникає.

Реактивна депресія

Реактивні депресії – реактивні психози, що розвиваються за умов важкої психічної травми (зазвичай – раптової смерті близької людини). У перші години після травми виникають ступор і заціпеніння, які змінюються сльозами, каяттю та почуттям провини. Хворі, які страждають на реактивний психоз, звинувачують себе за те, що не змогли запобігти трагічній події і не зробили все можливе для збереження життя близького. Разом з тим їхні думки звернені не в минуле, а в майбутнє. Вони передчують своє самотнє існування, поява матеріальних проблем тощо.

При цій формі реактивного психозу спостерігається плаксивість, стійке зниження настрою та погіршення апетиту. Пацієнти стають малорухливими, сутуляться, довго лежать або сидять в одній позі. Рухи сповільнюються, здається, ніби хворим не вистачає сил та енергії для здійснення найпростіших дій. Поступово настрій нормалізується, депресія зникає, проте тривалість реактивного психозу може сильно коливатися залежно від характеру хворого та його подальшого існування. Крім того, реактивні депресії можуть спостерігатися при тривалих травмованих ситуаціях, що не вирішуються, наприклад, у разі зникнення близької людини.