Ретродевіація матки

Ретродевіація матки – це порушення становища, у якому відбувається відхилення тіла органу кзади, а шийки допереду, згодом формується кут, відкритий (ретрофлексия). Найчастіше стан протікає безсимптомно, залежно причини можуть турбувати тазові болі, патологічні білі, дисменорея. Діагноз встановлюється під час дворучного огляду, для підтвердження може знадобитися УЗД, МРТ. Лікування проводиться за наявності симптомів захворювання. Використовуються консервативні методи, ЛФК, гінекологічний песарій. При неефективності вдаються до хірургічної корекції.

Ретродевіація матки (ретрофлексія-ретроверзія) є рідкісною патологією, виявляється у підлітків та жінок репродуктивного віку. Точна поширеність невідома, зустрічальність збільшується у групах пацієнток з астенічною статурою, гіперпластичними процесами в порожнині тазу, травматичними пологами. У дівчат з уродженим порушенням розвитку сполучної тканини відхилення матки назад визначається в 10% випадків. Патологія часто поєднується з гіпоплазією, інфантилізмом та іншими аномаліями розвитку.

Для розвитку ретродевіації матки необхідно ослаблення зв’язкового апарату малого тазу та збереження пружності його м’язів. Іноді на формування патології впливає підвищений внутрішньочеревний тиск. Вагітність не виступає як провокуючий фактор. Причини стану бувають уродженими та набутими:

• Дисплазія сполучної тканини. У дівчаток із порушенням формування зв’язкового апарату статеві органи немає нормальної фіксації, тому зі зростанням матка відхиляється кзади. При цьому м’язи тазу не дозволяють розвинутися пролапс. Ретродевіація матки зустрічається при синдромі Шерешевського-Тернера, що поєднується з іншими аномаліями статевих органів.
• Астенічну статуру. У підтримці становища внутрішніх органів бере участь жирова тканина, що у порожнини живота і малого таза. При низькій вазі, різкому схудненні, стані виснаження, астенічному типі конституції матка втрачає додаткову підтримку і може змінювати положення. Набір маси тіла не призводить до виправлення позиції статевих органів.
• Захворювання репродуктивних органів. Ретродевіацію провокують запальні процеси в малому тазі, які супроводжуються утворенням спайок, що фіксують матку у неправильному положенні. Причиною також можуть бути пухлинні процеси доброякісної та злоякісної природи. Тимчасове порушення становища зустрічається при позаматковій вагітності.
• Травми під час пологів. При стрімких пологах, великому плоді, високому паритеті існує ризик перетягування зв’язкового апарату, його ослаблення. Шанси формування ретродевіації матки зростають при ендометриті, параметрит у післяпологовому періоді. Тяжка фізична праця, постійне носіння великої дитини на руках збільшують ймовірність розвитку порушень становища матки.

Для формування ретродевіації необхідно, щоб у жінки було ослаблення зв’язок при збережених тонусі матки та пружності м’язів тазового дна. У дівчаток формування аномалії положення можливе лише після виходу маткового тіла в широку частину порожнини малого тазу, коли розмір матки починає перевищувати розмір шийки. Такий стан спостерігається у віці не молодше 10 років.

Ретродевіації матки сприяють інші вроджені аномалії. Коротка задня стінка піхви, конічна та довга шийка матки, недостатній кут нахилу малого таза сприяють зміні положення органів. При збільшенні внутрішньочеревного тиску петлі кишківника тиснуть на матку. Якщо матка зберігає тонус, але ослаблені зв’язки, вона відхиляється назад. Фактором, що сприяє перегину, є м’яз-леватор, який відштовхує маточне тіло назад.

Після запуску процесу девіації петлі кишечника отримують більш вільний доступ до малого тазу. Зростання чи збереження високого внутрішньочеревного тиску завершує процес формування першого ступеня ретродевіації. Якщо провокуючий фактор не усунути, стан поступово прогресує у бік збільшення кута нахилу.

Ретродевіація матки буває вродженою та набутою. Окремо виділяють фіксований тип патології, при якому орган щільно спаяний із сусідніми тканинами. Стадійна класифікація відбиває положення матки щодо шийки в тазу, але вираженість клінічних симптомів немає прямого зв’язку з величиною кута нахилу. Розрізняють такі ступеня стану:

• Ретроклінація (1 ступінь). Матку відхилено назад, антефлексію збережено.
• Ретроверзія (2 ступінь). Виявляється матка, відхилена назад, вираженого кута між тілом і шийкою не утворюється.
• Ретрофлексія (3 ступінь). Тіло матки відхилено назад, а шийка – вперед, між ними утворюється кут.

Патологія який завжди супроводжується вираженими симптомами, іноді стає випадковою знахідкою при гінекологічному огляді. Деякі жінки скаржаться на часті болі в області тазу, що віддають у криж. Болі посилюються після тривалого вертикального становища тіла, нерухомого стояння. Турбують болючі менструації. При вираженому відхиленні матки може утруднюватися відтік крові, що супроводжується появою великих згустків під час місячних.

Збереження залишків виділень у матковій порожнині призводить до їх розпаду, появі неприємного запаху. Може приєднуватись вторинна інфекція, виникає гострий ендометрит із тенденцією до переходу в хронічну форму. Для цього стану характерні симптоми запалення, посилення болю у животі, виділення гнійних білків. Іноді виникають метрорагії.

Складнощів із зачаттям не виникає, при виражених формах ретродевіації матки можуть розвиватися викидні на ранніх термінах. Найчастіше вони пов’язані із супутніми захворюваннями, хронічним запаленням. В інших випадках матка поступово збільшується в розмірах і після 16 тижнів приймає нормальне становище, що не впливає протягом вагітності та пологів.

Аномалії становища статевих органів рідко призводять до ускладнень. При порушенні формування сполучної тканини ретродевіація матки може супроводжуватись пролапсом статевих органів. В цьому випадку через усунення положення сечового міхура, уретри з’являються дизуричні розлади, частішають позиви, турбує нетримання. При стисканні прямої кишки можуть виникати запори.

Виражене відхилення матки стає причиною її утиску, критичного порушення кровотоку. Цьому сприяє велика глибина дугласового простору, вузький таз та периметричні спайки. Недолік припливу крові, венозний застій ведуть до розвитку набряку, гіпоксії тканин, гострого больового синдрому. У запущеному випадку при несвоєчасному зверненні до лікаря може бути некроз.

Для обстеження та пошуку причин ретродевіації матки жінка повинна звернутися до акушера-гінеколога. При підозрі на злоякісну пухлину може знадобитися консультація онколога. Діагностика зазвичай неінвазивна, при тяжкій патології вдаються до інвазивних методів обстеження. Використовуються такі способи:

• Гінекологічний огляд. Під час бімануального дослідження лікар може визначити відхилення маткового тіла назад, аномальне розташування шийки. Відчувається щільна консистенція органу, його рухливість чи спаяність з оточуючими тканинами, болючість при пальпації.
• УЗД статевих органів. З допомогою ультразвуку можна вивчити структуру тканин. Іноді виявляються міоматозні вузли, об’ємні утворення імовірно злоякісного походження, спайки в тазовій ділянці, запальні зміни тканин.
• МРТ малого тазу. Необхідно при вираженому ступені або фіксованій ретродевіації матки. Дозволяє встановити кількість та розташування міоматозних вузлів, підтвердити фіксацію тіла матки за рахунок вираженого спайкового процесу, виявити інші новоутворення.
• Діагностична лапароскопія. Для обстеження потрібна госпіталізація у відділення гінекології. Метод використовується у важких випадках для уточнення ступеня вираженості спайкового процесу, може одночасно застосовуватися для лікування та диференціальної діагностики із позаматковою вагітністю.

За відсутності симптомів лікування не показано, в інших випадках проводиться консервативна терапія. Використовуються симптоматичні засоби, здійснюється усунення причин, що спричинили аномалії становища. Госпіталізація більшості пацієнток не потрібна, перебіг терапії контролюється лікарем жіночої консультації. Застосовуються такі підходи:

• ЛФК. Призначається консультація лікаря лікувальної фізкультури, який підбирає вправи, спрямовані на зміцнення зв’язкового апарату та зміну положення тіла матки. У запущеній стадії ЛФК неефективна.
• Гінекологічний песарій. Встановлюються силіконові вироби, які підбираються індивідуально, тимчасово (під час носіння) змінюють положення органу. Можуть сприяти ще більшому ослабленню зв’язкового апарату, приєднання пролапсу тазових органів, розвитку запалення та пролежнів.
• Протизапальна терапія. Рекомендована, якщо ретродевіація узгоджується з ендометритом. Використовуються антибіотики широкого спектра дії, нестероїдні протизапальні препарати, ферменти для розчинення спайок. При вираженому та застарілому спайковому процесі медикаментозний лізис не дає бажаного результату.
• Фізіотерапія. Може застосовуватись при фіксованій формі ретродевіації матки. Ефективними є грязелікування, іонофорез, діатермічне лікування. Після фізіолікування може виконуватися гінекологічний масаж.
• Репозиція матки. Проводиться рідко через низьку ефективність. Відновлення положення не усуває причини аномалії, тому матка може незабаром зайняти колишнє положення. Процедура проводиться при випорожненому сечовому міхурі та прямій кишці. Використовується методика по Шульце, Отту або за допомогою кульових щипців за Кюстнер.
• Хірургічне лікування. Необхідно при великій кількості спайок, об’ємних утвореннях у тазових органах. Сполучнотканинні перемички розтинають, новоутворення видаляють. Для фіксації матки та усунення ретродевіації виконують операцію Песталоцці або Какушкіна.

При своєчасному зверненні до гінеколога та дотриманні рекомендацій прогноз сприятливий, ретродевіація матки рідко спричиняє ускладнення вагітності та не порушує репродуктивну функцію. При виражених ступенях відхилення потрібне повноцінне лікування. Аномалія може усунутись самостійно після вагітності та успішних неускладнених пологів.

Для профілактики необхідне повноцінне харчування у підлітковому віці, відмова від суворих дієт. Щоб запобігти запаленню в матці, слід уникати випадкових статевих зв’язків, використовувати бар’єрні засоби контрацепції. Після операцій на органах живота або малого тазу, кесаревого розтину призначається профілактичне протиспайкове лікування. Потрібно раціональне та дбайливе ведення пологів.