Ретроградна амнезія

Ретроградна амнезія – це втрата пам’яті на події, які передували травмі або захворюванню, що спричинило порушення психічної функції. Патологія виникає при ЧМТ, інсультах, метаболічних енцефалопатіях та токсичних ураженнях головного мозку. Порушення пам’яті супроводжується дезорієнтацією пацієнта, емоційним збудженням, нелогічними вчинками. Для діагностики причин ретроградної амнезії потрібні КТ та МРТ головного мозку, електроенцефалографія, ехоенцефалографія. Лікування включає усунення першопричини амнезії, комплексну нейропротективну терапію, методи психотерапії та аутогенного тренування.

Амнестичний синдром – один із найчастіших психічних наслідків ушкодження структур ЦНС. Втрата пам’яті, пов’язана з травмою або гострим захворюванням, за анамнезованим періодом ділиться на ретроградну, антероградну і конградну. Нерідко спостерігається поєднане розлад – антероретроградна амнезія. Втрата пам’яті представляє серйозну медико-соціальну проблему, оскільки пов’язана з важкими органічними захворюваннями в неврології та викликає труднощі з адаптацією пацієнта після інтенсивного лікування.

Головним фактором розвитку ретроградної амнезії визнано церебральні ушкодження травматичної, інфекційної, токсичної чи іншої етіології. Найбільш поширені причини порушення механізмів запам’ятовування та репродукції включають:

• Черепно-мозкові травми (ЧМТ). Тривалість періоду, про який у пацієнта було втрачено спогади, коливається від кількох хвилин до тижнів і навіть місяців. Інтенсивність амнезії найчастіше корелює з тяжкістю травми.
• Порушення мозкового кровообігу. Ретроградна амнезія входить до списку типових ознак інсульту. Найчастіше вона доповнюється конградними порушеннями пам’яті – відсутністю спогадів про період вимкненої свідомості. Набагато рідше такий стан розвивається за транзиторної ішемії.
• Інфекційно-запальні захворювання. Порушення пам’яті виникають при менінгітах та енцефалітах, які супроводжуються періодами порушеної свідомості та іншою неврологічною симптоматикою. Амнезія типова для герпетичного енцефаліту, що відрізняється тяжким перебігом.
• Епілепсія. Пароксизмальна форма амнезії розвивається після епілептичного нападу при абсансах та великих судомних нападах. І тут порушення вищих психічних функцій носять короткочасний характер.
• Нейроінтоксикації. Розлади пам’яті спостерігаються при отруєнні хімічними отрутами, ендогенними токсичними метаболітами (аміак). Ознаки патології розвиваються при розладах водно-електролітного обміну, ендокринних захворюваннях.

Пам’ять забезпечується всіма відділами головного мозку, хоча запам’ятовування та відтворення інформації має найбільше зв’язків з діяльністю скроневих часток кори. Значну роль відіграє лімбічна система, префронтальна кора, зорова та слухова сприймаючі зони, розташовані в потиличних частках. Ретроградна амнезія може бути викликана порушеннями у будь-якій із цих зон, що пояснює високу поширеність патології у практиці неврологів.

Фізіологічною основою пам’яті є тимчасові нервові зв’язки, що виникають між клітинами під впливом зовнішніх подразників. При довгостроковому запам’ятовуванні відбуваються структурні зміни в нуклеїнових кислотах, що пояснює тривалість збереження інформації. Патологічні процеси в головному мозку порушують усі етапи запам’ятовування, проте при ретроградній амнезії найбільше страждає відтворення.

У більшості постраждалих захворювання торкається останніх подій із життя. Людина повністю забуває все, що було перед отриманням травми чи неврологічним кризом. Коли такий пацієнт приходить до тями, він дезорієнтований у часі та просторі, часто не може назвати своє ім’я та відповісти на найпростіші питання. Людина запитує, як вона опинилась у лікарні, і просить медичний персонал розповісти, що з нею трапилося.

Під час нападу ретроградної амнезії механізми розпізнавання та фіксації нової інформації порушено. Людина може кілька разів ставити одні й ті самі питання, перебуває в розгубленості і не здатна потурбуватися про себе. Якщо після початку симптоматики пацієнтові не надано медичну допомогу, він може хаотично переміщатися містом, ставити безладні питання оточуючим у спробах зорієнтуватися.

Після ліквідації фактора, що травмує, пам’ять починає відновлюватися, хоча вона не повертається повністю. Першими спливають спогади про найяскравіші та найемоційніші події амнезованого періоду, потім у свідомості пацієнта виникають додаткові деталі та нові факти. За належної підтримки з боку близьких та постійного спілкування цей процес відбувається швидше.

При ретроградній амнезії першому плані виходять наслідки основного захворювання, що викликало психічну дисфункцію. При ЧМТ існує ризик церебрального крововиливу, набряку-набухання головного мозку, коматозного стану. У віддаленому періоді будь-яких неврологічних хвороб можливі парези та паралічі, порушення координації, мовна та когнітивна дисфункція.

Ретроградна амнезія становить складнощі з погляду безпорадності пацієнта. Перебуваючи у лікарні, він може вставати та ходити без дозволу лікаря, отримувати додаткові травми при випадкових падіннях, виймати крапельниці та медичні прилади. Ще більш небезпечним є перебування людини з анамнестичними порушеннями на вулиці, адже вона схильна до нелогічних вчинків і може нашкодити собі.

Першорядну роль визначення ретроградних анамнестичних порушень грає клінічний огляд в лікаря-психіатра чи невролога. При опитуванні пацієнта з’ясовують, який період захоплює втрата пам’яті, оцінюють неврологічний статус та збереження інших вищих функцій мозку. Щоб визначити причину патологічного синдрому, проводяться такі методи діагностики:

• Нейровізуалізація. При підозрі на ЧМТ чи інсульт усім пацієнтам призначають КТ головного мозку, що виявляє типові патологічні вогнища. Уточнити пошкодження нервової тканини вдається за допомогою МРТ, яка точніше візуалізує ішемічні зони.
• Електроенцефалографія. При пароксизмальному характері захворювання необхідно виключити епілепсію, навіщо використовують запис ЭЭГ. Оцінити функціональну активність головного мозку дозволяє ЕЕГ з навантажувальними пробами та депривацією сну.
• Ехоенцефалографія. Дослідження виявляє об’ємні патологічні процеси у головному мозку, показує становище серединних мозкових структур. Ехо-ЕГ інформативна для діагностики набряку та водянки мозку, лікворної гіпертензії, гематом та абсцесів.
• Люмбальна пункція. Інвазивне дослідження потрібне при підозрі на менінгіт. Аналіз зовнішнього вигляду, біохімічних та мікробіологічних показників ліквору необхідний для підтвердження діагнозу та виділення патогенного збудника.

Диференційна діагностика

За клініко-анамнестичними даними ретроградні порушення диференціюють з антероградною, конградною та тотальною загальною амнезією. У типових випадках постановка діагнозу не утруднена, проте бувають складнощі щодо першопричини симптоматики. Лікарі приймального відділення та неврологічних стаціонарів проводять диференціальну діагностику інсультів та транзиторних ішемічних атак, різних форм інфекційних та метаболічних уражень ЦНС.

Медикаментозна терапія

Основу лікування амнестичних порушень становить усунення їх першопричини. Більшість пацієнтів у перші дні хвороби перебувають у відділенні інтенсивної терапії, де одержують етіопатогенетичні препарати. При інсультах застосовують тромболітичну терапію, антикоагулянти та антиагреганти. При інфекційних патологіях показані антибактеріальні, противірусні, протигрибкові ліки.

Після стабілізації стану проводиться комплексна нейрореабілітація. Вона запобігає процесам вторинного пошкодження нервових структур, сприяє відновленню психічних функцій, покращує прогноз для пацієнта. Рекомендовано кілька класів нейропротекторних препаратів, що впливають на різні етапи біохімічних порушень:

• Блокатори кальцієвих каналів. Ліки зменшують концентрацію іонів кальцію у внутрішньоклітинному просторі, перешкоджають клітинному апоптозу та борються з ексайтотоксичністю.
• Антиоксиданти. Препарати пов’язують вільні радикали та зменшують їх синтез, стимулюють активність ферментів антиоксидантного захисту, підвищують стійкість головного мозку до гіпоксії.
• Протизапальні засоби. Для блокади імунних та запальних реакцій показані інгібітори ЦОГ-2, моноклональні антитіла, що зменшують продукцію шкідливих цитокінів.
• Ноотропи. Ліки покращують вищу психічну діяльність, сприяють відновленню пам’яті, стимулюють мислення та концентрацію уваги.

Психокорекція

Корекція ретроградної амнезії потребує мультидисциплінарного підходу. Крім медикаментозної терапії, широко застосовується індивідуальна психотерапія. Заняття з психологом спрямовані на поступове відновлення втрачених подій, ліквідацію супутніх проблем, спричинених основною хворобою та меністичними порушеннями. Пацієнтів навчають прийомів аутогенного тренування, методів релаксації.

Якщо ретроградна амнезія захоплює короткий проміжок часу і не супроводжується важкими психоневрологічними наслідками, прогноз є сприятливим. Поступово основні події та навички анамнезованого періоду відновлюються, людина повертається до звичного життя. При тяжких захворюваннях головного мозку прогноз визначається основною патологією.

Профілактика амнестичного синдрому полягає у уникненні причин, що його викликають. Проводиться медико-соціальна робота щодо запобігання побутовому, дорожньо-транспортному та професійному травматизму. Призначається своєчасна корекція дисліпідемії, церебрального атеросклерозу та артеріальної гіпертензії – основних факторів розвитку інсульту.