Рецидив раку легені

Рецидив раку легені – Повторний розвиток злоякісної пухлини після хірургічного лікування, хіміотерапії або променевої терапії первинного новоутворення. Може вражати тканину легень та бронхів, середостіння та регіонарні лімфовузли, віддалені органи. Найчастіше рецидив раку легені виявляється протягом перших 2-3 років із моменту постановки діагнозу. Виявляється кашлем, задишкою, кровохарканням, слабкістю, втратою ваги та апетиту, зниженням працездатності та підвищенням температури тіла. Діагноз встановлюється на підставі анамнезу, скарг, даних об’єктивного огляду та додаткових досліджень. Лікування – операція, хіміотерапія, радіотерапія.

Рецидив раку легені – новий епізод онкологічного захворювання, що виникає через деякий час після лікування первинної пухлини. Протікає більш злоякісно, ​​порівняно з первинним новоутворенням. У перші 2 роки після радикального хірургічного втручання місцеві рецидиви раку легені та лімфогенні метастази виявляються у 15-25% хворих, гематогенні метастази – у 10-13,5% хворих. У кожного п’ятого пацієнта онкологічний процес вражає безпосередньо куксою оперованого бронха.

Незважаючи на використання комбінованої терапії, місцевий рецидив раку легені розвивається у 20-40% хворих з первинно резектабельною пухлиною та ураженням лімфатичних вузлів. Найбільше рецидивів посідає перші 10 місяців після завершення лікування, у своїй операбельні новоутворення виявляються лише у 39% випадків. В інших хворих визначається дисемінація у легенях чи множинні метастази у віддалених органах. Лікування здійснюють фахівці в галузі онкології та пульмонології.

Імовірність розвитку рецидиву раку легені залежить від типу пухлини та поширеності первинного онкологічного процесу. Найчастіше рецидивують низькодиференційовані форми раку. Фахівці вважають, що причиною виникнення рецидивних новоутворень, у тому числі – і рецидиву раку легені, стають так звані дрімлі ракові клітини (пухлина спокою) – скупчення одиничних злоякісних клітин, що знаходяться в особливому стані. Причин активізації таких клітин точно не з’ясовано; дослідники вважають, що це залежить від кількох факторів, у тому числі – стану імунної системи пацієнта та віддаленості «пухлини спокою» від кровоносних судин.

З урахуванням локалізації онкологічного процесу виділяють три типи рецидиву раку легені:

• Місцевий рецидив раку легені – розвивається в тканині легені або бронха, що залишилася, неподалік від віддаленого первинного вогнища.
• Регіонарний рецидив раку легені виникає в невіддалених лімфатичних вузлах (зазвичай надключичних) або області середостіння.
• Дистанційний рецидив раку легені – виявляється у віддалених органах (печінці, головному мозку, кістках тощо).

Новий вузол або кілька вузлів, що з’явилися на відстані від віддаленої первинної пухлини (можливо – в іншій легені), розглядають як метахронний рак легені.

При розташуванні нового вузла в області кукси бронха першою ознакою рецидиву раку легені часто стає кровохаркання. Також відзначаються задишка та кашель. При ураженні середостіння можливі наростаючі труднощі дихання, при метастазах надключичні лімфатичні вузли відзначається їх збільшення. Надалі вузли спаюються з оточуючими тканинами, утворюючи конгломерати. Симптоми дистанційного рецидиву раку легені залежать від локалізації метастазів.

При поразці кістяка хворі пред’являють скарги на біль у кістках і суглобах. При розташуванні вогнищ у головному мозку виникають головні болі та неврологічні розлади. При метастатичному раку печінки спостерігаються асцит та збільшення печінки (гепатомегалія), у деяких пацієнтів виявляється жовтяниця. Поряд із локальними симптомами, у всіх хворих із рецидивом раку легені визначаються загальні ознаки онкологічного процесу. Відзначаються слабкість, апатія, безпричинна стомлюваність, зниження працездатності, депресивні розлади чи субдепресії, втрата апетиту та зниження ваги. За аналізами крові виявляється анемія.

Діагноз встановлюється на підставі анамнезу, скарг, результатів об’єктивного огляду, інструментальних та лабораторних досліджень. У хворих з рецидивом раку легені після резекції досить інформативною виявляється стандартна рентгенографія грудної клітки. Більш щільне новоутворення добре диференціюється на тлі наповненої повітрям прозорої легеневої тканини як тіні, розташованої неподалік ложа пухлини. Після пневмонектомії рентгенографія неефективна через тотальне затемнення в ділянці віддаленої легені.

Більш інформативним методом діагностики є КТ органів грудної клітки. Методика дозволяє виявляти рецидив раку легені після будь-яких оперативних втручань, оцінювати їх розмір, форму, структуру та поширеність. Крім того, КТ дає можливість попередньо оцінити стан лімфатичних вузлів середостіння та кореня легені. Точна оцінка стану лімфовузлів при рецидиві раку легені здійснюється на підставі даних МРТ грудної клітки. За наявності лімфогенних метастазів визначаються конгломерати з нерівними контурами, що дають сигнал високої або середньої інтенсивності.

План обстеження хворих з дистанційними рецидивами раку легені залежить від розташування новоутворення. При локалізації вогнища в кістках призначають рентгенографію відповідних сегментів, при ураженні головного мозку проводять КТ та МРТ головного мозку, при метастатичному раку печінки здійснюють УЗД органів черевної порожнини, КТ та МРТ черевної порожнини. Лабораторні дослідження при рецидиві раку легені включають загальний аналіз крові для виявлення анемії, аналіз сечі для оцінки функції нирок і біохімічний аналіз крові для визначення функцій печінки. Остаточний діагноз виставляється на підставі даних бронхоскопії з біопсією, діагностичної торакоскопії, медіастиноскопії або трансбронхіальної біопсії легені.

Лікування цієї патології є складне завдання. Оптимальним варіантом є радикальне хірургічне втручання у поєднанні з перед- та післяопераційною хіміо- та радіотерапією. При цьому резектабельний рецидив раку легені виявляється менш ніж у половини хворих, в інших випадках повторна радикальна операція неможлива через наявність віддалених метастазів, дисемінацію процесу або високу травматичність хірургічного втручання. Крім того, на тлі попередньої променевої терапії або хіміотерапії рецидивні новоутворення стають стійкими до цих методів лікування.

Операцією вибору при рецидиві раку легені є розширена пневмонектомія. У ряді випадків додатково доводиться видаляти ребра, висікати м’які тканини грудної клітки та середостіння, резецировать перикард і т. д. Перед початком хірургічного втручання та після його завершення призначають променеву терапію та хіміотерапію. При проведенні хіміотерапії пацієнтам із рецидивом раку легені призначають препарати другої лінії. При гнійних ускладненнях одночасно видаляють гнійний та онкологічний осередки. Попередні дренування або плевральні пункції у подібних випадках, як правило, неефективні і не дозволяють покращити стан хворого перед проведенням операції.

При неоперабельному рецидиві раку легені, ускладненому синдромом верхньої порожнистої вени здійснюють паліативну променеву терапію. Ця методика не істотно впливає на тривалість життя хворих, але дозволяє поліпшити їх загальний стан. При регіонарних рецидивах раку легені у надключичних лімфовузлах та середостінні проводять паліативну променеву або хіміопроменеву терапію. Поодинокі метастази в головному мозку видаляють хірургічним шляхом, при неможливості висічення вогнищ призначають радіотерапію на фоні дегідратації. При метастазах у кістці застосовують системну радіонуклеїдну терапію.

Прогноз при рецидиві раку легені здебільшого несприятливий, особливо – при низькодиференційованих пухлинах. Пацієнти з дрібноклітинним раком легені гинуть протягом 2-3 років після виявлення рецидивної пухлини. Середня тривалість життя хворих, які отримували паліативну хіміотерапію та радіотерапію, становить 14 місяців. До одного року з моменту встановлення діагнозу доживає 61%, до двох – 30% пацієнтів. Збільшення тривалості життя хворих на рецидиви раку легені залишається однією з актуальних проблем сучасної онкології.