Рецидив раку молочної залози

Рецидив раку молочної залози – Повторне онкологічне ураження молочної залози, лімфатичних вузлів або віддалених органів, що виникло через деякий час після радикального лікування первинної пухлини. Виявляється змінами контурів, розміру, форми та кольору шкіри молочної залози, плямами та ямками в області ураженої ділянки, свербінням, печінням та виділеннями із соска. Спостерігаються слабкість, стомлюваність, зниження апетиту, втрата ваги, анемія та гіпертермія. Діагноз встановлюється на підставі анамнезу, скарг, результатів зовнішнього огляду, мамографії, УЗД та біопсії. Лікування – операція, променева терапія, хіміотерапія, гормонотерапія.

Рецидив раку молочної залози – злоякісна пухлина, що розвивається через 6 і більше місяців після радикального видалення хірургічного первинного новоутворення. Може вражати ту саму молочну залозу, не видалені регіонарні лімфатичні вузли чи віддалені органи. Онкологічний процес в іншій молочній залозі розглядають як нову пухлину. Найбільше рецидивів посідає термін від 3 до 5 років із закінчення лікування. Рецидив раку молочної залози протікає агресивніше порівняно з первинними новоутвореннями. Імовірність розвитку рецидивної пухлини після хірургічного лікування у поєднанні з променевою терапією в середньому становить 5-10%, після операції без перед- та післяопераційної радіотерапії – 20-40%. Лікування здійснюють фахівці в галузі онкології та мамології.

Рецидив раку молочної залози розвивається із поодиноких злоякісних клітин, не виявлених у процесі діагностики та лікування первинної пухлини. Імовірність рецидиву залежить від кількох факторів, у тому числі – від рівня диференціювання клітин (низькодиференційовані пухлини рецидивують частіше високодиференційованих), агресивності зростання новоутворення, поширеності онкологічного процесу, гормональних порушень та наявності метастазів у регіонарних лімфовузлах у момент виявлення первинної пухлини. Використання комбінованого лікування (призначення променевої терапії після лампектомії або мастектомії) дозволяє знизити ризик виникнення рецидиву.

Розрізняють три групи рецидивів раку молочної залози:

• Місцевий рецидив – Повторно уражається та ж молочна залоза.
• Регіонарні метастази – онкологічний процес виникає у регіонарних лімфатичних вузлах.
• Віддалені метастази – виявляються вторинні злоякісні пухлини у віддалених органах: головному мозку, кістках, печінці, легенях тощо.

Про розвиток місцевого рецидиву свідчать зміна контурів та форми молочної залози та наявність безболісного ущільнення неподалік віддаленої частини органу. Виявляється локальна зміна кольору та стану шкіри. Можливе почервоніння та лущення. При прогресуванні процесу шкіра над новоутворенням втягується, утворює зморшки та складки. Визначається позитивний симптом “лимонної кірки”. При проростанні шкірних покривів шкіра стає яскраво-червоною, на її поверхні з’являються розростання, що на вигляд нагадують цвітну капусту.

Ще однією характерною ознакою рецидиву раку молочної залози стають прозорі, кров’янисті, жовті або зелені виділення з соска, що не залежать від фази менструального циклу. У міру зростання пухлини кількість виділень зростає. В області соска з’являються виразки та тріщини. При пальпації молочної залози промацується щільний, безболісний, нерухомий або малорухливий вузол з нерівною поверхнею, спаяний зі шкірою та тканинами, що підлягають.

За наявності рецидиву раку молочної залози з регіонарним метастазуванням виявляється збільшення лімфатичних вузлів. Спочатку лімфовузли можуть бути рухомими, надалі утворюють нерухомі конгломерати з навколишніми тканинами. Прояви віддаленого рецидиву раку молочної залози визначаються областю метастазування. При залученні головного мозку виникають головні болі та неврологічні розлади, при ураженні скелета – біль у кістках. Метастатичний рак печінки проявляється незначним збільшенням органу та раннім асцитом. Можлива жовтяниця. Метастази у легені спочатку можуть протікати безсимптомно. При дисемінації процесу спостерігаються кашель, задишка та кровохаркання.

У всіх хворих із рецидивом раку молочної залози спостерігаються загальні симптоми онкологічного ураження. Відзначається невмотивована слабкість, млявість, підвищена стомлюваність, порушення працездатності, зниження апетиту, втрата маси тіла, анемія та гіпертермія. За відсутності лікування процес прогресує. У 5-10% пацієнток на момент першого звернення щодо рецидиву раку молочної залози виявляються віддалені метастази. Ще 5-10% хворих виявляються неоперабельними через проростання прилеглих органів, виснаження, соматичних розладів тощо.

Діагноз виставляється з урахуванням анамнезу (пацієнтка в минулому перенесла радикальну операцію щодо раку молочної залози), скарг, даних об’єктивного огляду та додаткових досліджень. За результатами мамографії визначаються інтенсивні осередкові тіні мікрокальцинатів, порушення судинного малюнка та патологічна тінь інфільтративної будови. Прямі ознаки рецидиву доповнюються непрямими симптомами: порушеннями архітектоніки строми, «симптомом тенту» (втягненням краю залізистого трикутника) та набряком тканин молочної залози.

При неможливості точно відрізнити рецидив раку молочної залози від доброякісного новоутворення можуть використовуватися рентгенограми у косій проекції або прицільну мамографія з локальною компресією молочної залози. У сумнівних випадках призначають УЗД молочної залози, що дозволяє оцінювати структуру пухлини, виявляти наявність рідини (при кісті молочної залози), виявляти рентгенонегативні новоутворення тощо. рецидив раку молочної залози, оскільки дозволяє уточнити діагноз тільки в 70% випадків.

Остаточний діагноз виставляють за наслідками біопсії молочної залози, яка може виконуватися під ультразвуковим або рентгенологічним контролем. Поряд із перерахованими методами хворим призначають дослідження крові на онкомаркери та загальний аналіз крові для виявлення анемії. Перелік досліджень за підозри на віддалені метастази визначається індивідуально. Пацієнток можуть направити на консультацію до невролога, ортопеда, пульмонолога, гастроентеролога та інших фахівців, призначити КТ та МРТ головного мозку, рентгенографію грудної клітки, денситометрію, УЗД та МРТ органів черевної порожнини тощо.

Через більш високу агресивність рецидивної пухлини оптимальним варіантом є комбінована терапія, що включає хірургічне втручання, променеву терапію, хіміотерапію і гормонотерапію (за показаннями). При розвитку місцевого рецидиву після органозберігаючої операції здійснюють радикальну мастектомію у поєднанні з перед- та післяопераційною радіотерапією. При виявленні метастазів призначають променеву та хіміотерапію. При HER2/neu-позитивних пухлинах застосовують гормональну терапію у поєднанні з імуностимуляторами. Аналогічну схему лікування використовують при неефективності променевої терапії та хіміотерапії.

Прогноз при рецидиві раку молочної залози визначається видом онкологічного процесу (місцеве рецидивне новоутворення, регіонарне або віддалене метастазування), ступенем залучення навколишніх тканин при місцевому рецидиві, локалізацією та кількістю метастазів при залученні віддалених органів. Середня п’ятирічна виживання після мастектомії при місцевому рецидиві, не ускладненому ураженням лімфатичних вузлів та віддалених органів, за різними даними коливається від 60 до 75%. За наявності гематогенних метастазів середній термін життя пацієнток із рецидивом раку молочної залози становить близько 3 років.