Рецидив раку шийки матки

Рецидив раку шийки матки – відновлення онкологічного процесу в області первинного вогнища після завершення радикального лікування та подальшого благополуччя. Виявляється тягнуть болями в попереку, промежини і зоні крижів, рідкими або сукровичними виділеннями, розладами сечовипускання, набряками, слабкістю, апатією, виснаженням і порушеннями апетиту. Іноді протікає безсимптомно та виявляється під час проведення планового огляду. Діагноз виставляється з урахуванням анамнезу, скарг, даних гінекологічного огляду, ангіографії, лімфографії, цитологічного дослідження, біопсії та інших досліджень. Лікування – операція, радіо- та хіміотерапія.

Рецидив раку шийки матки – повторний розвиток злоякісної пухлини за деякий час після радикального лікування новоутворення. Під рецидивами розуміють лише онкологічні поразки, що виникають після періоду благополуччя тривалістю півроку і більше. За відсутності такого періоду говорять про прогрес онкологічного процесу. Імовірність розвитку рецидиву раку шийки матки після комбінованого лікування (операції та радіотерапії) становить приблизно 30%, більшість пухлин діагностуються протягом 2 років після завершення терапії. Для рецидивних новоутворень характерно агресивніший перебіг. Лікування проводять фахівці у сфері онкології та гінекології.

А.І. Серебров виділяє два типи рецидивів: місцеві та метастатичні. Відповідно до класифікації Є.В. Трушинкової існує чотири типи рецидивів:

• Місцеві – поразка кукси піхви.
• Параметральні – онкологічний процес у прилеглій клітковині.
• Комбіновані – поєднання локального та параметрального процесу.
• Метастатичні – залучення лімфовузлів та інших органів.

У 70% випадків рецидив раку шийки матки виникає у тазовій ділянці. Найчастіше страждають лімфовузли та зв’язки матки. Місцеві пухлини діагностуються всього в 6-12% випадків і зазвичай виявляються у пацієнток, які страждали на ендофітні форми раку. Причиною розвитку новоутворення стають злоякісні клітини, що залишилися в порожнині тазу після хірургічного втручання та радіотерапії через швидке зростання пухлини або надто нерадикального лікування, зумовленого недооцінкою тяжкості та швидкості прогресування захворювання.

Розпізнавання рецидивних поразок нерідко пов’язані з суттєвими труднощами, особливо – початковому етапі. Причинами труднощів є безсимптомний або малосимптомний перебіг, а також складності при трактуванні проявів онкологічного процесу на тлі післяопераційних рубців та склеротичних змін, зумовлених попередньою радіотерапією. Першими симптомами рецидиву раку шийки матки зазвичай стають апатія, невмотивована стомлюваність, порушення апетиту та диспепсичні розлади.

Через деякий час з’являються болі в ділянці живота, промежини, крижів і попереків. Інтенсивність больового синдрому може суттєво варіювати. Болі, як правило, тягнуть, посилюються ночами. За збереження прохідності цервікального каналу відзначаються сукровичні, рідкі чи гнійні білі. При зарощенні каналу білі відсутні, рідина накопичується, матка збільшується. Можливі набряки та розлади сечовипускання. У деяких пацієнток із рецидивами раку шийки матки розвивається гідронефроз. При віддаленому метастазуванні порушуються функції уражених органів.

У процесі гінекологічного огляду області шийки виявляється виразка з ущільненими краями. При зростанні пухлини шийка розширюється, стає бугристою. При зарощенні каналу чи верхніх відділів піхви над шийкою пальпується еластичне освіту. При прогресуванні рецидиву раку шийки матки загальні ознаки онкологічного ураження стають більш вираженими. Пацієнтка страждає від втрати працездатності, стомлюваності та депресивного розладу. Виявляються виснаження та гіпертермія.

Діагноз виставляється на підставі анамнезу, скарг, даних гінекологічного огляду та додаткових досліджень. Досить ефективним способом ранньої діагностики рецидивів є визначення рівня онкомаркера плоскоклітинної карциноми SCC. Підвищення рівня пухлинного маркера на доклінічному етапі відзначається у 60-70% хворих і може бути основою проведення розширеного обстеження. При огляді пацієнток із клінічними формами рецидиву раку шийки матки виявляється виразка у зоні ураження. При бімануальному дослідженні в клітковині можуть пальпуватися інфільтрати. Для виявлення порушень функції нирок проводять екскреторну урографію.

Для виявлення судинних мереж у зоні зростання пухлини виконують черезшкірну трансфеморальну ангіографію, що свідчить про наявність нових безладно розташованих судин з характерними «мітелочками» на кінці. Для підтвердження рецидиву раку шийки матки з метастазами регіонарні лімфовузли призначають пряму лімфографію. Уражені вузли збільшені, з нерівними контурами, пасаж розмаїття уповільнений. У процесі обстеження також використовують УЗД жіночих статевих органів, КТ та МРТ черевної порожнини. При підозрі на метастатичне ураження віддалених органів призначають КТ та МРТ головного мозку, УЗД печінки, сцинтиграфію кісток скелета та інші дослідження. Кінцевий діагноз встановлюють з урахуванням даних біопсії шийки матки або цитологічного дослідження зіскрібка шийки матки.

Радикальне хірургічне втручання можливе за відсутності гематогенних метастазів та великих інфільтратів. Пацієнткам виконують пангістеректомію – видалення матки (гістеректомію) з аднексектомією. При одиночних лімфогенних метастазах здійснюють лімфаденектомію. Після операції проводять радіотерапію та хіміотерапію. Найкращим варіантом вважається поєднання внутрішньопорожнинної та дистанційної гамма-терапії. Іноді додатково призначають трансвагінальну рентгенотерапію та близькодистанційну внутрішньовагінальну рентгенотерапію.

При рецидиві раку шийки матки з поширенням на тазову клітковину та множинними лімфогенними метастазами застосовують радіотерапію та лікарську терапію. При рецидивах у піхву операція зазвичай не показана. Хворим проводять поєднану променеву терапію. При одиночних вузлах у печінці та головному мозку у молодих, соматично збережених пацієнток можливе оперативне видалення метастатичних пухлин. При множинних віддалених метастазах призначають хіміотерапію, радіотерапію та симптоматичну терапію.

Прогноз та профілактика рецидиву РШМ

Прогноз здебільшого несприятливий. Найкращі результати відзначаються при локальних рецидивах, що не розповсюджуються за межі матки та склепіння піхви. Середня п’ятирічна виживання після хірургічного втручання у поєднанні з радіо- та хіміотерапією у подібних випадках становить 27,4%. За наявності лімфогенних та віддалених метастазів рік з моменту постановки діагнозу вдається прожити 10-15% пацієнток.

Важливість раннього виявлення рецидивів раку шийки матки зумовлює необхідність продуманих профілактичних заходів. Протягом першого року обстеження проводять раз на 4 місяці, протягом наступних двох років – раз на 6 місяців. Обстеження включає огляд у дзеркалах, ректовагінальне дослідження, загальний і біохімічний аналіз крові, цитологічне дослідження рідини з піхви, екскреторну урографію, рентгенографію грудної клітини, УЗД жіночих статевих органів, КТ органів черевної порожнини і динамічну сцинтиграфію нирок (при наявності. У сумнівних випадках здійснюють пункційну біопсію шийки матки.