Рецидив раку товстого кишечника

Рецидив раку товстого кишечника – Повторне виникнення злоякісної пухлини через деякий час після завершення радикального лікування. Виявляється болями, запорами, проносами, відчуттям неповного випорожнення кишечника, домішками крові та слизу в калових масах. Відзначаються слабкість, апатія, зниження маси тіла та втрата апетиту. При поширенні процесу на сечовий міхур з’являються порушення сечовипускання та кров у сечі. При ураженні печінки та очеревини розвивається асцит. Діагноз виставляється з урахуванням анамнезу, скарг, результатів огляду, даних іригоскопії, колоноскопії, біопсії та інших досліджень. Лікування – операція, хіміотерапія, променева терапія.

Рецидив раку товстого кишечника – повторний онкологічний процес, що виникає неподалік від віддаленої ділянки кишки, у сфері лімфатичних вузлів чи віддалених органах. За даними зарубіжних дослідників, ймовірність рецидивування після радикального видалення хірургічного пухлини в середньому становить 20-30%. При цьому у хворих з І стадією ризик розвитку рецидиву раку товстого кишечника коливається від 0 до 13%, у пацієнтів з ІІ стадією – від 11 до 61%, у хворих з ІІІ стадією – від 32 до 88%. Новоутворення може виникнути через кілька місяців або років після резекції кишківника, найбільша кількість рецидивів припадає на перші 2 роки після операції. Дослідники також зазначають, що післяопераційна хіміотерапія дає змогу суттєво зменшити ймовірність рецидивування. Лікування здійснюють фахівці в галузі онкології та гастроентерології.

Виділяють локорегіональні та віддалені рецидиви. Локорегіональним вважається ураження області анастомозу та прилеглих зон, брижі кишки з лімфатичними вузлами, очеревини, клітковини та прилеглих органів. Розрізняють чотири типи локорегіональних рецидивів раку товстого кишечника:

• Пухлина в зоні міжкишкового співустя
• Злоякісна поразка брижі
• Перитонеальний рецидив
• Заочеревинний рецидив

При локорегіональних рецидивах найчастіше уражається область міжкишкового анастомозу, найрідше – заочеревинна клітковина. При віддалених рецидивах (метастатичному раку) зазвичай страждає печінка, рідше – легені, кістки та головний мозок.

Причиною розвитку рецидиву раку товстого кишечника стають поодинокі ракові клітини, що залишилися після оперативного втручання та консервативної терапії. Імовірність виникнення рецидивної пухлини залежить від виду та поширеності первинного новоутворення. Недиференційований рак рецидивує частіше високодиференційованого, новоутворення з метастазами у регіонарних лімфовузлах – частіше за локальні пухлини. Хіміотерапія у післяопераційному періоді дозволяє на 40% знизити ризик розвитку рецидиву.

Більшість пацієнтів звертаються до онколога зі скаргами на біль у ділянці міжкишкового анастомозу. При рецидивній пухлині в області прямої кишки болі іррадіюють у нижню частину живота, область промежини, поперек, статеві органи та нижні кінцівки. Серед інших симптомів відзначаються кров та слиз у калі, запори, проноси, метеоризм та відчуття неповного випорожнення кишечника після акту дефекації. При пальпації іноді визначається пухлиноподібне утворення. При великих вузлах можлива видима деформація живота.

Рецидив раку товстого кишечника часто ускладнюється формуванням нориць. При проростанні сечового міхура виникають розлади сечовипускання. Під час сечовипускання можливе виділення повітря чи крові. Кал у сечі з’являється рідко. При освіті вагінально-кишкового нориці з’являються болі в області промежини. Через піхву можуть відходити гази та калові маси. Поразка лімфовузлів може протікати безсимптомно і виявлятися під час проведення інструментальних досліджень. При великих лімфогенних метастазах утворюються конгломерати, виникають порушення функції довколишніх органів, залучених до патологічного процесу.

Прояви віддалених рецидивів раку товстого кишківника залежать від локалізації метастазів. При метастатичному раку печінки відзначається збільшення органу, можлива жовтушність шкірних покривів, характерний ранній розвиток асциту. Поодинокі метастази у легенях можуть протікати безсимптомно та виявляються під час проведення рентгенографії. При множинному метастазуванні в легені спостерігаються задишка, кашель та кровохаркання. При метастазах у кістки виникають біль у ділянці ураження.

При рецидивах раку товстого кишечника, що супроводжуються метастатичними пухлинами мозку, відзначаються запаморочення, головний біль та неврологічні порушення. Поразка очеревини проявляється асцитом. У всіх пацієнтів виявляються загальні ознаки злоякісного процесу: слабкість, млявість, апатія, зниження працездатності, депресії та субдепресивні розлади, схуднення, втрата апетиту, анемія та незначне підвищення температури тіла. При нагноєнні пухлини та утворенні абсцесів може спостерігатися виражена гіпертермія.

Діагноз виставляється з урахуванням анамнезу, клінічної симптоматики та результатів додаткових досліджень. Як скринінговий метод обстеження використовується аналіз на кров у калі. Ректальне дослідження дозволяє виявляти рецидиви раку товстого кишечника з ураженням прямої кишки, у решті випадків дослідження неінформативно. При проведенні іригоскопії визначається асиметричне звуження з нечіткими нерівними контурами в ділянці міжкишкового анастомозу. Інформативність методики відносно невисока, оскільки рецидив раку товстого кишечника важко відрізнити від можливого рубцевого звуження в зоні анастомозу.

Точніші дані можна отримати при проведенні ендоскопічного дослідження. При ураженні нижніх ділянок кишечника (20-25 см від анального отвору) використовують ректороманоскопію. При раку вищих відділів проводять колоноскопію. Під час дослідження лікар має можливість отримати візуальну інформацію про зону ураження, оцінити розмір, поширеність та тип зростання рецидиву раку товстого кишечника. Крім того, у процесі ендоскопії спеціаліст бере зразок тканини для подальшого гістологічного дослідження.

Для виявлення метастазів у лімфатичних вузлах проводять УЗД черевної порожнини, КТ та МРТ черевної порожнини. Для виявлення метастазів у печінці призначають МРТ печінки. При підозрі на метастатичне ураження головного мозку здійснюють КТ та МРТ головного мозку, при ураженні кісток – сцинтиграфію та рентгенографію, при метастазуванні у легені – рентгенографію грудної клітини, при залученні очеревини – УЗД та МРТ черевної порожнини тощо.

Тактика лікування визначається локалізацією та поширеністю пухлини. При операбельних місцевих новоутвореннях здійснюють повторні хірургічні втручання. Значна частина рецидивів раку товстого кишківника виявляється на пізніх стадіях, коли радикальне лікування стає неможливим. У подібних випадках проводять паліативну хіміотерапію (5-фторурацил у поєднанні з фолієвою кислотою). За порушення прохідності кишечника накладають колостому. При утворенні міжкишкових абсцесів виконують розтин та дренування. Якщо поширення пухлини обмежується областю тазу, призначають променеву терапію. При одиночних метастазах у легені або печінці можливе радикальне висічення новоутворення (при задовільному соматичному стані пацієнта та відсутності метастазів в інших органах).

Сприятливий результат спостерігається лише у 30-35% хворих із рецидивами раку товстого кишечника. Найнадійнішим способом збільшення шансів на одужання є раннє виявлення пухлини. Після радикального видалення новоутворення всім пацієнтам необхідно протягом 2 років проходити огляд та здавати аналіз крові на онкомаркери через кожні 3-6 місяців, протягом наступних 5 років – раз на півроку. За відсутності підозрілих симптомів колоноскопію проводять через рік та через три роки після оперативного лікування. У сумнівних випадках процедуру призначають із урахуванням показань. КТ черевної порожнини та КТ або рентгенографію грудної клітки протягом 2 років після операції здійснюють щорічно.