Ревматичні захворювання навколосуглобових м’яких тканин

Ревматичні захворювання навколосуглобових м’яких тканин – позасуглобове ураження періартікулярних тканин. До ревматичних захворювань навколосуглобових м’яких тканин (позасуставний ревматизм) відносять запальні або дегенеративні зміни сухожиль (тендовагініт, тендиніт), зв’язок (лігаментит), зони кріплення зв’язок і сухожиль до кісток (ентезопатія), синовіальних порожнин (апоневрозит), не пов’язані із травмою, інфекцією, пухлиною. Основними проявами цієї групи ревматичних захворювань є біль і утруднення рухів у сфері суглобів. Проводиться системна протизапальна терапія, місцево – фізіолікування, введення кортикостероїдів.

Ревматичні захворювання навколосуглобових м’яких тканин – позасуглобове ураження періартікулярних тканин. До ревматичних захворювань навколосуглобових м’яких тканин (позасуставний ревматизм) відносять запальні або дегенеративні зміни сухожиль (тендовагініт, тендиніт), зв’язок (лігаментит), зони кріплення зв’язок і сухожиль до кісток (ентезопатія), синовіальних порожнин (апоневрозит), не пов’язані із травмою, інфекцією, пухлиною. Основними проявами цієї групи ревматичних захворювань є біль і утруднення рухів у сфері суглобів. Проводиться системна протизапальна терапія, місцево – фізіолікування, введення кортикостероїдів.

До первинних ревматичних захворювань відносяться дистрофічні та запальні ураження навколосуглобових структур, що виникають на тлі інтактних суглобів або остеоартрозу. Провідна роль у їхньому походження відводиться побутовим, професійним чи спортивним навантаженням, а також ендокринно-обмінним, нейрорефлекторним, вегетативно-судинним порушенням, уродженій неповноцінності зв’язково-сухожильного апарату.

При вторинних ревматичних захворюваннях зміни навколосуглобових тканин, як правило, обумовлені або системним процесом (синдромом Рейтера, подагричним або ревматоїдним артритом), або розповсюдженням запалення з первинно змінених суглобів. Позначаючи зміни навколосуглобових тканин, іноді використовують терміни періартрозу або періартриту.

До найбільш поширених форм позасуглобового ревматизму верхньої кінцівки відносяться плечолопатковий, ліктьовий, променево-зап’ястковий періартрит. Ревматичні ураження навколосуглобових тканин нижньої кінцівки включають періартрит тазостегнового, колінного суглобів та стопи. Серед інших ревматичних захворювань навколосуглобових м’яких тканин розглядаються зозинофільний фасцит та фіброзит.

Патологічні зміни спочатку зачіпають сухожилля, що зазнають найбільшого навантаження та механічного перенапруги. Це призводить до появи дефектів фібрил, вогнищ некрозу, розвитку післязапального склерозу, гіалінозу та звапніння. Первинні зміни локалізуються в місцях фіксації сухожиль до кісткової тканини (ентезис) і звуться ентезопатії. Надалі у процес можуть залучатися сухожильні піхви (тендовагініт), синовіальні мембрани (бурсит), фіброзні капсули (капсуліт), зв’язки суглобів (лігаментит) тощо.

До загальних симптомів позасуглобового ревматизму належать біль та обмеженість рухливості суглоба. Болі пов’язані з певними активними рухами у суглобі; локальні болючі ділянки визначаються у зонах фіксації сухожиль. При тендовагінітах та бурситах по ходу сухожиль або в проекції синовіальної мембрани чітко виявляється припухлість.

Плечолопатковий періартрит

Переважно розвивається у жінок старше 40-45 років. Плечолопатковий періартрит обумовлений дистрофічними змінами в сухожиллях надостного м’яза, м’язах-ротаторах плеча (підлопатковий, підостовий, малий і великий круглих), сухожиллях головки двоголового м’яза (біцепса) та субакроміальній сумці. Зацікавленість сухожилля надостного м’яза може виражатися простим тендинітом, кальцифікуючим тендинітом, надривом (або розривом) сухожилля.

Простий тендиніт характеризується болем у надінному м’язі при активному відведенні руки (симптом Дауборна), при цьому найбільша болючість відзначається при амплітуді відведення кінцівки на 70-90 °. Різке посилення болю пов’язане з тимчасовим здавленням сухожилля між епіфізом плечової кістки та акроміоном. Кальцифікуюча форма тендиніту діагностується після виконання рентгенограми плечового суглоба. Больова симптоматика виражена, а рухова функція суглоба порушена значніше.

Надрив або повний розрив сухожилля, що фіксує надостну м’яз, зазвичай викликаний підйомом тяжкості або невдалим падінням з упором на руку. Від інших форм плечолопаткового періартриту відрізняється типовим симптомом «падаючої руки», тобто неможливістю утримати руку у відведеному у бік положенні. Даний стан вимагає проведення артрографії плечового суглоба та при виявленні розриву сухожилля – хірургічного втручання.

При тендіїті головки біцепса відзначаються стійкий больовий синдром та пальпаторна болючість при спробі напруги двоголового м’яза. Клініка субакроміального бурситу зазвичай розвивається вдруге, за поразкою надостного м’яза чи біцепса. Характеризується болями, обмеженням ротації та відведення кінцівки (симптом блокованого плеча). Може протікати у формі кальцифікуючого бурситу з відкладенням субакроміальної сумки солей кальцію.

Періартрит ліктьового суглоба

Варіанти ураження періартикулярних тканин ліктьового суглоба включають ентезопатії в області надвиростків плечової кістки та ліктьовий бурсит. Ентезопатії сухожилля, що фіксуються до надвиростка плеча, складають патогенетичну основу синдрому, що називається «лікоть тенісиста». Відзначаються болі в зоні зовнішнього та медіального надвиростків плечової кістки, які посилюються при найменшій напрузі розгиначів та згиначів кисті та пальців.

У разі ліктьового бурситу пальпаторно визначається балотуюче випинання у проекції ліктьового відростка.

Періартрит кульшового суглоба

Розвивається при ураженні сухожилля малої та середньої сідничних м’язів, а також суглобових сумок в області великого рожна стегна. Для клініки тазостегнового періартрозу типове виникнення болю у верхньозовнішніх відділах стегна при ходьбі та відсутність у спокої. Пальпація м’яких тканин у районі великого рожна болісна, рентгенологічно виявляються звапніння сухожиль і остеофіти за контуром апофіза стегнової кістки.

Періартрит колінного суглоба

Викликаний ураженням сухожильного апарату, що забезпечує фіксацію напівсухожильної, кравецької, стрункої, напівперетинчастої м’язів до медіального виростка великогомілкової кістки. Біль супроводжує як активні, так і пасивні рухи (розгинання, згинання, розворот гомілки), іноді відзначається локальна гіпертермія та припухлість м’якотканних структур.

Терапія ревматичних уражень навколосуглобових м’яких тканин проводиться ревматологом і включає призначення режиму спокою зацікавленої кінцівки, медикаментів групи НПЗЗ (напроксену, фенілбутазону, диклофенаку, індиметацину), сеанси фонофорезу з гідрокортизоном, ЛФК.

За відсутності позитивної динаміки протягом 2-х тижнів проводиться локальна періартикулярна блокада тканин новокаїном або глюкокортикостероїдами. При рецидивуючих або стійких до терапії формах позасуглобового ревматизму показані сеанси локальної рентгенотерапії.