Родова травма новонароджених

Аналіз причин родової травми новонароджених дозволяє виділити три групи факторів, що підвищують ймовірність її виникнення: що належать до матері, до плоду, а також до перебігу та ведення пологів.

Сприятливими «материнськими» факторами можуть виступати ранній або пізній репродуктивний вік, гестози, вузький таз, гіпоплазія або гіперантефлексія матки, захворювання вагітної (серцево-судинні, ендокринні, гінекологічні та ін.), Переношена вагітність, професійні шкідливості тощо.

Найбільш велику групу причин, що призводять до родової травми новонароджених, становлять обставини, пов’язані з плодом. Провокувати родову травму може тазове передлежання плода, маловоддя, неправильне (асинклітичне або розгинальне вставлення головки), недоношеність, великі розміри плода, аномалії розвитку плода, внутрішньоутробна гіпоксія та асфіксія та ін.

До виникнення пологової травми новонародженого можуть призводити аномалії пологової діяльності: затяжні або швидкі пологи, родостимуляція при слабкій пологовій діяльності, дискоординована чи надмірно сильна пологова діяльність. Серйозну групу причин пологових травм новонароджених становить неправильне або необґрунтоване застосування акушерських посібників (поворот плода на ніжку, накладання акушерських щипців, використання вакуум-екстрактора, проведення кесаревого розтину та ін.).

Як правило, у разі пологових травм новонароджених має місце поєднання ряду несприятливих факторів, що порушують нормальну біомеханіку пологів.

Родові травми м’яких тканин

Найчастішими проявами родового травматизму новонароджених є ушкодження шкіри та підшкірної клітковини. До них відносяться подряпини, садна, петехії, екхімози на різних ділянках тіла. Такі ушкодження виявляються під час візуального огляду новонародженого неонатологом; зазвичай вони не небезпечні і вимагають лише місцевої антисептичної обробки та накладання асептичної пов’язки. Незначні родові травми м’яких тканин зникають до кінця першого тижня життя новонародженого.

Різновидом пологової травми новонароджених є родова пухлина, яка характеризується локальною припухлістю м’яких тканин голови. Родова пухлина має м’якоеластичну консистенцію, синюшний колір з множинними петехіями та екхімозами. Її виникнення зазвичай пов’язане із затяжними пологами в головному передлежанні чи накладенням акушерських щипців. Родова пухлина лікування не вимагає, зникає самостійно через 1-3 доби.

Більш важким видом родової травми новонароджених служить ушкодження (крововиливи, розрив) грудино-ключично-соскоподібного м’яза, зазвичай її нижньої третини. У цьому випадку в місці пошкодження визначається невелика пухлина помірно щільної або випробуваної консистенції. Ушкодження грудино-ключично-соскоподібного м’яза може бути виявлено не відразу, а приблизно через тиждень, коли у дитини розвивається кривошия. У лікуванні пологової травми грудино-ключично-соскоподібного м’яза у новонароджених використовується коригувальне положення голови за допомогою валиків, сухе тепло, електрофорез йодистого калію, масаж; при неефективності – хірургічна корекція.

Кефалогематома, як різновид родової травми новонароджених, характеризується крововиливом під окістя тім’яних або потиличної кісток черепа. Типовими ознаками кефалогематоми є пружна консистенція, відсутність пульсації, безболісність, флюктуація, наявність валика по периферії. Надалі у новонароджених з кефалогематомою може відзначатися жовтяниця, спричинена підвищеним позасудинним утворенням білірубіну. Кефалогематома зменшується в розмірах до 2-3 тижні життя, а повністю розсмоктується до кінця 6-8 тижнів. До ускладнень поднадкостничной родової травми новонароджених належить анемія, звапніння і нагноєння кефалогематоми. Діти з більшими (більше 6 см у діаметрі) кефалогематомами потребують проведення рентгенографії черепа для виключення тріщин кісток. Оскільки у недоношених дітей кефалогематоми часто асоційовані із внутрішньоутробним мікоплазмозом, потрібне проведення ПЛР або ІФА діагностики.

У більшості випадків пологові травми м’яких тканин у новонароджених проходять без наслідків.

Родові травми кісткової системи

Серед родових травм кістково-суглобової системи у новонароджених частіше трапляються ушкодження ключиці та кісток кінцівок. Вони завжди ставляться до суто акушерських видів ушкоджень. Поднадкостничные переломи ключиці без зміщення зазвичай виявляються через 3-4 дні після пологів за наявності веретеноподібної щільної припухлості – кісткової мозолі, що формується. Перелом ключиць зі усуненням супроводжується неможливістю виконання активних рухів, болем, плачем при пасивному русі руки, припухлістю та крепітацією над місцем перелому.

При переломі плечової або стегнової кістки відсутні активні рухи в кінцівках, виникає больова реакція на пасивні рухи, є набряк, деформація та скорочення пошкодженої кінцівки. За будь-яких видів переломів новонароджені потребують консультації дитячого травматолога, проведення рентгенологічної діагностики (рентгенографії ключиці, рентгенографії трубчастих кісток). При переломі ключиці проводиться короткочасна іммобілізація руки шляхом накладання пов’язки Дезо або щільного сповивання. При переломах плечової та стегнової кісток виконується репозиція кісток верхньої або нижньої кінцівки та накладення гіпсової пов’язки (при необхідності – витягування).

Різновидом родової травми кісткової системи новонароджених є травматичний епіфізеоліз плечової кістки. Його проявами є хворобливість, припухлість і крепітація в області плечового або ліктьового суглобів, обмеження обсягу рухів у ураженій руці. Результатом подібної травми може бути парез променевого нерва, формування згинальної контрактури у суглобах. Лікування полягає в іммобілізації кінцівки, проведенні фізіотерапевтичних процедур, масажу.

Родові травми внутрішніх органів

Ушкодження внутрішніх органів виникають внаслідок механічного на плід при аномальному перебігу пологів. Найчастіше зустрічаються крововиливи в печінку, селезінку та надниркові залози. Клінічні прояви родової травми внутрішніх органів у новонароджених розвиваються на 3-5 добу у зв’язку із внутрішньою кровотечею. При розриві гематоми виникає здуття живота, розвивається парез кишечника, м’язова гіпотонія (або атонія), пригнічення фізіологічних рефлексів, артеріальна гіпотонія, наполегливі відрижки та блювання.

При підозрі на пологову травму внутрішніх органів новонародженим проводиться оглядова рентгенографія черевної порожнини, УЗД органів черевної порожнини та УЗД надниркових залоз. Лікування полягає у проведенні гемостатичної та симптоматичної терапії; за необхідності – лапароскопії чи лапаротомії з ревізією внутрішніх органів.

При крововиливі в надниркові залози у дитини може розвинутися гостра або хронічна недостатність надниркових залоз. Прогноз при родовій травмі внутрішніх органів у новонароджених визначається обсягом та тяжкістю ураження, своєчасністю виявлення ушкодження.

Родові травми центральної та периферичної нервової системи

Ушкодження нервової системи у новонароджених становлять найбільш велику групу пологових травм. В рамках даного огляду зупинимося на родовій травмі спинного мозку та периферичної нервової системи; докладну характеристику внутрішньочерепних пологових травм новонароджених буде надано у відповідній статті.

Родові травми спинного мозку у новонароджених можуть включати крововилив, розтяг, здавлення або розрив спинного мозку на різному рівні, пов’язані з переломом хребта або без нього. Тяжкі пошкодження характеризуються клінікою спинального шоку: млявістю, м’язовою гіпотонією, арефлексією, слабким криком, діафрагмальним диханням. Загибель дітей може від дихальної недостатності. У сприятливіших випадках відбувається поступовий регрес явищ спинального шоку; на зміну гіпотонії приходить спастика; розвиваються вегетативні порушення (вазомоторні реакції, пітливість), трофічні зміни в м’язовій та кістковій тканині. Родові травми легкого ступеня у новонароджених супроводжуються минущою неврологічною симптоматикою: зміною тонусу м’язів, рефлекторних та рухових реакцій.

Постановці діагнозу сприяє огляд дитини дитячим неврологом, проведення рентгенографії або МРТ хребта, електроміографії, люмбальної пункції та дослідження цереброспінальної рідини. Лікування родової травми спинного мозку у новонароджених включає іммобілізацію області ушкодження, проведення дегідратаційної та протигеморагічної терапії, відновлювальних заходів (ортопедичного масажу, ЛФК, електростимуляції, фізіотерапії).

Родові травми периферичної нервової системи у новонароджених поєднують ушкодження корінців, сплетень, периферичних та черепних нервів.

З урахуванням локалізації парез плечового сплетення (акушерський парез) може бути верхнім (проксимальним), нижнім (дистальним) або тотальним. Верхній парез Дюшенна-Ерба пов’язаний з ушкодженням сплетень і корінців, що беруть початок у сегментах С5-С6, що супроводжується порушенням функції проксимального відділу верхньої кінцівки. У цьому випадку дитина приймає характерне становище з рукою, приведеною до тулуба, розігнутою в ліктьовому суглобі, поверненою всередину в плечі та пронованою в передпліччя; зігнутою в долоні пензлем та головою, нахиленою до хворого плеча.

При нижньому акушерському парезі Дежеріна-Клюмпке уражаються сплетення або коріння, що беруть початок від С7-Т1, наслідком чого є порушення функції дистального відділу руки. Прояви включають м’язову гіпотонію, гіпестезії, обмеження рухів у променево-зап’ястковому та ліктьовому суглобах, пальцях руки, симптом «кіглистої лапи». При тотальному типі акушерського парезу рука повністю не діє, різко виражена м’язова гіпотонія, рано розвивається атрофія м’язів.

Діагноз та локалізація ушкодження уточнюється за допомогою електроміографії. Лікування родової травми плечового сплетення у новонароджених полягає в іммобілізації руки за допомогою лонгети, проведенні масажу, ЛФК, фізіопроцедур (аплікацій озокериту, парафіну, електростимуляції, електрофорезу), лікарської терапії.

При парезі діафрагми у новонародженого розвивається задишка, парадоксальне дихання, ціаноз, вибухання грудної кліті на ураженому боці. Виявленню парезу сприяє рентгеноскопія та рентгенографія грудної клітки, при яких визначається високе стояння та малорухливість купола діафрагми. На цьому тлі у дітей може розвинутись застійна пневмонія. Лікування родової травми полягає у черезшкірній стимуляції діафрагмального нерва; за необхідності – ШВЛ до відновлення адекватного самостійного дихання.

Парез лицевого нерва пов’язаний з ушкодженням стовбура або гілок лицевого нерва. У цьому випадку у дитини відзначається асиметрія обличчя, лагофтальм, зміщення очного яблука при крику, асиметрія рота, утруднення ссання. Родова травма у новонароджених діагностується на підставі клінічних ознак, електронейрографії, реєстрації викликаних потенціалів. Часто парез лицевого нерва проходить без спеціального лікування; в інших випадках проводиться теплолікування, медикаментозна терапія.

До рідкісних видів родових травм новонароджених відносяться травми глоткового, серединного, променевого, сідничного, перонеального нерва, попереково-крижового сплетення.