Родова травма шийного відділу хребта

Родова травма шийного відділу хребта – це механічне пошкодження кісткових і м’якотканих структур, що виникло в процесі пологів. Патологія включає переломи, вивихи та підвивихи хребців, крововиливи, розриви зв’язок, неврологічні розлади внаслідок здавлення та ішемії тканин. Найчастіше спостерігається при тазовому передлежанні, ускладнених пологах, проведенні акушерської допомоги. Діагностується на підставі клінічної симптоматики, результатів рентгенографії хребта та органів грудної клітки, КТ, МРТ, електронейроміографії та інших досліджень. Лікування – іммобілізація, медикаментозна терапія, фізіотерапія, реабілітаційні заходи.

Родова травма шийного відділу хребта – досить різноманітна по локалізації ушкоджень, рівню тяжкості та клінічній симптоматиці група натальних травм. Дані про поширеність патології різняться, одні автори вказують цифри 0,3-0,7%, інші вважають, що страждає від 6 до 8% новонароджених. Ця група натальних ушкоджень становить понад 85% загальної кількості пологових травм. У ряді випадків супроводжується тяжкими порушеннями, які спричиняють інвалідність дитини.

Причиною пошкоджень є травматичний вплив природних сил, спрямованих на вигнання плода з порожнини матки, або зусилля, спрямовані на вилучення дитини у процесі спеціалізованої допомоги. Як сприятливі чинники розглядають:

Обставинами, які суттєво збільшують ризик розвитку пологових травм шиї, є проведення акушерських посібників, особливо – при неправильному виборі методики та наявності технічних помилок. При кесаревому перерізі шийний відділ хребта іноді травмують при спробі витягти дитину через надто маленький отвір у матці.

Виділяють три типи впливу на плід у момент пологів: сприяють просуванню, що перешкоджають просуванню та амортизують (пов’язані з обертальним рухом плода). Невідповідність або неправильна спрямованість цих сил, а також додатковий вплив при проведенні акушерської допомоги призводять до виникнення типових травм внаслідок зайвого здавлення, розтягування або скручування шийного відділу хребта. Ушкодження судин стає причиною стискання або розриву судин з розвитком ішемії та крововиливів.

За механізмом впливу розрізняють 4 типи родової травми:

• Компресійна. Зумовлена ​​здавленням шийного відділу, коли сили, що перешкоджають просуванню плода, істотно перевищують вплив матки, що виганяє. Включає компресійні переломи, здавлення м’яких тканин та нервових структур.
• Дистракційна. Провокується надмірними зусиллями акушера під час вилучення плода. Може виникати при тазовому, і при головному предлежании. До цієї групи входять розриви м’якотканих утворень, відривні переломи.
• Ротаційна. Пов’язана з перешкодами обертальним рухам, неправильним пологовим допомогою. Провокує розвиток вивихів, підвивихів та переломовихів.
• Комбінована. Виникає при поєднанні перерахованих вище механізмів. Відрізняється різноманітністю травматичних ушкоджень, високою частотою складних травм із одночасним ураженням кількох структур шийного відділу.

Серед вивихів і підвивихів перше місце за частотою займають підвивихи С1. Найбільш поширеними ушкодженнями кісткових структур є переломи С6, С7 та Тh1. При більшості травм виявляється ішемія, яка іноді призводить до уражень передніх рогів і навіть інфарктів. Можливі епідуральні, субдуральні, лептоменінгеальні крововиливи.

У перебігу родової травми хребта виділяють 4 фази. Гостра фаза характеризується переважанням неврологічних порушень. У підгострому періоді виразність неврологічних розладів слабшає, першому плані виходять соматичні симптоми. У третій фазі превалюють явища астенії. У фазі завершення діти поділяються на дві групи: з повним зникненням симптоматики та зі збереженням залишкових психоневрологічних розладів.

Відразу після пологів привертає увагу різкий плач при зміні тіла, зумовлений больовим синдромом. Можуть виявлятися крововиливи у шкіру, подовження або укорочення шиї, відсутність поту у ураженій зоні. При травмі верхніх сегментів шийного відділу хребта спостерігаються адинамія, млявість, зниження рефлексів та тонусу м’язів, знижений артеріальний тиск і температура тіла. Можливі апное при зміні положення тіла, нетриманні чи затримці сечі.

До досягнення тримісячного віку родова травма проявляється порушенням положення головки дитини, кривошиєю, яка іноді досягає ступеня вимушеного положення голови. Спроби самостійно тримати голівку довго залишаються безуспішними. Відзначаються неузгоджені рухи кінцівок. Характерні розлади сну, часті скрикування, порушення положення пацієнта уві сні (перерозгинання та несиметричне положення тулуба).

При огляді на потилиці малюка виявляється ділянка, позбавлена ​​волосся. Можливі плоска потилиця, асиметрична будова обличчя та черепа, різний розмір очних щілин. Сідничні складки також можуть бути несиметричними. Мати дитини скаржиться на труднощі при годівлі через напругу м’язів, порушень пози дитини.

У дітей віком від 3 до 5 місяців переважають підвищене слиновиділення, здуття живота, постійні коліки, проблеми з ковтанням, частий крик при перевезенні в візку, нездатність однаково добре перевертатися в обидві сторони. Надалі у пацієнтів виявляються затримки психічного та мовного розвитку, порушення моторики. Дошкільнята та школярі скаржаться на часті головні болі.

Важким ускладненням родової травми спинного мозку та хребта є парези та паралічі. При парезі діафрагми спостерігається асфіксія, розвиток тяжкої пневмонії, усунення органів середостіння, виникнення серцевої недостатності. Діти старшого віку діагностується синдром дефіциту уваги. Можлива шкільна неуспішність, складнощі у ході соціальної адаптації.

Діагностику пологової травми з ушкодженням шийного відділу хребетного стовпа у перші дні життя здійснюють неонатологи, надалі – педіатри, дитячі неврологи та ортопеди. Визначення характеру патології у новонароджених може викликати суттєві труднощі через переважання загальномозкової симптоматики та відсутності специфічних ознак у гострому періоді, варіабельності клінічних проявів у фазі відновлення.

Найважливіше значення у діагностиці має визначення Кісс-синдрому, який включає кривошею, частий крик, порушення сну, порушення симетричності обличчя, голови та тулуба, складності при годівлі та деякі інші симптоми. Візуалізаційні методики відіграють допоміжну роль. Призначаються:

• Рентгенографія шийного відділу. Базове обстеження, яке дозволяє виявити переломи, переломовивихи, вивихи, підвивихи, інші грубі ушкодження твердих структур.
• КТ хребта. Дає можливість уточнити дані, отримані під час рентгенологічного обстеження, правильно визначити тяжкість пологової травми.
• МРТ хребта. Призначається для візуалізації утворень, які проглядаються на рентгенограмах: зв’язок, хрящових елементів, спинного мозку. Можливе проведення магнітно-резонансної ангіографії.
• Нейрофізіологічні методи. Електронейроміографія та інші методики застосовуються для оцінки нервово-м’язової провідності, стану м’язової та нервової тканини.

Родові травми шиї диференціюють із травмами голови, аномаліями розвитку. При виявленні крововиливів проводиться уточнення їхнього генезу, оскільки дана патологія далеко не завжди обумовлена ​​ушкодженням шийного відділу під час пологів. Відмітною ознакою найбільш поширених епідуральних та інших, рідше зустрічаються крововиливів внаслідок родової травми, є їх обмежений характер (у межах 2-3 сегментів хребта).

Лікування пологових травм шийного відділу консервативне, включає наступні заходи:

• Іммобілізація. Здійснюється з використанням коміра Шанца. Пацієнтам з підвивихами та вивихами накладають кільцеподібну м’яку пов’язку або витяг з використанням невеликих вантажів. Тривалість фіксації становить близько 2 тижнів.
• Охоронний режим. Немовлятам потрібний спеціальний догляд. Під час сповивання потрібна підтримка шиї. Годування до усунення болю та нормалізації стану проводиться з пляшечки або через зонд.
• Знеболення. Для зменшення болю дітям призначають анальгін, діазепам чи седуксен. При інтенсивному больовому синдромі ефективний фентаніл чи тримеперидин.
• Нейротропні засоби. Застосовуються, починаючи з підгострої фази. Для нормалізації функцій нервової системи вводять пірацетам, поліпшення трофіки – вітаміни групи У, відновлення провідності – прозерин.
• Фізіотерапія. Застосовують лікарський електрофорез, діадинамічні струми, теплові процедури, електростимуляцію. У період відновлення рекомендовані голкорефлексотерапія, гідрокінезотерапія.

Діти з пологовими травмами перебувають під постійним наглядом. За показаннями проводиться повторне курсове лікування, призначаються консультації психолога, дефектолога та інших фахівців.

При своєчасній діагностиці, ранньому початку лікування прогноз у більшості випадків сприятливий. Повне відновлення спостерігається у 80% пацієнтів, в інших зберігаються залишкові явища різного ступеня. За відсутності лікування у віддаленому періоді зростає частота синдрому дефіциту уваги, труднощів у навчанні, соціальних проблем з однолітками.

Превентивні заходи включають ретельне обстеження вагітної, вибір тактики пологової допомоги з урахуванням конкретної ситуації, ретельне дотримання техніки акушерських посібників. Своєчасне виявлення патології та профілактика ускладнень передбачають огляди неонатолога, регулярне спостереження у педіатра, проведення рекомендованих курсів лікування та відновлювальних заходів.