Ротавірусна інфекція у дітей

Ротавірусна інфекція у дітей – гостре інфекційне захворювання, що викликається патогенними ротавірусами та протікає з переважним ураженням шлунково-кишкового тракту. При ротавірусній інфекції у дітей розвивається гострий гастроентерит з лихоманкою, нудотою, блюванням, діареєю та абдомінальними болями, що супроводжується інтоксикацією та респіраторним синдромом. Діагноз ротавірусної інфекції у дітей ставиться на підставі комплексу клінічних та епідеміологічних даних та результатів лабораторних досліджень. Лікування ротавірусної інфекції у дітей включає регідратаційну, дезінтоксикаційну терапію, лікувальну дієту, прийом спазмолітиків, ферментів, ентеросорбентів, пробіотиків, противірусних та імунотропних препаратів.

Ротавірусна інфекція відноситься до групи вірусних діарів, що зустрічаються в будь-якому віковому періоді, але найчастіше реєструється у дітей. Це поширене захворювання на практиці педіатрів, дитячих гастроентерологів, дитячих інфекціоністів. Природна сприйнятливість дітей до ротавірусної інфекції дуже висока. Практично всі діти перехворюють на ротавірусну інфекцію (іноді неодноразово) у перші 5 років життя, причому 70–80% випадків захворювання припадає на дітей віком від 6 місяців до 2 років, що особливо перебувають на штучному вигодовуванні. Діти перших 3-х місяців життя хворіють на ротавірусну інфекцію відносно рідко через наявність пасивного імунітету, отриманого трапсплацентарно або з грудним молоком, проте за його відсутності можуть захворювати і новонароджені. Повторні випадки ротавірусної інфекції у дітей можливі через 6-12 місяців після перенесеного захворювання при зараженні іншим сероваром ротавірусу. Діти, які перехворіли на ротавірусну інфекцію, зазвичай легше переносять наступні випадки захворювання.

Джерелом ротавірусної інфекції у дітей є хвора людина з маніфестною чи безсимптомною формою захворювання. Механізм передачі ротавірусної інфекції в дітей віком – фекально-оральный, може здійснюватися через харчові продукти (частіше молочні), водопровідну воду, і навіть через побутові контакти (брудні руки, забруднені предмети побуту, іграшки, білизну).

Найбільше виділення вірусних частинок хворим спостерігається у перші 3-5 діб захворювання. Ротавірусна інфекція в дітей віком активізується сезонно; підйом захворюваності відзначається у зимово-весняний період, іноді виникають спорадичні випадки. Нерідко відзначаються групові захворювання та масові спалахи у дитячих колективах (дошкільних та шкільних закладах, стаціонарах).

Збудниками ротавірусної інфекції у дітей є ентеротропні РНК-віруси роду Rotavirus, що включають 7 серогруп (більшість ротавірусів людини відносяться до групи A). Ротавіруси високостійкі у довкіллі, зберігають багатомісячну життєздатність при заморожуванні, але швидко гинуть при кип’ятінні. Ротавірусна інфекція викликає пошкодження та руйнування мікроворсинок тонкої кишки, що призводить до вторинної дисахаридазної недостатності, накопичення негідролізованих дисахаридів (лактози), порушення реабсорбції води та електролітів, розвитку у дитини діарейного синдрому та дегідратації.

Зниження інтерфероногенезу в гостру фазу та в період реконвалесценції при ротавірусній інфекції у дітей є однією з причин затяжного та хронічного перебігу захворювання.

Інкубаційний період ротавірусної інфекції у дітей може тривати від 12 годин до 1-5 діб. У клінічній картині на перший план виходить ураження ШКТ у формі гострого гастроентериту та інтоксикація; респіраторний синдром може супроводжувати чи передувати основним розладам. Симптоми ротавірусної інфекції у дітей характеризуються гострим початком і розвиваються протягом доби, іноді може мати місце продромальний період із незначною зміною стану. За тяжкістю перебігу ротавірусна інфекція поділяється на легку, середньо важку та важку форми. Можуть мати місце атипові стерті форми (як правило, у недоношених та новонароджених дітей), а також носійство ротавіруса. Ротавірусна інфекція у дітей має циклічний перебіг, тяжкість захворювання залежить від тривалості та ступеня дегідратації (ексикозу І, ІІ, ІІІ ступеня) та інтоксикації.

У стадію виражених клінічних проявів відзначається лихоманка (38,5-39ºC), нудота, блювання повторного або багаторазового характеру, діарея, біль у животі, метеоризм, бурчання по ходу кишечника. Для ротавірусної інфекції у дітей характерний рясний, водянисто-пінистий випорожнення жовто-зеленого кольору, з різким запахом, без видимих ​​патологічних домішок, іноді зі слизом. Залежно від тяжкості захворювання частота випорожнень коливається від 3 до 20 разів на добу; діарея зберігається до 3-7 днів.

Інтоксикаційний синдром у дітей при легкому та середньотяжкому перебігу ротавірусної інфекції характеризується різкою слабкістю, блідістю шкірних покривів, головним болем, у тяжких випадках – адинамією, запамороченням, непритомним станом, судомами м’язів кінцівок; у дітей першого року життя відзначається падіння маси тіла, зниження тургору тканин.

Респіраторними проявами ротавірусної інфекції у дітей є помірна гіперемія і біль у горлі, нежить, невеликий сухуватий кашель, кон’юнктивіт. Одужання при ротавірусної інфекції у дітей настає зазвичай через 5-12 днів, при тяжкому перебігу – пізніше.

Ускладненнями ротавірусної інфекції у дітей можуть виступати циркуляторні розлади, гостра серцево-судинна та ниркова недостатність, приєднання бактеріальної інфекції, загострення наявної гастроентерологічної патології – хронічного гастриту, ентероколіту, дисбактеріозу кишечника.

Діагноз ротавірусного гастроентериту у дітей ставиться на підставі комплексу клінічних та епідеміологічних даних, результатів лабораторних досліджень (вірусологічних, бактеріологічних, серологічних, молекулярно-генетичних).

Враховуються провідний клінічний синдром, поєднання та послідовність появи симптомів, локалізація патологічного процесу (гастрит, ентерит, коліт тощо), вік дитини, наявність гострої кишкової інфекції в його оточенні, передбачуване джерело зараження, сезонність. Діагностика ротавірусної інфекції у дітей полегшується за наявності сімейного вогнища чи епідемічного спалаху захворювання.

Підтвердженням ротавірусної інфекції у дітей є виявлення вірусних частинок та антигенів, вірусної РНК та специфічних антитіл у фекаліях, блювотних масах, сироватці крові. Генетичний матеріал ротавірусу у фекаліях дозволяють виявити ПЛР, метод точкової гібридизації, електрофорез РНК у ПААГ. Морфологічна ідентифікація ротавірусної інфекції у дітей проводиться за допомогою електронної мікроскопії, ІФА, РПГА, реакції дифузної преципітації, латекс-аглютинації, РІФ, виділення ротавірусу в культурі клітин, радіоімунного аналізу (РІА). Визначення специфічних антитіл до ротавірусу в крові хворого (методами твердофазної реакції коаглютинації, РТГА, РЗК, РНО) проводять з 5-го дня від початку захворювання.

При ротавірусній інфекції в дітей віком результати бактеріологічного дослідження калу на основні кишкові інфекції – негативні. Допоміжне значення у постановці діагнозу має мікроскопічне дослідження калу – копрограма, загальний аналіз сечі та крові.

Диференціальна діагностика ротавірусної інфекції у дітей проводиться з дизентерією, сальмонельозом, ешеріхіозом, легкими формами холери, харчовим отруєнням, вірусними діареями іншої етіології (ентеровірусними та ін.). У складних, сумнівних випадках може бути проведена ректороманоскопія з аспіраційною біопсією слизової оболонки товстої кишки.

При ротавірусній інфекції в дітей віком дуже важливі рання діагностика і своєчасно розпочате лікування. Діти з тяжкою та середньотяжкою формою ротавірусної інфекції підлягають госпіталізації. Терапія захворювання є патогенетичною та спрямована на боротьбу з дегідратацією, функціональними порушеннями з боку серцево-судинної та сечовидільної систем, розладами травлення.

При розвитку зневоднення проводять регідратаційну терапію: при І-ІІ ступені ексікозу обмежуються пероральним прийомом регідрону, глюкосолану; при III ступеня ексикозу – парентерально застосовуються розчини трісоль, ацесоль; з метою дезінтоксикації та покращення гемодинаміки – гемодез, поліглюкін. У разі потреби призначаються жарознижувальні та спазмолітичні препарати.

При ротавірусній інфекції застосовуються ентеросорбенти (активоване вугілля, комбіновані препарати), ферменти (панкреатин), пробіотики (лактобактерії, біфідобактерії), пребіотики (лактулоза). Показана лікувальна дієта, що щадить, відповідна тяжкості перебігу захворювання і віку дитини. У гострий період із харчового раціону виключаються молоко та молочні продукти, обмежується їжа, багата на вуглеводи.

Етіотропне лікування ротавірусної інфекції у дітей може включати противірусні та імунотропні засоби (уміфеновір, імуноглобулін, рекомбінантний інтерферон альфа), які допомагають скоротити терміни клінічних проявів захворювання.

Прогноз ротавірусної інфекції залежить від тяжкості клінічних проявів: при легкій та середньотяжкій формі – результат практично завжди сприятливий; при різкому та тривалому зневодненні через розвиток серцево-судинної та ниркової недостатності можливий летальний кінець, особливо у дітей із груп ризику (новонароджених, недоношених, дітей з гіпотрофією).

З метою профілактики ротавірусної інфекції у дітей необхідне дотримання правил особистої гігієни та харчування, грудне вигодовування, раннє виявлення хворих та їх своєчасна ізоляція, дотримання санітарно-гігієнічного режиму в осередку захворювання (сім’ї та дитячому закладі). Як специфічна профілактика ротавірусної інфекції у дітей використовується вакцинація живими оральними вакцинами.